Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
21.01.2009 |
Справа № 22-а-1135/08/9106 Попередня справа № 2-а-764/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 01.09.08 у справі № 2-а-764/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Голови міської Ради м.Севастополя (вул. Леніна, б. 3, м.Севастополь, 99011)
про порушення прав,
ВСТАНОВИВ:
26.08.2008 позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Севастополя з позовною заявою про порушення посадовою особою його конституційних прав до Голови міської Ради м.Севастополя, в якій просить:
- визнати, що відповідач не виконав свої посадові обов'язки та допустив порушення Законів України, не захистив його конституційні, трудові права своєю незаконною бездіяльністю щодо заяви (скарги) позивача від 04.08.2008, де він особисто та безпосередньо є жертвою та заручником порушення з боку відповідача;
- визнати, що відповідач не надав в повному обсязі своєї обґрунтованої та мотивованої відповіді на заяву (скаргу) позивача відповідно до статей 32, 33 Закону України «Про інформацію», статей 6, 7, 15, 16, 18, 19, 28 Закону України «Про звернення громадян», статей 3, 5, 10, 14, 17 Закону України «Про державну службу»та статей 40, 79, 140, 143 Конституції України;
- визнати, що відповідач своїм мовчанням позбавив захисту законні інтереси та конституційні, трудові права позивача своєю незаконною бездіяльністю щодо його скарги;
- зобов'язати відповідача виконати повноваження, покладені на нього, виконати вимоги статей 6, 7, 15, 16, 18, 19, 28 Закону України «Про звернення громадян», статей 3, 5, 10, 14, 17 Закону України «Про державну службу», статей 40, 79, 140, 143 Конституції України, пункту 10 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», направити позивачу юридично грамотну, мотивовану та обґрунтовану відповідь на його заяву (скаргу) від 04.08.2008;
- застосувати заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів за власною ініціативою суду;
- постановити окрему ухвалу та направити її прокурору для залучення до участі у цій справі з метою виконання покладених на нього повноважень;
- звільнити від сплати судового збору, оскільки його позовні вимоги пов'язані з трудовою діяльністю, а також у зв'язку з тим, що позивач не може працевлаштуватись в м.Севастополі;
- направити запрошення народному засідателю для участі в справі;
- призначити безкоштовну правову допомогу для захисту прав позивача,
з посиланням на статті 32, 33 Закону України «Про інформацію», статті 6, 7, 15, 16, 18, 19, 20, 25, 28 Закону України «Про звернення громадян», статті 3, 5, 10, 14, 17 Закону України «Про державну службу», статті 40, 79, 140, 143 Конституції України, пункт 10 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 01.09.2008 позовну заяву залишено без руху в порядку статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу запропоновано в строк до 15.09.2008 усунути зазначені в ухвалі недоліки шляхом надання нового адміністративного позову, оформленого відповідно до статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оплати судового збору в розмірі 3,40 грн. та надання квитанції про його сплату (арк.с.3).
Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до суду з порушенням вимог статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у позовній заяві відсутні конкретні та чіткі сформульовані позовні вимоги до відповідача, клопотання та позовні вимоги викладені в прохальній частині позову одночасно, тоді як в цій частині позову повинні бути вказані лише позовні вимоги, а клопотання про забезпечення доказів та інші клопотання мають бути викладені в окремих заявах; при зверненні до суду позивач не сплатив судовий збір в сумі 3,40грн., докази неможливості сплати судового збору позивачем не надані.
Копія ухвали направлена на адресу позивача 03.09.2008, отримана ним 05.09.2008 (арк.с.4, 5).
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 09.09.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження ухвали, апеляційна скарга надійшла 18.09.2008, позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті (арк.с.6, 7-8).
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно дослідив та визначив оцінку доказів, що слугувало підставою для відмови у відкритті провадження у справі, чим порушені норми процесуального права; суд не зазначив які саме пункти позовної заяви не відповідають вимогам статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України; суд не повідомив позивача про дату судового засідання, не зазначив, які саме докази повинні бути надані позивачем у підтвердження неможливості сплатити судовий збір; не роз'яснено право відводу позивачу, справу розглянуто у відсутність позивача; позивач в апеляційній скарзі заявив відвід судді першої інстанції.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2008 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано усунути в строк до 03.11.08 недоліки апеляційної скарги, а саме: надати копії заяви про апеляційне оскарження, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; зазначити чи бажає він взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за його відсутності (арк.с.10-12, 16).
03.11.2008 від заявника апеляційної скарги надійшла заява (вх.№1476) про усунення недоліків (арк.с.17-20).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (арк.с.21-23).
Ухвалою суду від 12.11.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 21.01.2009 (арк.с.26-28).
В судове засідання, призначене на 21.01.2009, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.31, 32), позивач в апеляційній скарзі (пункт 15) просить розглянути справу у його відсутність в порядку письмового провадження (арк.с.18-19), відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження не підлягає задоволенню, оскільки статтею 197 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду апеляційної інстанції розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду; немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви.
Згідно зі статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема: найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Згідно зі статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про:
- скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
- стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
- виконання зупиненої чи невчиненої дії;
- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Позовна заява зазначеним вище вимогам не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків; копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на судовий захист, оскільки позивач не позбавлений можливості усунути зазначені в ухвалі недоліки.
Вимога позивача про розгляд його позовної заяви та прийняття нового рішення по справі не підлягає задоволенню, оскільки стаття 199 Кодексу адміністративного судочинства України містить вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; змінити ухвалу суду; скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи; скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати ухвалу суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначений перелік розширеному тлумаченню не підлягає, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, розглянути справу та прийняти будь-яке рішення по суті, в тому числі в частині моральної шкоди.
Крім того, у позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Заявлений позивачем відвід судді Балюковій К.Г. не підлягає розгляду в порядку апеляційного провадження, так як відповідно до статей 30, 31 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, судді може бути заявлений відвід особами, які беруть участь у справі; відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду; питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу; ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується; заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Можливість заявлення в апеляційній скарзі відводу судді, який залишив позовну заяву без руху, тобто не вирішував питання про відкриття провадження у справі та не здійснював підготовку справи до судового розгляду, не розпочинав судовий розгляд, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.
Позивач безпосередньо судді першої інстанції відвід не заявляв, рішення на наслідками розгляду справи по суті не приймалось.
Залучення до участі в розгляді адміністративної справи народних засідателів Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору необґрунтовано, оскільки ним не надані належні та допустимі докази у підтвердження того, що спір виникає з трудових правовідносин, в той час як з матеріалів справи вбачається, що спір стосується реалізації відповідачем своїх повноважень при розгляді заяви позивача.
Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 361 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно положень статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Отже, можливість залучення до участі у справі прокурора за ініціативою суду або особи, яка бере участь у справі, діючим законодавством не передбачена.
Крім того, заявник апеляційної скарги в скарзі вказує про прийняття судом першої інстанції постанови по справі 01.09.2008, в той час як постанова судом першої інстанції по справі 01.09.2008 не приймалась, суд 01.09.2008 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України та залишив позовну заяву без руху.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 60, 105, 106, 107, 108, 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 01.09.08 у справі № 2-а-764/08 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 01.09.08 у справі № 2-а-764/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус