ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 3/159/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 13.06.2006р.:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Герцун В.С. за довіреністю від 13.06.2006р. б/н
за участю представників сторін у судовому засіданні 04.07.2006р.:
від позивача: Островський С.Б. за довіреністю від 03.07.2006р. №994
від відповідача: Герцун В.С. за довіреністю від 13.06.2006р. б/н
за участю представників сторін у судовому засіданні 13.07.2006р.:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Миколаївський Парфюмерно-Косметичний Комбінат „Алые паруса”
та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство Медіа”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 04 травня 2006 року
у справі №3/159/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства Миколаївський Парфюмерно-Косметичний Комбінат „Алые паруса”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство Медіа”
про стягнення 9596,76 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ВАТ Миколаївський ПКК „Алые паруса” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ „Рекламне агентство Медіа” 9596,76 грн., з яких 2500 грн. збитки, що завдані позивачу невиконанням обов’язків за договором від 26.03.2004р. №2004-10И; 5258,83 грн. збитки, що завдані позивачу невиконанням обов’язків за договором від 23.11.2004р. №2004-5ЕП; 1837,93 грн. - безпідставно отримані відповідачем кошти.
В процесі розгляду справи позивач заявою від 03.05.2006р. за вх.№6249 зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 5258,83 грн. збитків, що завдані позивачу невиконанням обов’язків за договором від 23.11.2004р. №2004-5ЕП та 1837,93 грн. безпідставно отриманих відповідачем коштів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04 травня 2006 року у справі №3/159/06 (суддя Таранущенко О.Г.) позов задоволений частково. З відповідача на користь позивача стягнутий борг в сумі 5258,83 грн. В частині стягнення з відповідача 1837,93 грн. відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5258,83 грн., як безпідставно набутих. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що в порушення вимог ст.ст.525,526 ЦК України відповідач не виконав свої зобов’язання, передбачені умовами укладеного між сторонами договору від 23.11.2004р. №2004-5ЕП, а отже безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 5258,83 грн. Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову в частині стягнення з відповідача 1837,93 грн. суд першої інстанції виходив з того, що по-перше, матеріали справи свідчать, що претензії про невиконання робіт та вимоги здійснити відповідні дії позивача до відповідача по усній угоді відсутні, а по-друге, позивачем не доведений суду факт невиконання відповідачем умов усної угоди.
Позивач із судовим рішенням в частині відмови у задоволені позову не згодний, в апеляційній скарзі просить його в цій частині скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, з посиланням при цьому на те, що висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
За доводами позивача суд першої інстанції помилково застосував норму, що передбачає можливість укладання договору в усній формі, якщо виконання договору здійснюється під час його укладання, оскільки послуги по виготовленню рекламного ролику не можуть бути надані в момент укладання угоди, а потребують певного часу. Оскільки у відповідача обов’язків перед позивачем не виникло (сторони їх не встановили), то позивачу, який безпідставно перерахував кошти, не було що вимагати, а тому суд першої інстанції безпідставно посилається на відсутність письмових претензій до відповідача. Позивач довів, що не має письмової угоди, яка б свідчила про досягнення між сторонами згоди стосовно істотних умов, а також довів відсутність підстав для перерахування коштів відповідачу, оскільки відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини, а договір між сторонами укладений не був. Відсутність факту виготовлення відеороликів довести неможливо, можна довести тільки їх наявність, що мав зробити відповідач, але не зробив.
Апеляційна скарга позивача прийнята до провадження апеляційним господарським судом, про що 01.06.2006р. винесено відповідну ухвалу.
Разом з тим, із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог не погоджується і відповідач у справі, в апеляційній скарзі просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судове рішення не відповідає вимогам матеріального права, зокрема, ст.853 ЦК України.
За доводами відповідача, в період з 01.12.2004р. по 31.01.2005р. рекламний ролик транслювався в ефірі „Нового каналу” відповідно графіку, який затверджений позивачем. Після закінчення трансляції, на початку лютого 2005 року позивачу був переданий акт прийняття виконаних робіт, але позивач не повернув його зі своїм підписом до теперішнього часу, а претензій не надавав, а тому відповідач вважав, що позивач прийняв виконану відповідачем роботу. Окрім того, сам позивач, знаючи про графік виходу в ефір, протягом довгого періоду часу жодного разу не заявив своїх вимог про невиконання умов договору. Також надані відповідачем докази, а саме –графік виходу в ефір, монтажні листи та довідка телецентру свідчать, що трансляція проводилась і позивач, знаючи, що відеокасети з програмами зберігаються у відповідача лише рік, скористався даною можливістю і звернувся з позовом лише через рік.
Апеляційна скарга відповідача також прийнята до провадження апеляційним господарським судом і призначена до розгляду в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою позивача, про що 07.06.2006р. винесено відповідну ухвалу.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні 04.07.2006р. оголошувалась перерва до 13.07.2006р.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове скасування оскаржуваного судового рішення, з наступних підстав:
Як випливає із матеріалів справи, 23.11.2004р. між позивачем (Рекламодавець) і відповідачем (Рекламіст) укладений договір на рекламу товарів №2004-5ЕП.
За умовами цього договору, позивач доручає, а відповідач зобов’язується виконати роботу по трансляції рекламної відеопродукції в миколаївському ефірі „Нового каналу” тривалістю 10 секунд щоденно, згідно графіку трансляції, який затверджується позивачем і є невід’ємною частиною договору.
В свою чергу позивач за умовами цього договору зобов’язався оплатити роботи, що виконуються відповідачем в сумі 5258,83 грн. шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку.
Окрім того, відповідно до п.2.3. договору, обов’язком відповідача є також оформлення актів виконаних робіт на протязі 10-ти робочих днів після надання послуг позивачу.
Відповідно до розділу 5-го укладеного між сторонами договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.02.2005р., а у разі відсутності заяв від однієї із сторін про припинення або зміну умов договору на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору, він продовжується до 01.03.2005р. на тих же умовах, що передбачені договором. Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення або зміну умов договору, то строк дії цього договору вважається продовженим до 01.03.2005р.
Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі їх надання, тобто на момент завершення їх виконання відсутній результат, як певний відокремлений реалізований об’єкт.
Також із матеріалів справи випливає, що 01.12.2004р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 5258,83 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №255. Як свідчить це платіжне доручення, кошти перераховані позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №2004-БЕП від 23.11.2004р. Разом з тим, позивач затвердив графік трансляції рекламного ролику, згідно з яким, рекламний ролик тривалістю 10 секунд транслюється відповідачем на „Новому каналі” з 01.12.2004р. по 31.01.2005р., тобто 62 дні.
Але, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції відповідач не надав позивачу послуг, передбачених умовами укладеного між сторонами договору. Про обґрунтованість такого висновку суду першої інстанції свідчить відсутність акту виконаних робіт, який за умовами договору є документом, що підтверджує надання відповідачем послуг, і який, до того ж, зобов’язаний скласти відповідач у справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про надання позивачу акта виконаних робіт для підпису на початку лютого 2005 року не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки за поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, докази, що підтверджують надання позивачу такого акту у відповідача відсутні, а відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Документи, які відповідач надав до справи в якості доказів, що підтверджують надання ним послуг за договором (монтажні листи за період з 01.12.2004р. по 31.01.2005р., а також довідка Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру від 03.05.2006р. №169/01), правильно відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідно до вимог ст.34 ГПК України такі документи не являються ані належними, ані допустимими доказами у справі.
Так затвердження відповідачем монтажних листів ще не свідчать про отримання позивачем корисного ефекту від таких дій відповідача, а отже і отримання позивачем передбачених договором послуг. Довідка Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру від 03.05.2006р. №169/01, згідно з якою, Миколаївським РТПЦ здійснювалась щоденна трансляція міських рекламних блоків в ефірі „Нового каналу” за період з 01.12.2004р. по 31.01.2005р. на підставі заявок, наданих відповідачем, не доводить, що у цій період здійснювалася трансляція рекламних роликів, замовлених саме позивачем.
Відповідно до ч.1,ч.3 п.3 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, термін дії укладеного між сторонами договору закінчився 01.03.2005р., послуги, передбачені умовами цього договору, позивачу не надані, а отже, підстава, на якій відповідач набув грошові кошти позивача відпала, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 5258,83 грн., як безпідставно набуті.
Доводи відповідача про те, що позивач протягом довгого періоду часу жодного разу не заявив своїх вимог про невиконання відповідачем умов договору є недоцільними, оскільки те, що позивач не звертався з означеними вимогами не може підтверджувати надання відповідачем послуг.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без змін судового рішення в частині стягнення з відповідача 5258,83 грн., а отже і залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача.
Щодо судового рішення в частині відмови позивачу у задоволені позову про стягнення з відповідача безпідставно набутих 1837,93 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку про його скасування в цій частині, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 30.12.2004р. відповідач виставив позивачу рахунок №2004-7ЕП на суму 412,04 грн. за виготовлення відеоролику і переозвучення, а 24.01.2005р. –рахунок №2005-2ЕП на суму 1425,89 грн. за виготовлення рекламного ролику. Ці рахунки оплачені позивачем платіжним дорученням №212 від 17.01.2005р. і відповідно платіжним дорученням №344 від 28.01.2005р.
Виходячи з означених документів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами усного правочину.
Але, такий висновок суду першої інстанції суперечить вимогами п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, згідно з якою, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а також вимогам ч.1 ст.206 ЦК України, згідно з якою, в усній формі можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Як вище встановлено апеляційним господарським судом, моменти виставлення відповідачем рахунків та їх оплата позивачем мають значне не збігання у часі.
Більш того, рахунки, що виставлені відповідачем та їх оплата позивачем також не може бути свідченням укладення між сторонами договору, оскільки відповідно до вимог ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Проте, пропозиція відповідача виготовити відеоролик і переозвучити його взагалі не містить істотних умов, передбачених для договорів підряду.
Таким чином, відсутність між сторонами у справі договору та письмового правочину, які відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов’язків, дозволяє апеляційному господарському суду дійти висновку про безпідставне отримання відповідачем грошових коштів, що перераховані позивачем за платіжними дорученнями №212 від 17.01.2005р., № №344 від 28.01.2005р.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Таким чином, позовні вимоги ВАТ Миколаївський ПКК „Алые паруса” є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача у судовому засіданні про виготовлення відповідачем відеоролику та його передачу позивачу не заслуговують на увагу, оскільки на вимогу апеляційного господарського суду відповідач не надав доказів, в підтвердження своїх доводів, а документи, що наявні у матеріалах справи (ефірна довідка про вихід реклами на телеканалі „5”, факсимільна довідка приватного підприємця Голубенко Ольги Миколаївни від 03.05.2006р., рахунок і видаткова накладна про придбання відповідачем тафти-атласу від приватного підприємця Бабіна А.В.) також не підтверджують доводів представника відповідача.
З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення в частині відмови позивачу у задоволені позову підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, а апеляційна скарга позивача –задоволенню.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Миколаївський Парфюмерно-Косметичний Комбінат „Алые паруса” задовольнити.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 04 травня 2006 року у справі №3/159/06 скасувати в частині відмови Відкритому акціонерному товариства Миколаївський Парфюмерно-Косметичний Комбінат „Алые паруса” у задоволені позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство Медіа” 1837,93 грн.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство Медіа” на користь Відкритого акціонерного товариства Миколаївський Парфюмерно-Косметичний Комбінат „Алые паруса” 1837,93 грн.
4.В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 04 травня 2006 року у справі №3/159/06 залишити без змін.
5.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство Медіа” залишити без задоволення.
6.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |