ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.2014 Справа № 5008/1137/2012

За позовом прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, м. Київ, публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", с. Солочин Свалявського району Закарпатської області

про розірвання договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" та публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ", та зобов'язання ТОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва в сумі 3586757 грн.45 коп.

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

Прокуратури - Пантьо М.М., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, посв. №024564 від 10.02.14р.;

Позивача Міністерства фінансів України - не з'явився;

Позивача ПАТ „АКБ „Київ" - не з'явився;

Відповідача - Олійник Р.Б., довіреність № 118 від 26.07.2013 року

СУТЬ СПОРУ: прокурором Голосіївського району міста Києва заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, м. Київ, публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", с. Солочин, Свалявського району Закарпатської області про розірвання договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" та публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ", та зобов'язання ТОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва в сумі 3586757 грн.45 коп.

В судовому засіданні 23.09.2014 року за участі представників: позивача - Оберемко Р.А., довіреність № 25/65 від 01.07.2013 року, відповідача - Олійник Р.Б., довіреність № 118 від 26.07.2013 року, прокуратури - Пантьо М.М., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 26.09.2014р. на 15:30год.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 р. у справі №5008/1137/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р., позов задоволено: розірвано договір про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р., укладений між ТОВ "Сузір'я" та ПАТ "АКБ "Київ", зобов'язано ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок ПАТ "АКБ "Київ" кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, в сумі 3.586.757,45 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року у справі № 5008/1137/2012 рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, в сумі 3 586 757,45 грн. скасовано. Справу передано до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу справу № 5008/1137/2012 розподілено для розгляду судді Кадар Й.Й.

Прокурор присутній в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні з мотивів наведених у позовній заяві та додатково поданих письмових поясненнях по суті позовних вимог з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014р. Зазначає, що оскільки даний позов прокуратурою пред'явлено 28.11.2012р., а перебіг позовної давності у вказаних правовідносинах почався з 06.04.2012р. (обов'язок забудовника щодо перерахування коштів необхідних для повернення Управителем Довірителям виник 27.03.2012р. та упродовж 10 банківських днів до 06.04.2012р.), то строк позовної давності не пропущено.

Від позивача - Міністерства фінансів України, м. Київ надійшло письмове пояснення №31-13030-06-26/24182 від 19.09.2014р., зокрема щодо підтвердження повноважень, як центрального органу виконавчої влади та щодо наділення повноваженнями управління об'єктами державної власності, частка держави в яких становить не менше встановленого розміру чинним законодавством, в тому числі щодо безпосереднього здійснення управління ПАТ„АКБ „Київ" м. Київ, частка держави в статутному капіталі якого становить 99,9%. Вважає, що строк позовної давності за вимогами про розірвання Договору та застосування пов'язаних з цим наслідків, не пов'язаний із обов'язком Забудовника сплатити кошти для розрахунків з конкретним Довірителем, а зв'язаний з терміном дії договору, тобто до повного його виконання, після усіх зобов'язань перед довірителями, тобто строк є таким, що настав. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити та розглянути справу без участі представника Мінфіну.

Представником ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" позов підтримано, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами та додатково поданих письмових поясненнях від 22.09.2014р. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2014р. подав письмове пояснення № 25-2/610 від 04.08.14р. в якому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що наявність не виконаних судових рішень Відповідачем не може створювати загрози подвійного стягнення. У справах Господарського суду Закарпатської області № 907/363/13 та № 907/746/13 було вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки, заподіяні внаслідок виплати Банком довірителям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошових коштів, згідно судових рішень. Разом з тим, судові рішення у справах № 907/363/13 та № 907/746/13 не були виконані Відповідачем, грошові кошти за ними досі не сплачені. Тому, наявність самих по собі рішень про стягнення грошових коштів, не позбавляє права Банку звернутись з іншим позовом щодо захисту своїх прав та не призводить до подвійного стягнення. Вважає, що основне зобов'язання Відповідача по поверненню грошових коштів не може бути зменшено, зокрема, у зв'язку із наявністю не виконаних судових рішень про стягнення збитків, які хоч і відносяться до невиконання Відповідачем договору, однак мають іншу природу виникнення (деліктні зобов'язання). Стосовно строку позовної давності то позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Відповідач пов'язує можливість застосування строків позовної давності з тим, що Договором встановлений строк звернення до Забудовника з вимогою про повернення грошових коштів для розрахунків із Довірителями у 10 банківських днів. Відповідач вважає, що термін позовної даності необхідно рахувати від дня, коли виник обов'язок у Забудовника повернути грошові кошти конкретному довірителю. Однак, позовні вимоги пов'язують розірвання Договору із наслідками його розірвання, якими є повернення незаконно утримуваних Відповідачем грошових коштів. Строк позовної давності за вимогами про розірвання Договору не сплив, оскільки у відповідності до п. 7.1. Договору він діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Відносини між Сторонами припиняються після виконання усіх зобов'язань перед Довірителями. За таких обставин, що строк позовної давності за вимогами про розірвання Договору та застосування пов'язаних з цим наслідків, не пов'язаний із обов'язком Забудовника сплатити кошти для розрахунків з конкретним Довірителем, а зв'язаний з терміном дії договору, тобто до повного його виконання, після виконання усіх зобов'язань перед Довірителями. За таких обставин, якщо навіть вираховувати строки зобов'язань Забудовника за розрахунками перед конкретним Довірителем та не враховувати визнання Відповідачем свого обов'язку за Договором повернути грошові кошти для розрахунків із Довірителями, позивач просить суд зважати на звернення Банку до Відповідача з вимогами ще у січні - квітні 2011 році, тобто у межах строку позовної давності, що помилково рахуються Відповідачем, як такий що почав спливати за вимогами до конкретного Довірителя лише у червні 2011 року.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому в судовому засіданні додатковому поясненні по справі. Звертає увагу суду на те, що у провадженні господарського суду Закарпатської області знаходились наступні справи: справа № 907/746/13 за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (далі - відповідач) про стягнення 398 539 грн. 08 коп. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2012 року з ПАТ „АКБ „Київ" на користь ОСОБА_5 було стягнуто 398539,08 грн., в тому числі: 374018,15 грн. - вартість закріплених вимірних одиниць об'єкту інвестування, 12997,09 грн. - інфляційних витрат, 11523,84 - 3% річних. 20 вересня 2013 року позов ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" по справі № 907/746/13 задоволено в повному обсязі; справа № 907/363/13 за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерного комерційного банку „Київ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (далі - відповідач) про стягнення суми 554208,06 грн. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 року з ПАТ „АКБ Київ" на користь ОСОБА_6 стягнуто суму, що становить загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 434310,1 грн., та понесених інфляційних втрат у розмірі 84526,14 грн., 35252,82 грн. - 3% річних від простроченої суми, 10000,00 грн. витрат на правову допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи (копії розрахунків додаються). Рішенням апеляційного суду від 04.10.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., в решті рішення першої інстанції залишено без змін. Рішенням господарського суду Закарпатської області по справі № 907/363/13 від 25.06.2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.13pоку, позов ПАТ „АКБ Київ" задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ „Сузір'я" на користь ПАТ „АКБ „КИЇВ" загальну суму 434772,90 грн. (в тому числі суму 434310,10 грн. у відшкодування понесених збитків, частково суму 462,80 грн. у відшкодування трьох процентів річних та суму 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, стягнутих за рішенням Апеляційного суду Закарпатської області 04.10.2012 року), а також частково суму 8677,33 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Вважає, що жодних підстав для задоволення позову по справі №5008/1137/2012 в частині перерахування коштів для розрахунку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає, в протилежному випадку матиме місце подвійне стягнення одних і тих самих сум, а саме, сум внесених вказаними довірителями у ФФБ.

