Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2543/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

23.09.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Суровицької Л.В.,

суддів: Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретареві: Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нежитлового приміщення, усунення перешкод в користуванні та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації, визнання права власності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини нежитлових приміщень, зобов'язання звільнити приміщення та про усунення перешкод в користуванні власністю.

Зазначала, що 03 жовтня 2001 року вона та відповідач на підставі договору купівлі-продажу придбали у власність в рівних частках кожний нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 яке складається з господарського блоку літ. «А», складу літ. «Б», господарського блоку літ. «В», гаража літ. «Г», сарая літ.»Д»,»Е», огорожі NN1. Проте спільне користування майном є неможливим, відповідач чинить їй як власнику перешкоди в користуванні майном, займає особисто всі приміщення, згоду на встановлення порядку користування спірним майном не надає. Просила суд виділити їй в натурі у власність ? частину нежитлових приміщень, а саме: склад літ. «Б» площею 177,4 кв.м., господарський блок літ. «В» площею 98,9 кв.м. та сарай літ. «Д» площею 7,7 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача звільнити виділену їй частину нежитлових приміщень від сторонніх речей та не чинити їй перешкоди у користуванні цим майном (а.с.2-4).

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні. Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року йому та відповідачці у рівних частках на праві власності належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. Проте, відповідач належне їй майно не утримує, спільне володіння та користування майном є неможливим через різні погляди на підприємницьку діяльність. Посилаючись на ст.365 ЦК України просив суд припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на ? частку будівлі по АДРЕСА_1, присудити на користь відповідача грошову компенсацію за належну їй ? частку будівлі у розмірі пропорційно відповідної частки від суми коштів, що становить ринкову вартість нерухомого майна. Також просив визнати за ним право власності на ? частку будівлі по АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 (а.с.36-37).

Ухвалою суду від 18 вересня 2013 року зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним позовом (а.с.46).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розділено нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Виділено на праві власності ОСОБА_3 на 52/100 частини нежитлового приміщення: в господарському блоці за літ. «В»: приміщення 1 площею 15,2 кв.м., приміщення 2 площею 14,8 кв.м., приміщення 3 площею 24,2 кв.м, приміщення 4 площею 5,9 кв.м., приміщення 5 площею 6,7 кв.м., приміщення 6 площею 15,6 кв.м.; склад за літ. «Б» : приміщення 1 площею 31,2 кв.м., приміщення 2 площею 57,7 кв.м., приміщення 3 площею 58,7 кв.м.; по спорудам та конструкціям: вимощення «І» - ? частка, огорожа «N» - ? частка, а всього по комплексу на 52/100 частини приміщень загальної площі 230,0 кв.м., як показано в графічному додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 56 від 13 червня 2014 року Науково-дослідної лабораторії судових експертиз червоним кольором.

Виділено на праві власності ОСОБА_2 на 48/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в господарському блоці за літ. «А»: приміщення площею 2,8 кв.м., приміщення 2 площею 2,8 кв.м., приміщення 3 площею 25,7 кв.м., приміщення 4 площею 4,8 кв.м., приміщення 5 площею 21,0 кв.м., приміщення 6 площею 26,1 кв.м., приміщення 7 площею 25,7 кв.м., приміщення 8 площею 20,7 кв.м., гараж за літ. «Г» площею 87 кв.м., убиральню за літ. «Е» площею 3,5 кв.м.; по спорудам та конструкціям: вимощення «І» - ? ч, огорожа «N»- ? ч, оглядову яму, оглядову яму «г», а всього по комплексу на 48/100 частин приміщення загальною площею 220,1 кв.м., як показано в графічному додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 56 від 13 червня 2014 року Науково-дослідної лабораторії судових експертиз синім кольором.

Для забезпечення ізольованого користування нежитловими приміщеннями, які виділяються співвласникам у власність у комплексі будівель, зобов'язано ОСОБА_3 провести за власний рахунок ремонтно-будівельні роботи: між приміщенням 8 площею 20,7 кв.м. будівлі за літ. «А» та приміщенням 1 площею 15,2 кв.м. будівлі за літ. «В» демонтувати дверний блок з подальшим його закладанням ; між приміщенням 8 площею 20,7 кв.м. будівлі за літ. «А» та приміщенням 2 площею 14,8 кв.м. будівлі за літ. «В» демонтувати дверний блок з подальшим його закладанням; між приміщеннями 1 площею 15,2 кв.м. та 2 площею 14,8 кв.м. будівлі за літ. «В» пробити дверний проріз з подальшим встановленням дверного блоку; між приміщенням 2 площею 14,8 кв.м. будівлі за літ. «В» та приміщенням 3 площею 24,2 кв.м. цієї ж будівлі пробити дверний проріз з подальшим встановленням дверного блоку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 6 979 грн.44 коп..

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у вчиненні права власності та користування 52/100 частинами комплексу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 шляхом звільнення виділеної їй частини комплексу нежитлових приміщень від сторонніх речей.

Стягнуто на користь держави судовий збір з ОСОБА_3 в розмірі 1014 грн.65 коп. та з ОСОБА_2 в розмірі 1515 грн.45 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 1000 грн. (а.с.206-210).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та про задоволення його зустрічного позову (а.с.214-221).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_3 заперечила проти них і просила рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 03 жовтня 2001 року, зареєстровано в реєстрі за № 5108, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному на праві приватної спільної часткової власності належить нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу вказане приміщення складається з господарського блоку літ. «А» загальною площею 136,1 кв.м., складу літ. «Б», господарського блоку літ. «В», гаража літ. «Г», сарая літ. «Д», «Е», огорожа NN1 та розташоване на земельній ділянці площею 2000 кв.м.(а.с.17-18).

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч.1,2,3 ст.358 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст.364 ЦК).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалась на своє право володіння та користування тієї частиною спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності та неможливістю досягти згоди з відповідачем, який є співвласником щодо порядку користування спірним майном.

Судом встановлено, що будівлі (нежитлові приміщення) спірного об'єкту нерухомості не пов'язані між собою виробничим циклом та процесом.

Нежитлові приміщення використовує особисто ОСОБА_2 і вказані обставини ним не заперечуються.

Визначальним при вирішенні позову про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу часток в натурі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За клопотанням представника позивача ухвалами суду першої інстанції для з'ясування питання можливості поділу спірного майна в натурі та визначення його ринкової (дійсної) вартості, були призначені у справі судова комплексна оціночно-будівельна будівельно-технічна експертизи та додаткова експертиза.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року № 126, спірний комплекс будівель (нежитлових приміщень) являє собою комплекс цегляних одноповерхових будівель, фундамент - бетонний, стіни - цегляні, покрівля - азбестоцементні листи, перекриття - дерев'яні. Електропостачання, водопостачання, газопостачання та опалення об'єкту дослідження відсутнє. Є вигрібна яма. Комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці загальною площею 994,0 кв.м.

Шляхом порівняння переліку нежитлових приміщень, які входили до комплексу будівель на момент їх придбання станом на 03 жовтня 2001 року з переліком нежитлових приміщень, які входять до комплексу будівель станом на 27 червня 2013 року (згідно технічного паспорта та візуального огляду) встановлено, що за період експлуатації комплексу будівель (нежитлових приміщень) відбулися зміни, а саме: в будівлі за літ. «Г» (гараж) влаштовано оглядову яму; будівлю за літ. «Д» (сарай) демонтовано повністю, будівлю за літ. «Е» (сарай) переобладнано у вбиральню, влаштовано вимощення. Фактично в гаражі літ . «Г» облаштовано дві оглядові ями.

До складу комплексу будівель згідно технічного паспорта станом на 27 червня 2013 року входять: 1-А - господарський блок площею 129,6 кв.м., 2-Б - склад площею 147,6 кв.м., 3-В - господарський блок площею 82,4 кв.м., 4-Г - гараж площею 87 кв.м., 5_Е - убиральня площею 3,5 кв.м., 6-г - оглядова яма, 7-І - вимощення, 8- N - огорожа.

До складу господарського блоку під літ.»А» входять: 1- коридор площею 2,8 кв.м., 2- санвузол площею 2,8 кв.м., 3-побутова площею 25,7 кв.м., 4- роздягальня площею 4,8 кв.м., 5,6,7,8 - склади площею відповідно 21,0 кв.м., 26,1 кв.м., 25,7 кв.м., 20,7 кв.м..

Висновком експертів встановлено, що ринкова вартість комплексу будівель (нежитлових приміщень), що знаходиться по АДРЕСА_1, становить 348 972 грн.

За висновком експертів, порівнюючи фактичне об'ємно-просторове рішення комплексу будівель (нежитлових приміщень) функціональне використання приміщень, а також вимоги нормативних документів, розподіл комплексу будівель згідно часток на 1/2 та ? можливий за ідентичним функціональним призначенням приміщень будівель/споруд для всіх співвласників як в ідеальних частках так і з відхиленням від ідеальних часток.

З урахуванням можливості поділу в натурі, експертом запропоновано 2 варіанти розподілу комплексу будівель за умови перепланування (а.с.104-105).

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 13 червня 2014 року № 56 розподіл комплексу будівель згідно часток ? та ? можливий також без збереження функціонального призначення приміщень будівель/споруд для всіх співвласників як в ідеальних частках, так і з відхиленням від ідеальних часток, запропоновано 2 варіанти розподілу комплексу будівель, відповідно до яких частка одного із співвласників становить 48/100, а іншого - 52/100 або по 50/100 часток для кожного. Для забезпечення ізольованого користування нежитловими приміщеннями запропоновано співвласникам провести ремонтно-будівельні роботи, визначено розмір грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшується в результаті виділу в натурі (а.с.138-147).

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне майно не підлягає поділу в натурі, зводяться до того, що комплекс нежитлових будівель за висновком експертів має незадовільний технічний стан, неможливо використовувати приміщення ізольовано, оскільки складські приміщення не матимуть ні проходу, ні під'їзду, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та висновками судової комплексної оціночно-будівельної будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року № 126 та додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 13 червня 2014 року № 56.

Згідно дослідницької частини висновку експертів під час проведення візуального огляду встановлено, що фізичний знос комплексу будівель та опоряджувального покриття складає в межах 61-80 %, що згідно табл.5.1 «Правил визнання фізичного зносу житлових будинків СОУ ЖКГ 75.11- 35077234. 0015:2009» відповідає ветхому технічному стану, при якому: «Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій».

При визначенні технічного стану комплексу будівель (нежитлових приміщень) по АДРЕСА_1, тобто сукупності якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та його частин у порівнянні з їх гранично допустимими значеннями, експертом визначено, що будівля за літ. «Е» відповідає стану ІІ - (задовільний), будівлі за літ. «А»,»Б», «В»,»Г» відповідають стану ІІІ - (не придатний до нормальної експлуатації).

Згідно Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд (затверджених Держкомбудом від 27.11.1997 р. № 32/288 та Мін'юстом України від 06.07.198 р. № 423/2863) стан конструкції ІІІ - (не придатний до експлуатації) визначається як конструкція перевантажена або має дефекти і пошкодження, які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірочних розрахунків і аналізу пошкоджень можливо забезпечити її цілісність на час посилення.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок виділу позивачці її частки майна в натурі унеможливиться проїзд та прохід до приміщень та ізольоване користування майном кожним із власників, спростовуються даними технічного паспорту на комплекс будівель та висновками судової будівельно-технічної експертизи.

Так, згідно даних технічного паспорта комплексу будівель по АДРЕСА_1 від 27 червня 2013 року загальна площа земельної ділянки, на якій розміщено комплекс нежитлових будівель, становить 994,0 кв.м., з них під двором 451,3 кв.м., що є достатнім для спільного користування.

Крім того, як свідчать фототаблиці додатку № 1 до висновку № 126 комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року на подвір'ї між приміщеннями розміщено вантажний автомобіль, а в гаражі легкові автомобілі, що свідчить про можливість проходу та проїзду до спірних будівель (рис.1, 2,3 а.с.88).

Суд першої інстанції дав оцінку висновкам експертів відповідно до вимог статті 212 ЦПК України та прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та безпідставність доводів ОСОБА_2 та його представника про неможливість виділу в натурі частки майна, належної позивачці.

Посилання відповідача та його представника на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, є такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Оскільки висновки експертів комплексної експертизи та додаткової експертизи достатньо обґрунтовані, узгоджуються з матеріалами справи і не викликають сумнівів в їх правильності, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання про призначення повторної експертизи у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що експертом невірно визначено ринкову вартість спірного майна, оскільки обрано порівняльний метод, а не залишковий з огляду на технічний стан будівель, а також про те, що не взято до уваги звіт про незалежну оцінку будівель, виконаний ПрАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект», є безпідставними.

Ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем.

Як зазначено в дослідницькій частині висновку експертів, при вирішенні питання про ринкову вартість спірного майна, експерт використав порівняльний та доходний підходи, які найбільш повно характеризують об'єкт оцінки (а.с.74).

Визначення способу проведення експертизи, а також вибір методичних підходів до оцінки майна, належить до компетенції експерта.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги звіт про незалежну оцінку майна, надану відповідачем (а.с.165-190), оскільки вартість спірного майна визначена з огляду на доцільність використання майна та з урахуванням його ліквідації.

Не ґрунтуються на законі та є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми ст.365 ЦК України та неправомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову про припинення права власності на частку у спільному майні.

Посилаючись на те, що спірний комплекс нежитлових будівель є неподільним, спільне володіння і користування ним з відповідачем неможливе, позивач у зустрічному позові просив на підставі ст.365 ЦК України припинити право відповідачки на частку у спільному майні.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні, допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, закон вимагає від позивачів надання суду доказів наявності підстав припинення права особи на частку у спільному майні, визначених ст. 365 ЦК України, а також і доказів неможливості добровільного вирішення між співвласниками спірного питання щодо права спільної часткової власності між співвласниками.

Враховуючи те, що спірне майно можливо поділити в натурі, позивач не згодна на отримання компенсації вартості її частки, бажає особисто користуватись належним їй на праві власності майном, використовувати його в підприємницькій діяльності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про припинення права на частку у спільному майні та наявність правових підстав для задоволення позову про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: