Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
19.01.2009 |
Справа № 22-а-1655/08 Попередня справа № 2-а-871/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивачОСОБА_1не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя ОСОБА_1 довіреність № 6471/07-2 від 09.12.08,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Лугвіщик А.М. ) від 11.08.08 по справі № 22-а-1655/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56,Севастополь,99059)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 11 серпня 2008 року (судді Лугвіщик А.М.) у справі № 2а-871/08 (22а-1655/08) позовна заяваОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»задоволена частково.
З Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 стягнута щомісячна соціальна допомога у розмірі 735,30 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом у неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 не застосовані норми частини 2 статті 6, частина 1 ст.19, частина 2 статті 9 Конституції України, статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», частина 3 статті 28, частина 2 статті 72, частина 1, 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначає, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»надбавки та підвищення, встановлені до пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні 19 січня 2009 р. представник апелянта ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач у судове засідання 19 січня 2008 року не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 23.05.2001., а також прирівняний до дітей війни, про що є відмітка у пенсійному посвідченні (а. с. 3) . Цей факт не заперечує відповідач.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином,ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період липень -грудень 2007 р. в сумі 735,30 грн., так як має відповідний статус.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не визнав причину пропуску Куртяк Я.О. строку звернення до адміністративного суду поважним, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог за період січень 2006 р. по червень 2007 р. роки було відмовлено.
Судова колегія вважає, що судом правомірно відмовлено позивачу в поновлені строку звернення до адміністративного суду, так як підстав для поновлення строку немає. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду в Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 р. у справі № 2а-871\2008 (№ 22-а-1655\2008) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева