Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
12.01.2009 |
Справа № 22-а-1641/08 Попередня справа № 2-а-187/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивачОСОБА_1 не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 22.08.08 по справі № 22-а-1641/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8,Севастополь,99038)
про стягнення разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2008 року (суддя Куімов М.ВА.) у справі № 2а-187/2008 (22а-1641\08) позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, задоволені частково.
З Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1стягнута разова грошова допомога у розмірі 1175,18 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що належним відповідачем по справі повинен бути Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України. Відповідач вказує, що він є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та керується положеннями Бюджетного Кодексу України. Бюджетні призначення встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України»і відповідно до цього Закону були здійсненні виплати позивачу.
У судове засідання 12 січня 2009 року представники позивача, відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заявою від 22.12.2008. позивач просить розглянуть справу у його відсутності. Також заявою від 09.01.2009. відповідач просить розглянуть справу у відсутності його представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення 2202 грн. разової грошової допомоги за 1999 -2007 рік відповідно до вимог ч.4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», а також 1000 грн. моральної шкоди.
Вимоги позивача були обґрунтовані тим, що відповідно до частини 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»№ 3551 від 22.10.1993., позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватись разова грошова допомога у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Матеріалами справи встановлено, щоОСОБА_1 є ветераном війни - учасником війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 18.01.2006. (а. с. 3). Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Таким чином, на ОСОБА_1 розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-II із змінами і доповненнями.
Розмір мінімальної пенсії з 01.04.2007. по 30.09.2007. складав 410,06 грн.
У 2007 році позивачу сплачено відповідачем разову грошову допомогу у сумі 55 грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 частини 3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи «Качко проти України»Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статті 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»щорічну виплату разової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органі праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача (пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що відповідачем було припущено порушення прав позивача на отримання грошової допомоги.
Колегія суддів вважає, що недоплачена ОСОБА_1 щорічна грошова допомога як учаснику війни за 2007 рік підлягає нарахуванню та виплаті, враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, яке передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Суд першої інстанції вірно зазначив суму недоплаченої разової грошової допомоги ОСОБА_1. за 2007 рік у розмірі 1175,18 грн. (410,06 грн. х 3 -55 грн. = 1175,18 грн.).
У відповідності до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки у запереченнях на позов, відповідач просив відмовити у позові у зв'язку, крім іншого, з пропущенням позивачем строку звернення до суду, а позивачем не надані докази поважності причин пропуску строку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову за 2007 рік і відмову у позовних вимогах про стягнення разової грошової допомоги за 1999-2006 рік , у зв'язку з пропуском строку на її стягнення.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав стягнення моральної шкоди за мотивами, що ствердження позивача щодо спричинення її діями відповідача не знайшли підтвердження та суду не надано доказів з цього приводу. Крім того, відповідач не може відповідати за моральну шкоду, оскільки відсутня вина відповідача у несвоєчасному перерахуванні разової грошової допомоги у встановленому розмірі, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»і неперерахуванням коштів із державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2008 року у справі № 2-а-187/2008 ( № 22-а- 1641/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді Г.Є.Ланчева