ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" січня 2007 р. Справа № АС-38/386-06
вх. № 15627/1-38
Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.
за участю секретаря судового засідання Мельнік Р.В.
представників сторін :
позивача - Щебаніц Н.М. за довір. 06ю-6/79 від 16.01.2007 р.,
відповідача - Ільченко Н.І. - за довір. №3 від 22.01.2007 р.; Корж Ю.І. - керівник,
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків
до Командитного товариства "Перспектива" м. Лозова
про стягнення 950,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 950 грн. 40 коп. штрафних санкцій за невиконання обов’язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують. Зазначають, що відповідач щомісяця звертався до центру зайнятості зі звітами, де вбачалась можливість працевлаштування інваліда, проте, такий на роботу не направлявся.
Фонд соціального захисту інвалідів діє на підставі Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р., норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі за текстом –Закон), Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р.
Згідно ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
За завітом відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2005 році на його підприємстві становила 9 осіб, згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році визначена у 1 робочому місці, але фактично у відповідача інваліди у 2005 р. не працювали.
Відповідно до ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Крім того, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки, як: виявляти інвалідів, що бажають працювати; щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати; подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати. Державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону.
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідачем щомісяця у 2005 р. направлялись до Лозівського районного центру зайнятості звіти по формі № 3-ПН (засвідчені копії в матеріалах справи) про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, з яких вбачається про можливість працевлаштування інвалідів у визначеній нормативними вимогами кількості.
Проте, у 2005 р. інвалідів для працевлаштування у відповідача не направлялось.
Викладене свідчить про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Докази, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або були направлені переліченими у ст. 18 Закону органами, в суду відсутні.
Слід зазначити, що діюче у 2005 р. законодавство не зобов'язувало підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів.
Відтак, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 86, 94, 160 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного господарського суду шяхом подання заяви через суд першої інстанції, на протязі десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви пр апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстації. Апеляційна скарга може бути подана без поперденього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга пдається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо такої заяви не було подано.
Повний текст постанови підписано судом 23.01.2007 року.
Суддя Жельне С.Ч.