АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/11892/2014 Головуючий в 1 інстанції - Волкова С.Я.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Мившук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-особа Оболонський районний відділ ГУДМС України в м. Києві про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення, та про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона 27 червня 2013 року придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. Проте в цій кватирі зареєстрована та проживає відповідачка, з якою позивач жодних домовленостей, щодо користування квартирою не має Так як відповідачка перешкоджає у здійсненні її прав на спірну квартиру, позивач просила про виселення відповідача з квартири та визнання останньої такою, що втратила право користування нею.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_4 з АДРЕСА_1.
Визнано ОСОБА_4 такою , що втратила право користування цією квартирою.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу в якій просила про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. В скарзі вказувала на те, що вона спірну квартиру отримала по ордеру в кооперативі ЖБК «Академічний-15» не приватизувала її, не відчужувала та не передавала в заставу чи іпотеку, а тому вважає, що її квартирою заволоділи шахрайським шляхом . Про розгляд справи вона повідомлена не була, рішення ухвалене з порушенням її прав. Скарга також містить доводи, щодо проголошення рішення раніше ніж мав відбутися розгляд справи, а також про відсутність згоди позивача на проведення заочного розгляду справи.
Представник відповідача доводи скарги підтримав.
Позивач та її представник доводи скарги заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка придбала спірну квартиру 27 червня 2013 року за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5, який був нотаріально-посвідчений. Своє право власності позивачка зареєструвала в установленому законом порядку.
Відповідачка не є членом сім`ї власника, також відповідачка не є членом сім`ї колишнього власника.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка отримала спірну квартиру В ЖБК «Академічний» на підставі ордеру, ще в 1987 році.
Разом з тим власником цієї квартири на момент звернення до суду стала позивачка.
Суд дійшов правильного висновку, що відповідачка після зміни власника, втратила право користуватись нею, вчиняє перешкоди власнику у здійсненні її прав, та ухвалив рішення про виселення останньої.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка користується спірною квартирою на підставі ордеру, виданого 16.11.1987 року виконкомом Київської міської ради народних депутатів, колегія суддів не приймає, так як суду не були надані докази, що з 1987 року спірна квартира не змінювала власника, доказів недійсності договорів-купівлі продажу та інших доказів протиправного переходу права власності на спірну квартиру.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, відповідачка на даний час не звернулась в судові органи з будь-якими позовами, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу чи іншими позовами з метою захисту своїх прав на спірну квартиру.
Інші доводи, щодо відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи, та не повідомлення відповідача про дату судового засідання не є підставами для скасування рішення в апеляційному порядку .
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку , що обставини, які мають значення для справи, і які суд вважав встановленими при вирішенні вимог про усунення перешкод шляхом виселення є доведені.
Висновок суду про наявність підстав для усунення перешкод власнику шляхом виселення відповідача відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка на думку колегії заявила дві позовні вимоги, які суперечать одна одній, так позивачка одночасно просила суд виселити відповідача та визнати її такою, що втратила право користування квартирою.
Задовольняючи позов про визнання відповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою, суд не встановив обставин, які є підставою для задоволення такого позову на підставі ст. 405 ЦК України, на яку посилався позивач в своїй позовній заяві.
Суду позивачем не надавались докази про те, що відповідачка була членом сім`ї колишнього власника, не проживає в квартирі без поважних причин, навпаки, суд задовольняючи вимоги про виселення відповідача, виходив з того, що остання безпідставно, без згоди нового власника, користується її майном на власний розсуд, вчиняючи останній перешкоди.
Враховуючи, що рішення суду в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою ухвалене з порушенням норм матеріального права, ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, воно підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК країни, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання особи, такою, що втратила право користування жилим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих вимог ОСОБА_3 відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: