1326/5878/2012

2/465/766/14

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2014 року Франківський районний суд м.Львова в складі :головуючого

судді Гулієвої М.І.

При секретарі Матвієнко А.В.

З участю адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_5, ВАТ «Завод»ЛЬвівсільмаш» ,3 осіб виконкому Львівської міської ради, ОСББ»Титан»,регіонального відділення фонду держмайна у Львівській області,профокому ВАТ «Завод»ЛЬвівсільмаш» , ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням , визнання ордеру недійсним та виселення,зобов»язання вселити його у вільне приміщення,-

в с т а н о в и в

позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні кімнатою , визнання ордерів недійсними та виселення, посилаючись на те, що 8.12. 1999р. йому був виданий ордер на кімнату АДРЕСА_1, де він був прописаний та проживав до 12.08.2002р.У грудні 2001р.йому видали ордер на поселення в кімнату АДРЕСА_2.Однак,він не зміг в неї поселитись,так як кімната була зайнята.Одночасно ОСОБА_4було видано ордер на зайняття кімнати АДРЕСА_1,внаслідок чого він приєднав її до кімнати АДРЕСА_3,де проживав, поставив на двері замки та не пускає його в кімнату,хоча там залишились його речі .У зв»язку з неможливістю поселення у кімнату АДРЕСА_2,адміністрація заводу скасувала ордер і 17.06.2003р.йому видано ордер на кімнату АДРЕСА_4,але і ця кімната виявилась зайнятою і він не зміг в неї поселитись.Після чого йому було видано ордер на кімнату АДРЕСА_5,але це питання не було узгоджене з ОСББ»Титан» і відповідачем не було вжито заходів щодо фактичного його поселення у кімнату.Внаслідок таких дій відповідачів він був позбавлений житла.Просить визнати недійсним ордер,виданий на його вселення у кімнату АДРЕСА_4,визнати недійсним ордер на вселення ОСОБА_4у кімнату АДРЕСА_1 ,зобов»язати ОСОБА_4 виселитись з кімнати АДРЕСА_1 та не чинити йому перешкод у користуванні нею.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.Так, згідно заяви від 08.07.05р.просив визнати недійсним ордер,виданий на його вселення у кімнату АДРЕСА_4,визнати недійсним ордер на вселення ОСОБА_4.у кімнату АДРЕСА_1 ,зобов»язати ОСОБА_4та ОСОБА_5 виселитись з кімнати АДРЕСА_1 та не чинити йому перешкод у користуванні нею та приміщеннями спільного користування-коридором 94-1,вбиральнею 94-2 та приміщенням під літ.94-3.

27.03.2009р. позивач доповнив вказані позовні вимоги наступним пунктом- зобов»язати відповідача ВАТ»Завод Львівсільмаш»» вселити його у вільне приміщення.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали ,дали аналогічні пояснення.Крім того,позивач зазначив,що згідний поселитись у будь-яке юридично та фактично вільне житло,щоб надалі не тинятись по чужих домівках просять позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_4та ОСОБА_5позов визнали частково та пояснили,що для покращення житлових умов їм було видано ордер на блок НОМЕР_1.Ордер видано відповідно до вимог закону,підстави для визнання його недійсним відсутні.Крім того,просять застосувати в цій частині позовних вимог строк позовної давності та відмовити у їх задоволенні. У кімнаті АДРЕСА_1 до них проживав позивач,якому було надано інше житло,але він в нього не вселився.Із спірної кімнати позивач виписався добровільно,однак, у кімнаті були речі позивача,які вони зберігали.Щодо надання позивачу вільного житла не заперечують.

Представники 3 особи ОСББ»Титан» позов визнали частково та пояснили,що будинок по АДРЕСА_8 знаходиться на балансі ОСББ»Титан»з 2003р. та є у державній власності, ВАТ»Завод Львівсільмаш» з часу передачі будинку на баланс ОСББ відношення до спірного будинку немає.Вважають,що ордер на ім»я ОСОБА_4. на кімнату АДРЕСА_1 видано незаконно, так як на момент його видачі у кімнаті був зареєстрований та проживав ОСОБА_3,якому також видано ордер на зайняте приміщення кімнати АДРЕСА_4.

3 особи ОСОБА_6та ОСОБА_7 позов визнали частково та пояснили,що заперечують щодо надання позивачу кімнати АДРЕСА_6,оскільки,громадською комісією з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради погоджено покращення їм житлових умов шляхом надання даної кімнати.

Представники відповідача ВАТ»Завод»Львівсільмаш» ,З осіб регіонального відділення Фонду держмайна у Львівській області, профокому ВАТ «Завод»ЛЬвівсільмаш», відповідач ОСОБА_5 та 3 особа ОСОБА_8 в судове засідання не з»явились, хоч належно увідомлені про час та місце слухання справи.З матеріалів вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності, згідно ст.169 ЦПК України.

Від ВАТ»Завод»Львівсільмаш»на адресу суду надійшло пояснення,згідно якого позовні вимоги визнали та зазначили,що ОСОБА_4 приміщення АДРЕСА_1 надано на підставі неправомірного рішення, так як він не перебував на обліку потребуючих покращення житлових умов.Крім того, приміщення кімнатиАДРЕСА_1 не було вільним,так як в ньому був прописаний та проживав ОСОБА_3,однак,12.08.2002р.не зміг попасти у кімнату,оскільки, ОСОБА_4поміняв замки.Незважаючи на те,що ОСОБА_3не писав будь-яких заяв, адміністрація і профком самовільно виписала йому ордер на жиле приміщення АДРЕСА_7,а потім на приміщення АДРЕСА_4,які не були вільними, так як в них були зареєстровані і проживали працівники заводу,у зв»язку з чим поселення ОСОБА_3 у жодну з цих кімнат не відбулось.Видача ордеру на приміщення АДРЕСА_5 також є неправомірною,оскільки,це приміщення холу,яке не є житловим і використовується у господарській діяльності за призначенням.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково .

Суд, виходячи з вимог ст.11 ЦПК України, розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.128 ЖК України,житлова площа в гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого адміністрація підприємства видає громадянину спеціальний ордер,який являється єдиною підставою для вселення в надане приміщення(ст.129 ЖК України) .

Згідно наказу департаменту житлового господарства виконкому Львівської міської ради №50д від 23.07.1996р.затверджено висновок міжвідомчої комісії Залізничного р-ну м.Львова про технічну можливість використання правої частини будинку по АДРЕСА_8 як гуртожиток для проживання сімей.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 з 1984р.працює на ВАТ»Завод»Львівсільмаш»,3.12.1999р.йому було видано ордер на право поселення у кімнату АДРЕСА_1, в якій він був зареєстрований та проживав з 24.02.2000р.по 10.12.2001р .та знову зареєстрований 06.03.06р.,згідно рішення суду,що вбачається з довідок ОСББ»Титан» від 30.07.14р.та від 08.09.14р.

Згідно протоколу спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ»Завод»ЛЬвівсільмаш» №3 від 10.05.2000р.постановлено покращити житлові умови ОСОБА_4шляхом закріплення за його сім»єю житлового блоку у відомчому малосімейному гуртожитку по АДРЕСА_8 з числа,які будуть вивільнятись будівельками-договірниками,першочергово.

05.02.2001р.на спільному засіданні адміністрації та профкому ВАТ»Завод»Львівсільмаш» постановлено покращити житлові умови ОСОБА_4шляхом закріплення за ним житлового блоку АДРЕСА_1 на сім»ю з двох осіб- він та син ОСОБА_5,що вбачається з витягу з протоколу №4 від 5,02.2001р.,а також витягу з протоколу №8 від 16.10.2001р., на підставі якого 4.12.2001р.ОСОБА_4.видано ордер №273 на зайняття 2 кімнат по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні встановлено,що в грудні 2001р.,згідно спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ»Завод»Львівсільмаш» №8 від 16.10.2001р., ОСОБА_3 видано ордер на право зайняття кімнати АДРЕСА_2.Однак, позивач поселитись у надану кімнату не міг, у зв»язку з її зайнятістю іншими особами.В подальшому на вказану кімнату видано ордер №359 від 16.06.04р.ОСОБА_9

17.06.2003р.ОСОБА_3.видано ордер №347 на зайняття кімнати АДРЕСА_4,на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ»Завод»Львівсільмаш» №5 від 10.06.2003р.,яким у зв»язку з неможливістю заселення ОСОБА_3 в кімнату АДРЕСА_7 попередній ордер анульовано.

Як вбачається з ордеру №367 від 04.11.2004р.,такий виданий ОСОБА_3 на право зайняття кімнати АДРЕСА_5,на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ»Завод»Львівсільмаш» №14 від 26.10.2004р.,яким у зв»язку з неможливістю поселення позивача у раніше виділену кімнату АДРЕСА_4, постановлено пере закріпити за ОСОБА_10 хол другого поверху від АДРЕСА_5.

Відповідно до протоколу спільного засідання адміністрації ВАТ»Завод»Львівсільмаш» і профкомів ВОСТ»Воля» ІТП, ВП ВПВОСТ від 22.05.2008р. вирішено переобладнати під житлове приміщення холу 2го поверху у відомчому будинку по АДРЕСА_8 і присвоїти цьому приміщенню АДРЕСА_5,надати приміщення АДРЕСА_5(переобладнаний хол другого поверху) черговику підприємства ОСОБА_3,переобладнання здійснити за рахунок ОСОБА_3та ОСОБА_4, голові правління ОСББ»Титан» до 5.07.08р.вивільнити приміщення холу 2го поверху у відомчому будинку по АДРЕСА_8 і передати ключі від нього ОСОБА_3

З наведеного вбачається,що приміщення АДРЕСА_5 ,на яке позивачу видано ордер №367 4.11.2004р., не є житловим, а тому ордер на вселення позивача в таке приміщення не відповідає вимогам ст..128,129 ЖК України.

8.12.11р.ОСОБА_3.видано ордер №376 на вселення у кімнату АДРЕСА_6 на підставі мирової угоди , затвердженої ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 02.11.2011 р. у справі №2-10/11. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17.05.2012 р. вказану ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 02.11.2011 р. у справі №2-10/11 скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Внаслідок наведених вище дій ВАТ «Завод»ЛЬвівсільмаш»,переселень та видачі ордерів ОСОБА_3,без будь-яких його звернень, на приміщення,право на користування якими мали інші особи,надання приміщення кімнати АДРЕСА_1,в якій проживав ОСОБА_3,ОСОБА_4, позивач був позбавлений права на житло.

Згідно довідки ВАТ»Завод»ЛЬвівсільмаш» від 17.07.08р. відомчий будинок по АДРЕСА_8 після створення у 2003р. ОСББ»Титан»переданий йому на баланс.Вказане стверджено також актом прийому-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 13.10.2003р.

З листа ОСББ»Титан» від 5.11.2004р.вбачається,що житловий будинок по АДРЕСА_8 з 13.10.2003р.перебуває на балансі ОСББ»Титан», ВАТ»Завод»ЛЬвівсільмаш» користується квартирами №7б,23,33а,38б,60,73а,89а,93,95,97,решта квартир приватизована, або в них проживають мешканці згідно виданих ордерів.

Відповідно до повідомлення регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 11.07.2011р.,Вищий господарський суд України скасував рішення господарського суду Львівської області від 24.09.04р.по справі №1/1603-18/273,яким було визнано за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на гуртожиток з прибудовою по АДРЕСА_8. Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2005р.позовні вимоги по даній справі задоволено частково та визнано за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на прибудову до гуртожитку.Гуртожиток по АДРЕСА_8 не перебуває у сфері управління регіонального відділення, а відповідно до акту від 1 3.10.03р.знаходиться на балансі ОСББ»Титан».

Згідно листів регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 18.04.12р.та від 14.12.12р.,оскільки, гуртожиток по АДРЕСА_8 не увійшов до статутного капіталу ВАТ»Завод Львівсільмаш» в процесі приватизації,неприватизовані квартири у ньому перебувають у державній власності, тому функції управління щодо зазначеного об»єкта належать до повноважень регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області ,так як воно виступило засновником ВАТ»Завод Львівсільмаш».

Як вбачається з акту інвентаризації житлових приміщень по АДРЕСА_8 від 16.02.10р.,проведеної ОСББ»Титан» та ВАТ»Завод»Львівсільмаш»,у кімнаті АДРЕСА_4 проживає ОСОБА_12,ОСОБА_13на підставі рішення апеляційного суду.

Згідно ухвали апеляційного суду Львівської області від 29.03.2004р.скасовано рішення Франківського районного суду м.Львова від 18.12.03р.,яким задоволено позов ОСОБА_3та усунено перешкоди у користуванні кімнатою гуртожитку АДРЕСА_4, вселено ОСОБА_3.в дану кімнату та виселено з неї ОСОБА_12.,ОСОБА_13,справу передано на новий розгляд та як вбачається з ухвали Франківського районного суду м.Львова від 10.12.2004р.позов ОСОБА_3залишено без розгляду.

Виходячи з положень ст.11 Закону України»Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»,ОСББ є господарською організацією,яка має своє майно ,а майно членів ОСББ йому не належить, об»єднання лише ним управляє.

З постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.08р. у справі№31/139 за позовом ОСББ»Титан» до ВАТ»ЛЬвівсільмаш»,3 особи регіонального відділення ФДМУ по Львівській області про звернення стягнення вбачається,що власником гуртожитку по вул.Ряшівській,27 ум.Львові є держава в особі регіонального відділення ФДМУ по Львівській області.

Як вбачається з поверхового плану 9-го поверху будинку АДРЕСА_1 складається з житлових кімнат 94-4/11,4 кв.м. та 94-5/16,8 кв.м., приміщень 94-1/1,7 кв.м., 94-2/0,9 кв.м., 94-3/2,2 кв.м.

Як ствердили в судовому засіданні сторони, ОСОБА_3 до отримання ОСОБА_4 ордера №272 від 04.12.2001 р. на вселення у кім.АДРЕСА_1 займав у житловому блоку НОМЕР_1 житлову кімнату НОМЕР_2 (94-4)/11,4 кв.м. та приміщення спільного користування 94-1/1,7 кв.м., 94-2/0,9 кв.м., 94-3/2,2 кв.м.

Оскільки, гуртожиток на вул.Ряшівській, 27 у м.Львові при приватизації ВАТ «Завод «Львівсільмаш» не був включений до статутного фонду підприємства, залишився у державній власності та перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, суд вважає, що ВАТ «Завод «Львівсільмаш» не вправі закріпляти житлові приміщення у будинку на вул.Ряшівській, 27 у м.Львові.

Згідно з ст.47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за виключенням випадків, коли вони здійснюються з порушенням прав інших громадян чи прав державних і громадських організацій.

Згідно з ст.58 Житлового кодексу України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до ст.59,129 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Оцінюючи вказані докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачами не надано суду допустимих та належних доказів щодо непроживання ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1 на момент видачі ордера №272 від 04.12.2001 року на право заселення даної кімнати, виданого ОСОБА_4, при наявності факту реєстрації місця проживання позивача у кімнаті АДРЕСА_1 на момент видачі ордера №272 від 04.12.2001 року, суд приходить до висновку, що вказане приміщення не було вільним на час його закріплення сім'ї ОСОБА_4

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не звертався до адміністрації чи профспілкового комітету підприємства щодо переселення в іншу кімнату, суду не надано доказів підставності та необхідності такого переселення, у кімнаті АДРЕСА_4 проживали ОСОБА_12.і ОСОБА_13,які зареєстровані в гуртожитку по вул.Ряшівській,27 у м.Львові та поселені у вказану кімнату на ліжко-місця, суд приходить до висновку, що рішення адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» про переселення позивача на ліжко-місце в кімнату АДРЕСА_4 є незаконним.

Оскільки, на момент видачі ордерів кімнати АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 не були вільними, суд вважає, що ордер №347 на право заселення позивачем кімнати АДРЕСА_4 та ордер №272 на право заселення ОСОБА_4 кімнати АДРЕСА_1 слід визнати недійсними.

Представником відповідача ОСОБА_4 заявлено про застосування строку позовної давності, однак, враховуючи, що порушення житлових прав позивача триває з 2001 р. по даний час, окрім того подання позову ОСОБА_14 у 2005 році не було першим, а йому передував судовий розгляд справи №2-405/03 (2-6733/04) за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Завод «Львівсільмаш», ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання ордеру недійсним, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, суд вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Так як ВАТ «Завод «Львівсільмаш» не має вільного житла, яке йому належить, для переселення позивача, а позовна вимога ОСОБА_14 - зобов'язати ВАТ «Завод «Львівсільмаш» вселити його у вільне приміщення є взаємовиключною з позовною вимогою про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселитися з кімнати АДРЕСА_1, то у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ВАТ «Завод «Львівсільмаш» вселити позивача у вільне приміщення слід відмовити.

Керуючись ст.10,11,60,169,208-209,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним ордер №347, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш" 17 червня 2003 року ОСОБА_3 на вселення у кімнату АДРЕСА_4.

Визнати недійсним ордер №273, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш" 4 грудня 2001 року ОСОБА_4 на зайняття жилої площі з 2 кімнат на АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселитися з кімнати АДРЕСА_1 .

Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 та приміщеннями спільного користування - коридором 94-1/1,7 кв.м., вбиральнею 94-2/0,9 кв.м., приміщенням 94-3/2,2 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10днів з дня його проголошення.

Суддя М.І.Гулієва