Крім того, зазначає, що рішеннями Ужгородського міськрайонного суду за позовами ОСОБА_7 (рішення набуло законної сили 10.07.2013 року) та ОСОБА_8 (рішення набуло законної сили 20.09.2013 року) кошти для розрахунку з вказаними довірителями ФФБ та штрафні санкції були стягнуті з ПАТ „АКБ Київ". В той же час за рішенням Ужгородського міськрайонного суду за позовом ОСОБА_9 кошти для розрахунків з вказаним довірителем ФФБ стягнуто солідарно з ПАТ „АКБ Київ" та ТОВ „Сузір'я. Просить суд застосувати строки позовної давності, у зв'язку з тим, що договором встановлений строк звернення до забудовника з вимогою про повернення грошових коштів для розрахунків із довірителями у 10 банківських днів. Відповідач вважає, що термін позовної даності необхідно рахувати від дня, коли виник обов'язок забудовника повернути грошові кошти конкретному довірителю. Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом з вимогами до забудовника лише 28 листопада 2012 року, трирічний строк позовної давності за вимогами довірителів про повернення грошових коштів сплив наступним чином: за вимогами довірителя ОСОБА_7 - 09.01.2012 року, довірителя ОСОБА_9 - 26.12.2011 року, довірителя ОСОБА_6 - 24.06.2011 року, довірителя ОСОБА_10 - 03.12.2011 року. На думку відповідача, судом має бути відмовлено у позові у зв'язку зі спливом строків позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про доручення до матеріалів справи контррозрахунку коштів, які ним визнаються та які на його думку можуть бути стягнуті на користь банку, а саме грошові кошти в сумі 1217029,80грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2007 р. між ТОВ „Сузір'я" (забудовник) та АКБ „Київ" (управитель) було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого управитель, який діє в інтересах довірителів фонду фінансування будівництва (ФФБ), замовляє забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Д. Климпуша (далі - об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування (квартири) довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених правилами ФФБ, а управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

В п. 1.8 договору сторони визначили початок спорудження об'єкта будівництва (квітень 2007 року), час введення об'єкта будівництва в експлуатацію (червень 2008 року) та дату передачі об'єктів інвестування довірителям під заселення (грудень 2008 року).

Довірителями фонду фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку виступили, зокрема, наступні особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та АКБ „Київ".

В період функціонування ФФБ управителем було залучено в довірче управління грошові кошти на загальну суму 6.213.984,53 грн. та сформовано оперативний резерв в розмірі 10%. Довірителями до ФФБ було внесено 3.086.150,04 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків, які наявні в матеріалах справи.

Управитель свої зобов'язання за договором щодо фінансування будівництва виконував належним чином, що не заперечується відповідачем, підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками по рахунку ФФБ за період з 01.01.2007 р. по 01.06.2009 р. та з 29.05.2009 р. по 31.12.2012 р.

Проте забудовник своїх зобов'язань належним чином не виконав, в порушення умов договору не завершив будівництво та не здав будинок в експлуатацію у встановлені строки.

Невиконання забудовником взятих на себе зобов'язань мало наслідком вихід довірителів з ФФБ та звернення до управителя з вимогами про повернення внесених коштів.

У зв'язку із ситуацією, що склалась, банк неодноразово звертався до відповідача із вимогами про перерахування коштів для їх подальшого повернення довірителям у зв'язку із достроковим розірванням договорів про участь у ФФБ.

21.03.2012 р. управитель звернувся до забудовника із вимогою № 25-02/899 про розірвання договору, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями (3.960.775,60 грн.), відшкодування заподіяних збитків та сплату неустойки.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон) фінансові установи створюють фонди за власною ініціативою в порядку, визначеному цим Законом. Залежно від мети створення фонд може бути фондом фінансування будівництва чи фондом операцій з нерухомістю. Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном.

Правилами фонду фінансування будівництва виду А, затвердженими рішенням правління АКБ „Київ" від 21.03.2007 р. (далі - правила ФФБ), визначено, що забудовником об'єкта інвестування є ТОВ „Сузір'я". Дані правила погоджені та підписані забудовником.

У відповідності до вимог чинного законодавства, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ (ч. 4 ст. 18 Закону).

Пунктами 5.4.3, 5.4.4, 5.4.5 правил ФФБ та ст. 17 Закону передбачено, що за наявності відповідних підстав, управитель повертає довірителю внесені ним кошти. Для виплат довірителям коштів з ФФБ управитель використовує кошти оперативного резерву. У випадку недостатності коштів створеного оперативного резерву для повернення довірителю коштів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ відповідну суму. Виплата коштів довірителю ФФБ не може здійснюватись за рахунок іншого ФФБ або власних коштів управителя.

За нормою ч. 2 ст. 18 Закону у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право, зокрема, вимагати повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва об'єкта коштів, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ.

Аналогічні положення передбачені і пунктом 3.2.7 договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р.

Частиною 3 ст. 18 Закону закріплено кореспондуючий обов'язок забудовника повернути грошові кошти на рахунок ФФБ.

Матеріалами справи підтверджено загальний розмір суми заборгованості ФФБ перед довірителями на загальну суму 3.586.757,45 грн., в тому числі: на користь ОСОБА_7 - 374.018,15 грн. та 244.586,65 грн.; на користь ОСОБА_5 - 374.018,15 грн.; на користь ОСОБА_9 - 244.586,65 грн. та 244.586,65 грн.; на користь ОСОБА_8 - 347.490,50 грн.; на користь ОСОБА_10 - 453.621,30 грн.; на користь ОСОБА_6 - 434.310,10 грн.; на користь ПАТ АКБ „Київ" - 869.539,30 грн.

Як випливає з розрахунку доданого до позову, Прокурор просить суд зобов'язати ТОВ „Сузір'я" перерахувати на рахунок Банку кошти у сумі 3586757,45 грн. для розрахунку з довірителями, в тому числі:

1) на користь ОСОБА_7 (договір на участь у ФФБ №7/2007 від 14.12.07) - 374018,15 грн.;

2) на користь ОСОБА_7 (договір на участь у ФФБ №8/2007 від 14.12.07) - 244586,65 грн.

3) на користь ОСОБА_5 (договір на участь у ФФБ №14/2008 від 05.02.08) - 374018,15 грн.;

4) на користь ОСОБА_9 (договір на участь у ФФБ №10/2008 від 22.01.08) - 244586,65 грн.;

5) на користь ОСОБА_9 (договір на участь у ФФБ №12/2008 від 22.01.08) - 244586.65 грн.

6) на користь ОСОБА_8 (договір на участь у ФФБ №22/2008 від 25.04.08 р.) - 347490,50грн.;

7) на користь ОСОБА_10 (договір на участь у ФФБ №18/2008 від 08.02.08 р.) - 453621,3 грн.;

8) на користь ОСОБА_6 (договір на участь у ФФБ №24/2008 від 14.05.08 р. ) - 434310,10грн.;

9) на користь ПАТ АКБ «Київ» (договір на участь у ФФБ №1/2007 від 14.06.07 р.) - 869539,30грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом Закарпатської області розглядались наступні справи:

1) справа №907/746/13 за позовом ПАТ АКБ „Київ" (далі - позивач) до ТОВ „Сузір"я" (далі - відповідач) про стягнення 398 539 грн. 08 коп. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2012 року з ПАТ АКБ „Київ" на користь ОСОБА_5 було стягнуто 398 539,08грн., в тому числі: 374 018,15 грн. - вартість закріплених вимірних одиниць об'єкту інвестування, 12 997, 09 грн. - інфляційних витрат, 11 523,84 - 3% річних. Вказане рішення в повному обсязі виконано банком.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року по справі №907/746/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. позов ПАТ „АКБ „Київ" задоволено в повному обсязі. Постановою ВГСУ від 11.02.2014р. у задоволенні скарги ТОВ „Сузір'я" відмовлено.

2) справа №907/363/13 за позовом ПАТ „АКБ „Київ" до ТОВ „Сузір'я" про стягнення суми 554 208,06 грн. В межах даної справи позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 з ПАТ „АКБ „Київ" на користь ОСОБА_6 стягнуто суму, що становить загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 434310,10грн. та понесених інфляційних втрат у розмірі 84526,14грн., 35252,82 грн. - 3% річних від простроченої суми 10000грн. витрат на правову допомогу та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення витрат на правову допомогу, в решта частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вказане рішення в повному обсязі виконано банком.

3) рішенням господарського суду Закарпатської області по справі №907/363/13 від 25.06.2013р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.13р., позов ПАТ «АКБ Київ» задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ «Сузір'я» на користь ПАТ «АКБ «Київ» загальну суму 434 772,90 гри. (в тому числі суму 434 310,10 грн. у відшкодування понесених збитків, частково суму 462,80 грн. у відшкодування трьох процентів річних та суму 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягнутих за рішенням Апеляційного суду Закарпатської області 04.10.2012 року, а також частково суму 8677,33 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Постановою ВГСУ від 27.11.2013 р. касаційну скаргу ПАТ «АКБ Київ» відхилено, постанову апеляційного суду залишено без змін.

Вищенаведене дає підстави стверджувати про те, що жодних підстав для задоволення позову по справі №5008/1137/2012 в частині перерахування коштів для розрахунку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає. В протилежному випадку матиме місце подвійне стягнення одних і тих самих сум, а саме сум внесених вказаними Довірителями у ФФБ, що повністю узгоджується з висновками ВГСУ зробленими в постанові від 01.07.2014р. в даній справі.

Згідно з п. 3.3.10 спірного договору внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ забудовник зобов'язаний не пізніше 10 банківських днів з дати отримання від управителя офіційного листа перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, довірителі подали заяви про вихід з ФФБ у 2008 - 2009 роках, також у вказаний період управитель звертався до ТОВ "Сузір'я" з листами про повернення коштів довірителям, що випливає з наступного:

1) ОСОБА_7 подав заяви про вихід з ФФБ та повернення коштів 17.12.2008 року, що підтверджується додатковими угодами про розірвання договорів про участь у ФФБ №07/2007 та №8/2007 (том 1, а.с. 101, 104). ВАТ „АКБ „Київ" (правонаступником якого є ПАТ „АКБ „Київ") звернулося з листом до ТОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для повернення ОСОБА_7 24.12.08 року (том 1, а.с. 109-110). Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. ТОВ „Сузір'я", як Забудовник мало перерахувати кошти до ФФБ у строк до 09 січня 2009 року (10 банківських днів), і відповідно строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з ОСОБА_7 сплив ще 09 січня 2012 року.

2) ОСОБА_9 подав заяви про вихід з ФФБ та повернення коштів 03.12.2008 року (копія заяви в матеріалах справи). ВАТ „АКБ „Київ" (правонаступником якого є ПАТ „АКБ „Київ") звернулося з листом до ТОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для повернення ОСОБА_9 12.12.08 року (том 1, а.с. 130-131). Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. ТОВ „Сузір'я", як Забудовник мало перерахувати кошти до ФФБ у строк до 26 грудня 2008 року (10 банківських днів), і відповідно строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з ОСОБА_9 сплив ще 26 грудня 2011 року.

3) ОСОБА_6 подала заяву про вихід з ФФБ та повернення коштів 24 червня 2009 року (том 1, а.с. 97-98) і саме з цієї дати ПАТ „АКБ „Київ" мав право звернутися з вимогою до ТОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для розрахунку з даним довірителем. Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. та ст. 261 ЦК України строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку зі ОСОБА_6 сплив ще 24 червня 2012 року.

4) ОСОБА_10 подав заяву про вихід з ФФБ та повернення коштів 03.12.2008 року (копія позовної заяви ОСОБА_10 до ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Сузір'я" в матеріалах справи) і саме з цієї дати ПАТ „АКБ „Київ" мав право звернутися з вимогою до ТОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для розрахунку з даним довірителем. Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. про організацію спорудження об'єкта будівництва та ст. 261 ЦК України строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з ОСОБА_10 сплив ще 03 грудня 2011 року.

Проте, прокурор звернувся з позовом в інтересах ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" до ТОВ «Сузір'я» про розірвання Договору від 20.04.2007 р. та про перерахування позивачеві коштів необхідних для розрахунків з Довірителями ФФБ лише 28 листопада 2012 року.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що права та законні інтереси позивача - ПАТ „АКБ „Київ" порушено неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині перерахування позивачеві коштів необхідних для розрахунків з Довірителями ФФБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Виходячи з вимог п. 3.3.10 спірного договору, перебіг строку позовної давності щодо вказаних вимог про перерахування коштів почався після закінчення вищевказаного 10-денного строку.

Відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом з вимогами до забудовника лише 28 листопада 2012 року, трирічний строк позовної давності за вимогами довірителів про повернення грошових коштів сплив наступним чином: за вимогами довірителя ОСОБА_7 - 09.01.2012 року, довірителя ОСОБА_9 - 26.12.2011 року, довірителя ОСОБА_6 - 24.06.2011 року, довірителя ОСОБА_10 - 03.12.2011 року.

В свою чергу, вимоги позивача про зобов'язання ТОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, а саме ОСОБА_8 (договір на участь у ФФБ №22/2008 від 25.04.2008р.) в сумі 347490,50грн. та ПАТ „АКБ „Київ" (договір на участь у ФФБ №1/2007 від 14.06.2007р.) в сумі 869539,30грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд, враховуючи висновки ВГСУ викладені в постанові від 01.07.2014 року, констатує, що кошти для розрахунку з довірителями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (808328,25 грн.) вже стягнуті з ТОВ «Сузір'я» по іншим господарським справам (справи №907/746/13 та №907/363/13), а відтак, економічним і правовим наслідком застосування як одного так і іншого способу фактично є отримання позивачем грошових коштів, що може призвести до безпідставного подвійного стягнення.

В свою чергу, заперечення позивачів з приводу доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності до заявлених вимог про зобов'язання ТОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Позивач посилається на те, що відповідач (ТОВ «Сузір'я») здійснював часткове погашення заборгованості за договором від 20.04.2007 р. про організацію спорудження об'єкта будівництва (далі - Договір від 20.04.2007 р.), перераховуючи кошти позивачу (ПАТ „АКБ „Київ") для розрахунку з довірителями ФФБ, зокрема, зі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, і тим самим здійснив переривання строку позовної давності. Однак, в даному випадку ТОВ «Сузіря» не перераховувало ПАТ „АКБ „Київ" кошти для розрахунку з довірителями, а здійснювало відшкодування заподіяних збитків на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Крім того, виходячи з положень п. 3.3.10. Договору від 20.04.2007 р. у випадку недостатності коштів оперативного резерву для виплати Довірителям у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови Довірителя від участі у ФФБ у забудовника (ТОВ «Сузір'я») виникає зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку саме з конкретним довірителем, який відмовився від участі у ФФБ, а не зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ усі внесені кошти. Тобто зобов'язання по перерахунку коштів для розрахунку з кожним окремим довірителем ФФБ має окремий характер, і, відповідно, позовна давність по кожному відповідному зобов'язанню має обчислюватись окремо.

Пунктом 4.1.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10 зазначено: у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Твердження прокурора про те, що Договір від 20.04.2007 р. на момент подання позовної заяви діяв і, відповідно, строк позовної давності по вимогам про перерахування коштів для розрахунку з довірителями не може вважатися таким, що сплив, є помилковим оскільки має місце змішування понять «строк виконання зобов'язання» та «строк дії договору». Насправді, це різні поняття. Договір виходячи з положень ст.ст. 11, 509 ЦК України, є лише однією із підстав виникнення зобов'язань, і строк його дії не має прямого зв'язку із позовною давністю за вимогами щодо виконання зобов'язань за таким договором. Позовна давність застосовується саме до вимог, що випливають із зобов'язань, і у даних відносинах (відносини по організації спорудження об'єкта будівництва) не залежить від строку дії договору.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, точкою відліку для позовної давності є день коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не сплив строку договору.

Твердження позивача про те, що відповідні вимоги про зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку з довірителями є підставою стверджувати про поважність пропуску строку позовної давності не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не свідчить про наявність поважних обставин, які передбачені ч.5 ст. 267 ЦК України.

Також суд констатує, що не дивлячись на те, що позов поданий прокурором в інтересах ПАТ „АКБ „Київ" (позивач) строк позовної давності обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Також не можуть бути взяті судом до уваги твердження Міністерства фінансів України, м. Київ про те, що до його вимог як позивача до відповідача про зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку з довірителями, строк позовної давності не сплив, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Так, саме за твердженням Міністерства фінансів України, м. Київ, останній не є стороною договору та не зв'язаний з його умовами, а відтак, не є особою, права якої порушуються у разі неналежного виконання умов договору від 20.04.2007р.

Окрім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 1 ст. 92 ЦК України набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування; Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", як акціонерне товариство не уповноважувало Міністерство фінансів України, як акціонера, на звернення до суду з даним позовом, і статутом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" наявність такого права у Міністерства фінансів України не передбачена, і крім того таких повноважень, за відсутності зазначення про це в статуті, не надано Міністерству фінансів України і в силу закону.

Належність державі частки у статутному фонді ПАТ "АКБ "Київ" не є безумовним підтвердженням порушення саме інтересів Міністерства фінансів України, м. Київ при виконанні умов договору від 20.04.2007р., і визначення прокурором даної особи, як позивачем у справі, не доводить обґрунтованість посилань прокурора про порушення інтересів міністерства, які випливають із зобов'язальних правовідносин за договором, в якому міністерство не є стороною.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовних вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій „Квітка полонини", код ЄДРПОУ 31859132) перерахувати на рахунок публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) суму 1217029,80грн. (один мільйон двісті сімнадцять тисяч двадцять дев'ять гривень 80 коп.) коштів, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій „Квітка полонини", код ЄДРПОУ 31859132) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 2436грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) судового збору.

Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.09.2014р.

Суддя Й.Й.Кадар