Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
19.01.2009 |
Справа № 22-а-1599/08 Попередній № справи 2-а-405/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позиваОСОБА_1паспорт:НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВСУкраїни в Криму 23.02.1999р ,
представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим ОСОБА_2довіреність № 7 від 29.09.08,
представник відповідача Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громодян не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим на постанову Центральний районний суд м. Сімферополя (суддя Михайлов В.Є. ) від 15.08.08 у справі № 2-а-405/08
за позовом ОСОБА_1АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000)
Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громодян (вул. Павленко 54,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про стягнення заборгованності по пенсійному забезпеченню та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2008 року (суддя Михайлов В.Є.) у справі № 2а-405\2008 (№ 22а-1599\08) позовна заява ОСОБА_1до Управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в АР Крим про стягнення заборгованості по пенсійному забезпеченню та моральної шкоди задоволена частково.
Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим зобов'язано здійснити виплату Руєву Леоніду Костянтиновичу заборгованість по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2007. по 31.12.2007. у розмірі 6183,60 грн.
В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 серпня 2008 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що органи пенсійного фонду несуть відповідальність за правовідносинами, зв'язаними з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»починаючи з 01.01.2007. По відношенням, які мали місце до 01.01.2007., відповідальність несуть органи, яки виконували на той момент функції по призначенню (перерахунку) та виплаті відповідних пенсій.
Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону пенсійна надбавка може бути включена в грошове забезпечення для нарахування пенсії при умовах, якщо вона виплачувалась на момент звільнення, але в грошовому атестаті ОСОБА_1. на день звільнення відсутня пенсійна надбавка у розмірі 50 %.
У судовому засіданні 19 січня 2009 року представник відповідача ОСОБА_2доводи апеляційної скарги підтримала.
ПозиваОСОБА_1доводи апеляційної скарги не визнав, просив залишити постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 серпня 2008 р. без змін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухав доводи позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по пенсійному забезпеченню за 2007 рік в сумі 6183,60 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він проходив службу в Управлінні Державного департаменту України по питанням виконання покарань в АР Крим і займав посаду начальника відділу організації охорони, нагляду, безпеки, оперативної роботи та спеціального обліку. У 2002 році він пішов у відставку та став пенсіонером ДДУПВП. Однак, при перерахуванні його пенсії у 2005 році пенсійний відділ Державного департаменту України за питанням виконання покарань надбавку від суми пенсій, яка б могла бути нарахована, включив у розмірі 25 %, від встановленої законом 50 %, та не включив премію за вересень 2002 р.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби у вересні 2002 року, пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до положень ст. 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення військо службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавка за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.
Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»та здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців». Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначені суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.
Оскільки премія в розмірі 33,3 % не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії. Перерахунок пенсії за рахунком премії 33,3% здійсненій позивачу з 01.01.05р. на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
У позовної заяві позивач зазначає, що при розрахунку пенсії йому не була врахована премія за останній місяць служби у розмірі 300 грн.
Як слідує із матеріалів справи, відповідно до Наказу Управління Державного департаменту України по питанням виконання покарань в Автономної Республіки Крим № 175 від 19.04.2002. (а. с. 20) Руєву Леоніду Костянтиновичу призначена грошова винагорода у розмірі 300 грн. у зв'язку з звільненням на пенсію. Зазначена винагорода є разової виплатою, не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення та не може бути врахована при нарахуванні пенсії.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004. № 1769-1У «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2005., пенсію позивачу було перераховано. Зазначеним Законом передбачено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 % перерахованої пенсії з 01.01.2005., а з 01.01.2006. -100 % (пункт 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004. № 1769-1У «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»). Положеннями цього Закону визначено, що пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Оскільки стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» не містить посилань на те, що додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії беруться у максимальних розмірах, то відповідно до цієї статті пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Більш того, абзацом 2 частини 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005. № 4 передбачено, що додаткові види грошового забезпечення зараховуються при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, які отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Відповідно до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»№ 926\96 від 04.10.1996. (із змінами та доповненнями) надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономної Республіки Крим від 26.01.2001. № 4\л\с Руєву Леоніду Костянтиновичу відповідно до Указу Президента України від 04.10.1998. № 926\96 та наказу МВС України від 31.10.1996. № 750 встановлена щомісячна доплата від суми пенсії в розмірі 50% з 1 січня 2001 р. (а. с. 16 -17).
Але, наказом Управління Державного департаменту України по питанням виконання покарань в АР Крим від 23.10.2001. № 201, на підставі рішення колегії Державного департаменту України з питань виконання покарань від 13.10.2001. № 10 КД\1 та вказівки Державного департаменту України по питанням виконання покарань від 17.10.2001. № 9\2 -3094\Лв у виконання Указу Президента України від 31.08.2001. № 771\2001 «Про внесення змін до Указу Президента України від 04.10.1996. № 926»у зв'язку з не достатком коштів на виплату грошового утримання у четвертому кварталі 2001 р. і з ціллю недопущення порушень бюджетного законодавства тимчасово зупинено нарахування та виплата щомісячних премій (до 33 %), а також передбачено, що виплата доплати від суми пенсії, яка могла би бути нарахована особам рядового та начальницького складу у випадку виходу на пенсію, призводить виключно за рішенням Державного департаменту України з питань виконання покарань (а. с. 18-19).
Державним департаментом України з питань виконання покарань виплата надбавкиОСОБА_1 не встановлювалась.
Позивач помилково вважає, що перерахунок пенсії станом на 01.01.2006. повинен здійснюватися з урахуванням щомісячної доплати від суми пенсії, яка могла би бути нарахована, у максимальному розмірі 50 %, посилаючись на лист Департаменту від 08.12.2004. № 8\5083\Лв, який не був зареєстрований у встановленому порядку у Міністерстві юстиції України та мав рекомендаційний характер.
Судова колегія звертає увагу не те, що відповідно до Указу Президента України від 04.10.1996. № 926\96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» доплати в розмірі від 25 % до 50 % від суми пенсії відноситься до додаткових видів грошового утримання, право на встановлення яких надано керівникам внутрішніх справ і лише в межах асигнування, що виділяється на утримання цих органів. Крім того, згідно з Інструкцією «Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.11.2004. за № 1411\10010, вказана доплата при недостатньому фінансуванні може розпорядником коштів не встановлюватися зовсім, бо вона не відноситься до виплат в обов'язковому порядку.
Як пояснено представником Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим і підтверджується позивачем, ні в грошовому атестаті, ні в довідки, яка свідчить про додаткові види грошового забезпечення за 2000-2002 р. (останні 24 місяця), які знаходяться в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1, вказана позивачем доплата не значиться.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1щодо стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим матеріальної шкоди у вигляді заборгованості по пенсійному забезпеченню за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості по пенсійному забезпеченню за 2007 рік у розмірі 6183,60 грн. порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягненню з відповідача 50000 грн. моральної шкоди.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами від 25.05.2001.), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичної чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності (в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З боку відповідача не допущено порушень прав позивача щодо порядку та розміру нарахування пенсії, позивачем не надані докази заподіяння йому моральної шкоди, отже вимоги позивача про її стягнення необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15.08.2008. у справі № 2а-405/2008 (№ 22а-1599\2008) підлягає задоволенню.
Керуючись статтями ч.1 ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15.08.2008. у справі № 2а-405\2008 (№ 22а-1599\2008) задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15.08.2008. у справі № 2а-405\2008 (№ 22-а-1599\2008) скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева