САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1049/14-ц

Провадження №2/726/333/14

Категорія 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2014 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі Руснак Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним окремих положень договору позики, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому вказує, що 22.12.2012 року між ними було укладено договір позики грошових коштів. Пунктом 3 договору позики зазначено умову, за якою у випадку прострочення внеску останньої суми, позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 1% від суми заборгованості, яка залишилась за кожен день прострочення. Позивач вважає, що пункт 3 договору позики не відповідає вимогам закону, оскільки такий порядок забезпечення виконання зобов'язання являється не штрафом, як вказано у договорі, а пенею. На підставі викладеного, оскільки у договорі зазначено не вірний вид неустойки, просить суд визнати недійсним пункт 3 договору позики від 22.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні дав пояснення аналогічні викладеним в позові, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку про безпідставність позову та необхідність відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів. (а.с.7)

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що у випадку прострочення внеску останньої суми, позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 1% від суми заборгованості, яка залишилась за кожен день прострочення.(а.с.7)

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Із статті 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право вибору грошової або майнової неустойки належить сторонам зобов*язання. Вони повинні визначити предмет неустойки у момент укладання угоди про неї.

Виходячи із умов договору, зокрема пункту 3, сторони домовились, що у випадку прострочення, в дію вступають штрафні санкції, а саме: позикодавець має право на отримання грошової суми у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день його прострочення. Дана умова договору вказана чітко, не викликає сумнівів чи двозначного його розуміння та вписана таким чином, аби деталізувати конкретний вид забезпечення виконання зобов'язанні у вигляді неустойки. Таким чином сторони фактично домовились про сплату неустойки у виді штрафу за наявності для цього підстав. За таких умов, посилання позивача про недійсність пункту 3 не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що договір між сторонами було укладено належним чином, всі його пункти та положення є дійсними та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому позов ОСОБА_1 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись 530, 546, 549, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,88, 205, 209, 214, 215, ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук