ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 911/1164/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Київ

на ухвалувід 02.09.2013 господарського суду Київської області (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_4)

та постановувід 01.07.2014 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 911/1164/13 господарського суду Київської області

про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" м. Біла Церква

розпорядник майна Дяченко С.В., м. Київ

в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника ПАТ "ВТБ Банк"ОСОБА_5., довір.; Алюніна О.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі №911/1164/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" (далі -боржник), у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, відхилено грошові вимоги гр. ОСОБА_4 (далі - скаржник, кредитор) до боржника в сумі 2 396 000 грн. Зокрема, в частині грошових вимог в сумі 1 847 282 грн. суд першої інстанції виходив з того, що спір стосовно вимог кредитора був вирішений у позовному провадженні і рішенням апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі №1003/10543/12 скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 з прийняттям нового рішення про відмову кредитору в задоволенні позову про стягнення з боржника 1 844 000 грн. боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 зазначену ухвалу, зокрема, в частині відхилення грошових вимог гр. ОСОБА_4 залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 скасовано в частині розгляду грошових вимог кредитора, в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції вказав про необхідність врахування при розгляді грошових вимог кредитора ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 11.09.2013, якою скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 1003/10543/12 та залишено в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 у цій же справі.

При новому розгляді справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Копитова О.С., Остапенко О.М.) (з урахуванням уточнення вимог апеляційної скарги) ухвалу суду першої інстанції від 02.09.2013 в частині відхилення грошових вимог кредитора у сумі 1 847 282 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 02.09.2013 в частині відхилення його грошових вимог та постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2014, прийняти нове рішення, яким визнати вимоги кредитора у сумі 1 847 282 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме, ст. 55 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 35, 43, 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку скаржника, його грошові вимоги підтверджені судовим рішенням - ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, яке набрало законної сили, тому підлягають визнанню. Також кредитор посилається на невиконання судом апеляційної інстанції обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У силу ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги кредитора грунтуються на укладених із боржником у період лютого-листопада 2011 року договорах про надання поворотної фінансової допомоги.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 1003/10543/12 скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 з прийняттям нового рішення про відмову кредитору в задоволенні позову про стягнення з боржника 1 844 000 грн. боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою позовних вимог кредитора в зазначеному позовному провадженні були договори поворотної фінансової допомоги, ідентичні наведеним кредитором у якості обгрунтування його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині відмови кредитору у визнанні грошових вимог в сумі 1 847 282 грн., суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що на момент проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство (02.09.2013) було чинним вищезазначене судове рішення позовного провадження, яким кредитору відмовлено у стягненні з боржника суми, заявленої першим у якості грошових вимог у справі про банкрутство. Отже, рішенням юрисдикційного органу встановлено факт відсутності відповідного грошового зобов'язання боржника.

Що стосується ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 11.09.2013, якою скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 та залишено в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 у справі № 1003/10543/12, то вона була прийнята та набрала законної сили вже після винесення ухвали підготовчого засідання від 02.09.2013, тому не спростовує обставин, покладених в основу цієї ухвали та, відповідно, не може бути підставою для її скасування в апеляційному порядку.

Посилання кредитора на порушення приписів ст. 101 ГПК України щодо повноважень та порядку прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів є безпідставним, оскільки предметом дослідження суду апеляційної інстанції можуть бути лише ті докази, які існували на момент прийняття рішення суду першої інстанції, проте з поважних причин не були подані сторонами.

У даному випадку доказ, який, на думку кредитора, спростовує висновки суду першої інстанції, виник вже після прийняття ухвали від 02.09.2013.

Разом з тим кредитор не позбавлений процесуального права на звернення до суду з цих підстав із заявою в порядку розділу XIII ГПК України.

Також відсутні порушення апеляційним господарським судом і приписів 11112 ГПК України, оскільки на виконання вказівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 11.09.2013 була врахована судом та оцінена за правилами ст. 43 ГПК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог кредитора є законним та обґрунтованим.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині розгляду спірних грошових вимог підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 43, 1115 - 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013 (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_4) та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2014 у справі № 911/1164/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич