Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
19.01.2009 |
Справа № 22-а-1826/08 Попередня справа № 2-а-2213/08/5 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 06.10.08 по справі № 22-а-1826/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000)
Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим (вул. Шкільна 55-а,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)
про зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державноїсоціальної допомоги за 2006-2007 р. у сумі 2 733,30 грн
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2008. (суддя Сидоренко Д.В.) у справі № 2а-2213/08\5 (22а-1826/08) позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим про зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 р. у сумі 2733,30 грн., задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим здійснити нарахування та виплати Дандикіну Миколаю Давидовичу щомісячну державну соціальну допомогу за серпень -грудень 2007 р. як дитини війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у сумі 619,63 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,77 грн.
Не погодившись с постановою суду, Управління Пенсійного фонду України м. Армянськ АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР від 06.10.2008. та відмовити в повному обсязі в позовних вимогах ОСОБА_1.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з ч.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-У від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У від 18.11.2004. було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-29\2007 від 09.07.2007. № 6-рп\20007 норму ч.12 ст.71 Закону України від 19.12.2006. «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційною, у зв'язку з чим вона припинила свою дію. Відповідач зазначає, що норма статті 6 ЗУ № 2195-1У починаючи з 09.07.07. і до 01.01.2008. року було чинною, а норма ч.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006. була чинною з 01.01.2007. до 08.07.2007 року., тому відповідач вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення необґрунтовано керувався призупиненою нормою ст. 6 ЗУ № 2195-1У і необґрунтовано задовольнив позов в проміжок між 01.01.2007. по 08.07.2007 року. Також відповідач в апеляційної скарзі вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», механізм застосування мінімального розміру пенсії за віком для нарахування щорічної допомоги дітям війни не застосовується. Відповідач вважає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, у т.ч. соціальна підтримка дітей війни, повинна здійснюватися у розмірі 19,91 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Крім того, відповідач зазначає, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України на 2007 рік не передбачав виплату соціальної підтримки дітей війни.
У судове засідання 19 січня 2009 р. позивач не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 08.12.2008. просить розглянуть справу в його відсутності.
Представники відповідачів у судове засідання 19 січня 2009 року не з'явилися. Причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни -особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народивсяІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом НОМЕР_1, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни (а. с. 8).
Згідно Тимчасової довідки № 2611 від 12.07.2006. позивач має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(а. с. 10).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі «Качко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України»від 29.06.2005.).
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання виплати щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в м. Армянськ, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що для визначення соціальних гарантій дітям війни необхідно застосувати розмір виплат 19,91 грн., що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тому що зазначеною постановою встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; надбавок передбачених Законом України «Про донорство крові та її компонентів»; підвищення громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членом їх сімей, яких було переселено; надбавок на непрацездатних членів сімей, що перебувають на утриманні непрацюючих пенсіонерів; надбавок по догляду за одинокими пенсіонерами та інвалідами; підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, підвищень, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького ї рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»для батьків і дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, які загинули, померли або пропали безвісті в період проходження служби.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не визнав причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважним, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог за період січень 2006 р. по липень 2007 р. роки було відмовлено.
Отже доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом першої інстанції щомісячної державної допомоги за січень - липень 2007 р. помилкові.
Судова колегія вважає, що судом правомірно відмовлено позивачу в поновлені строку звернення до адміністративного суду, так як підстав для поновлення строку немає.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на щомісячну державну соціальну допомогу за серпень -грудень 2007 року як дитина війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у сумі 619,63 грн. (серпень -вересень 2007 р.: 410,06 х 30 % х 2 місяця = 246,03 грн.; жовтень -грудень 2007 р.: 415,11 грн. х 30% х 3 місяця = 373,60 грн.)
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем розрахунок допомоги за 2007 рік здійснений невірно, так як позивачем не враховані збільшення прожиткового мінімуму на 1 %, у зв'язку з чим суд правомірно у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України вийшов за рамки позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст.198,200, п.1 ч.1 ст.205,206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Армянськ АРК залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2008. у справі № 2а-2213\08\5 (№ 22-а-1826\08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева