Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
12.01.2009 |
Справа № 22-а-1677/08 Попередній № справи 2-21/7562-2008А |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
представник позивача Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
відповідач Суб'єкт підприємницької діяльностіОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Чонгова С.І. ) від 09.09.08 у справі № 2-21/7562-2008А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим (Шосе Героїв Сталінграду 60/1,Керч,Автономна Республіка Крим,98329)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про стягнення 224,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2008 року (суддя Чонгова С.І.) у справі № 2-21\7562-2008А (№ 22а-1677\08) у позові Управління Пенсійного фонду України у м. Керчі до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про стягнення 224,82 грн., відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2008 р. у справі № 2-21\7562-2008А та прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року від 16.03.2006. № 3583-1У.
Позивач зазначає, що згідно ст.1 цього Закону його дія розповсюджується тільки на ті суми внесків у Пенсійний фонд України, яки були сплачені суб'єктами господарської діяльності в складі податків, у відповідності з діючим законодавством України, але не були зараховані на їх особові рахунки у фонді, згідно ст. 2 Закону 3583 саме ці суми не є недоїмкою; сума внесків відповідача була зарахована на її особистий рахунок у Пенсійному фонді, але не в розмірі, передбаченому Законом.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 12 січня 2009 року не з'явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухав доводи апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльностіОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні пенсійного фонду України в м. Керч як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за № 04038489.
Позивач -Управління ПФУ в м. Керч звернувся до суду із позовом до СПД ОСОБА_1. про стягнення 224,82 грн. заборгованості, мотивуючи позов тим, що відповідач порушуючи вимоги п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-1У, п.5.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003. № 21-1, відповідачем не були перераховані в граничні строки страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400\97-ВР та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.01.2004. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058-1У, який визначає принципи, основи і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ст. 1 Закону № 1058-1У страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності згідно зі ст. 14 Закону № 1058-1Ує страхувальниками.
Відповідно до п.2 ст.5 Закону № 1058-1У виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п.6 ч.2 ст. 17 Закону № 1058-1У страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.
Частиною 1 пункту 12 статті 20 Закону № 1058-1У передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно п.2 ст. 106 Закону № 1058-1У, суми страхових внесків своєчасне не нараховані та\або не сплачені страхувальниками, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченої заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
Відповідно до п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначеної у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разу якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Як слідує із матеріалів справи, на адресу відповідача 05.10.2006., 11.06.2007., 11.02.2008. направлялася вимога про сплату недоїмки в сумі 224,82 грн., яка виникла у 1 кварталі 2005 р. (а. с. 8-10). Зазначена вимога не оскаржена відповідачем у судовому порядку, є узгодженої та підлягає сплаті.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена сума недоїмки не підлягає сплаті на підставі Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року»від 16.03.2006. № 3583-1У з наступних підстав:
Згідно п.4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до ст.1 Закону України № 3583-1У від 16.03.2006. суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23 грудня 2004 року № 2285-1У, не вважати заборгованістю.
Отже, ст.1 Закону № 3583 розповсюджується тільки на ті суми внесків в Пенсійний фонд, яки були сплачені суб'єктами господарської діяльності в складі податків згідно діючому законодавству України, але не були зараховані на їх особисті рахунку у Пенсійному фонді. При цьому, згідно ст. 2 Закону № 3583 саме ці суми не є недоїмкою.
Сума внесків відповідача була зарахована на його особовий рахунок у Пенсійному фонді, але внески перераховані відповідачем не у повному обсязі.
Пунктом 8 ст. 45 Закону України від 23.12.2004. № 2285 «Про державний бюджет України на 2005 рік»передбачений фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, яки застосовують особливі умови оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску, зазначеного Законом щомісячно на кожну особу. Розмір мінімального страхового внеску за період січня -березня 2005 р. нараховувався в розмірі 32 % від мінімальної заробітної плати, що складало 251,52 грн. Сума недоплати склала 224,82 грн., яка є недоїмкою.
При таких обставинах, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в. Керч АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2008 р. у справі № 2-21/7562-2008А (№ 22а-1677\2008) задовольнити.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2008 р. у справі № 2-21\7562-2008 (№ 22-а-1677\2008) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Керч задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в. м. Керч АР Крим (м. Керч, шосе Г.Сталінграда,60\1, р\р 25603010045601 в КРУ ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 324805, ЗКПО 22300406) заборгованість по страховим внескам в сумі 224,82 грн.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева