КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.01.2009                                                                                           № 20/324

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належно

 від відповідача -не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належно

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008

 у справі № 20/324  

 за позовом                               Приватне підприємство "Олександр"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 6340,95 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Приватним підприємством „Олександр” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі Транс”  (надалі відповідач) 6340,95 грн., з яких 5000 грн. складає сума заборгованості за надані послуги з перевезення згідно заявки від 7.12.2007р. № 4, 730 грн. – сума втрат від інфляції та 610,95 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 610, 611, 916 Цивільного кодексу України з огляду на те, що позивач належно виконав свої зобов’язання з перевезення, що підтверджується актом приймання товару, товарно-транспортною накладеною, шляховим листом, однак відповідач не оплатив надані позивачем послуги з перевезення. Документи були отримані відповідачем 5.01.2008р., сума боргу становить 5000 грн. Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 730 грн. інфляційних втрат, та з огляду на вимоги статей 546, 549 Цивільного кодексу України 610,95 грн. – пені. Також позивач просив стягнути з відповідача 500 грн. витрат на юридичні послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2008р. у даній справі позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 5000 грн. основного боргу, 730 грн. збитків від інфляції, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку для пред’явлення позову та відновлено ПП „Олександр” пропущений строк позовної давності для пред’явлення позову. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань щодо надання послуг з перевезення згідно заявки від 7.12.2007р. № 4, за умови встановлення невиконання з боку відповідача обов’язку щодо оплати наданих послуг. Суд, посилаючись на вимоги статей 625 Цивільного кодексу України визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення  з відповідача 730 грн. інфляційних втрат. Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача 610,95 грн. пені, суд з огляду на вимоги статей 231, 232 Господарського кодексу України та 547 Цивільного кодексу України відмовив у задоволенні позову в цій частині за умови відсутності доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у письмовій формі. Також судом відмовлено у стягненні з відповідача 500 грн. на оплату юридичних послуг з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ „Правозахисна організація „Праза” має статус адвокатського бюро, колегії, фірми, або іншого адвокатського об’єднання, а представник позивача – статус адвоката.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Бі Транс” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2008р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ПП „Олександр” відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- посилаючись на вимоги статей 306 та 315 Господарського кодексу України відповідач наголошує на тому, що позивачем було заявлено вимоги до нього поза межами строку позовної давності.

- зауважує на тому, що відповідачем до винесення рішення у справі було заявлено про застосування позовної давності в порядку статті 267 Цивільного кодексу України.

- позивачем не надано доказів наявності поважності причин пропуску строку позовної давності, а судом І інстанції безпідставно відновлено ПП „Олександр” пропущений строк позовної давності для пред’явлення позову.

Від позивача –Приватного підприємства „Олександр” надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2008р. без змін, а скаргу відповідача без задоволення. При цьому, позивач посилаючись на вимоги статті 258, 925 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що ним не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із згаданим позовом.

Справа слухається після відкладення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. у цій справі у зв’язку із нез’явленням відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 8.01.2009р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач отримав від відповідача Заявку № 4 від 07.12.2007р. на доставку вантажу автомобільним транспортом, яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу автомобілем реєстр № 16103СН\20015 СК по маршруту Березань – Севастополь, адреса завантаження – Київська обл., м. Березань, вул. Комсомольська, 15 а, адреса розвантаження – м. Севастополь, хут. Молочний, КЖІ 159 у заявці визначено тип вантажу – товари гігієни, дата та час завантаження, спосіб завантаження, необхідна документація. При цьому, сторони погодили, що сума фрахту становить 5000 грн., строки оплати фрахту – SOFT перевод по факту отримання факсокопії ТТН, бланку приймання –передачі товару, шляхового листа.

Надана позивачем  копія Заявки № 4 від 7.12.2007р. правомірно визначена судом у якості укладеного договору транспортного експедирування з огляду на вимоги статті 181 Господарського кодексу України, приписами якої визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявними в справі документами, а саме: товарно-транспортною накладною 1-02СП № 068098 від 21.12.2007р., в якій зазначено водія та автомобіль позивача, відомості про товар – вироби гігієни, пункт навантаження -  м. Березань, пункт розвантаження – м. Севастополь. Замовником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ „Грей Севастополь”, вантажовідправником зазначено – ТОВ „Белла Трейд”; бланк приймання-передачі товару від 21.12.2007р.; акт приймання-передачі товару від 24.12.2007р. та шляховий лист водія. Також до матеріалів справи залучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – реєстраційний номер 16103СН, власник –ПП „Олександр”.

При цьому, факт виконання позивачем замовлених  ТОВ „Бі Транс” транспортно-експедиційних послуг є встановленим та не заперечується і відповідачем.

На підтвердження виконання з боку позивача вимог Заявки № 4 від 7.12.2007р, останній скерував на адресу відповідача вказані документи (товарно-транспортну накладну, бланк приймання-передачі товару від 21.12.2007р акт приймання-передачі товару від 24.12.2007р. та шляховий лист водія), що підтверджується  залученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення (одержано уповноваженим працівником відповідача 5.01.2008р.).

Відповідач – ТОВ „Бі Транс” надані послуги не оплатив, вартість фрахту складає 5000 грн., і відповідно саме ця сума і визначена як заборгованість замовника-відповідача за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги згідно Заявки  № 4 від 7.12.2007р.

Відповідно до вимог статті 316 Господарського кодексу України за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і  за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,  укладати від свого  імені  або  від імені клієнта договір перевезення  вантажу, забезпечувати  відправку і одержання вантажу,  а  також  виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором  транспортного експедирування може бути передбачено надання   додаткових  послуг,  необхідних  для  доставки   вантажу (перевірка  кількості  та  стану  вантажу,  його  завантаження  та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання   вантажу  до  його  одержання  у  пункті  призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Приписами статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Згідно статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час судового розгляду в суді І інстанції, посилаючись на вимоги ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України наголошував на тому, що позовні вимоги до нього заявлені позивачем поза межами строку позовної давності, і на цій підставі з огляду на приписи статті 267 Цивільного кодексу України просив суд застосувати позовну давність відмовивши у позові ПП „Олександр”.

Однак, доводи відповідача щодо пропуску з боку позивача строку позовної давності помилково взяті судом І інстанції до уваги, оскільки Господарський суд м. Києва дійшов невірного висновку щодо пропуску з боку позивача строку позовної давності з огляду на вимоги ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України, приписами якої передбачено, що для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як було встановлено під час апеляційного провадження, між сторонами укладено договір транспортного експедирування, за яким позивач (експедитор) зобов’язувався виконати за плату та на замовленням іншої сторони (клієнта-відповідача) послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Як вбачається з залучених до справи документів, зокрема: товарно-транспортної накладної 1-02СП № 068098 від 21.12.2007р. та акту приймання товару від 24.12.2007р., відповідач надавав послуги у рамках договору транспортного експедирування щодо перевезення вантажу,  вантажоодержувачем якого є ТОВ „Грей Севастополь”, а вантажовідправником зазначено – ТОВ „Белла Трейд”.

І відповідно посилання відповідача на приписи ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України, є безпідставними, оскільки не можуть застосовуватись до правовідносин позивача (експедитора) та відповідача (замовника).

Отже, за наведених обставин, до даних правовідносин має застосуватись загальний строк позовної давності, який зважаючи на подану 26.08.2008р. (штам канцелярії) заяву позивача не є пропущений, і відповідно  Господарський суд м. Києва дійшов помилкового висновку як щодо пропуску з боку позивача строку позовної давності, так і щодо наявності поважних причин пропуску та можливості відновлення зазначеного строку. І відповідно рішення в цій частині підлягає зміні.

Приписами 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність у три роки. При цьому, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо заявленого позивачем позову до відповідача поза межами строку позовної давності, про що було заявлене останнім до винесення рішення у справі в порядку статті 267 Цивільного кодексу України, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними, і відповідно не можуть розглядатись у якості правових підстав для відмови у позові.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними у рішенні суду від 29.10.2008р. у цій справі стосовно того, що позивачем доведено факт виконання ним умов Заявки № 4 від 7.12.2007р як щодо перевезення вантажу, так і щодо направлення на адресу відповідача відповідних документів (товарно-транспортної накладної, бланку приймання-передачі товару від 21.12.2007р акту приймання-передачі товару від 24.12.2007р. та шляхового листа водія).

Відповідно до ч.1 статті 173 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 5000 грн. боргу.

Відповідно до приписів ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг, Господарський суд м. Києва  правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 730 грн. –витрат з урахуванням індексу інфляції, при цьому, розмір та період нарахованих сум інфляційних втрат є обґрунтованим, та не оскаржувався відповідачем.

Стосовно заявленої позивачем вимоги щодо стягнення 610,95 грн. пені, апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва від 29.10.2008р. у цій справі щодо відсутності правих підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на вимоги статей 231, 232 Господарського кодексу України та 547 Цивільного кодексу України, за умови відсутності доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у письмовій формі.

Відповідно до вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Зважаючи на відсутність доказів оплати позивачем витрат, пов’язаних саме з оплатою послуг адвоката, Господарський суд м. Києва правомірно відмови останньому у стягнені з відповідача 500 грн. – на оплату юридичних послуг.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5000 грн. основного боргу, та 730 грн. збитків від інфляції.  Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі Транс”  залишити без задоволення.

2.           Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2008р. у справі № 20\324 змінити, виключивши з резолютивної частини рішення ч. 1 а саме: „Відновити Приватному підприємству „Олександр” пропущений строк позовної давності для пред’явлення позову”.

3.          Решту рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2008р. у справі № 20\324  залишити без змін.

4.          Справу № 20\324 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді