донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
04.07.2006 р. справа №38/108
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Запорощенка М.Д., Калантай М.В., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
за участю представників сторін : |
від позивача : | не з’явився |
від відповідача: | Кирилова С.В. –начальник загальноправового бюро юридичного відділу, за дов. №09-18/975 від 27.12.2005р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк |
на постанову господарського суду |
Донецької області |
від | 18.05.2006 р. |
у справі | № 38/108 (суддя Радіонова О.О.) |
за позовом | Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк |
до відповідача | відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області |
про | стягнення штрафних санкцій у сумі 7 600 112 грн.00 коп. за нестворення місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році. |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 18.05.2006 р. у справі №38/108 (суддя Радіонова О.О.) у позовних вимогах Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області про стягнення штрафних санкцій за нестворення місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році в розмірі 7 600 112 грн.00 коп. відмовлено у зв’язку з безпідставністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови, посилаючись на вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із змінами та доповненнями ), згідно яких для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлений норматив робочих місць для інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Згідно державної статистичної звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ), поданому відповідачем до відділення Фонду, на підприємстві в 2004 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 488 робочих місць не виконаний.
Позивач також зазначає, що згідно п. п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” № 314 від 03.05.1995 р. ( із змінами та доповненнями від 10.01.2002 р. ) підприємства зобов’язані розробляти заходи зі створення робочих місць для інвалідів, інформувати центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення.
Заявник скарги вказує, що посилання суду на те, що оскільки відповідач інформував державну службу зайнятості, то вина підприємства відсутня, але суд не взяв до уваги, що відповідно до листа Маріупольського центру зайнятості від 13.12.2005 р. № 07-5044 та акту звірки розрахунків №03-01/5204 від 28.12.2005р., стосовно заявлених Маріупольському міському центру зайнятості вакансій про готовність щодо працевлаштування 358 осіб, а з цього випливає, що 358 осіб недостатньо для виконання нормативу, передбаченого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, тобто підприємство не прагнуло працевлаштувати інвалідів у належній кількості.
Позивач просить скасувати постанову господарського суду та задовольнити позовні вимоги позивача. Також позивач просить розглядати справу без участі його представника.
Відповідач, відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області, вважає, що постанову господарського суду прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права при повному, об’єктивному, всебічному з’ясуванні усіх обставин справи та не підлягає скасуванню. Відповідач зазначає, що на підприємство не покладений обов’язок щодо самостійного пошуку інвалідів для їх працевлаштування. Органи, визначені ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не направляли інвалідів на підприємство відповідача. Також відповідач вказує, що ним вживалися заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, зокрема відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювався аудіозапис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 38/108 була призначена інша колегія суддів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Згідно звіту відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області, про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 21 562 особи.
Виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсоткового нормативу [ згідно вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ) ] на підприємстві відповідача мало становити 862 особи. Фактично згідно звіту за формою №10-ПІ на підприємстві відповідача у 2004 році чисельність штатних працівників з числа інвалідів становить 374 осіб.
Позивач, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2004 рік, яка становить 15 574 грн. 00 коп., визначив суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2004 році, в розмірі 7 600 112 грн. 00 коп.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення штрафних санкцій у сумі 7 600 112 грн. 00 коп. за нестворення місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році. Судова колегія вважає, що господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з наступних підстав.
За приписами частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (в редакції Закону України № 2606-ІІІ від 05.07.2001 р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Згідно приписів статті 20 вищенаведеного Закону підприємства ( об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим першою частиною ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні ), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 5 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( в редакції Закону України № 2606-ІІІ від 05.07.2001р. ) порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.
Відповідно до статті 16 Закону України „Про охорону праці” у випадках, передбачених законодавством, власник зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно п. 1 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” № 314 від 03.05.1995 р. робоче місце інваліда –це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об’єднанні ), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
У відповідності до п. 2 вищенаведеного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
Робоче місце інваліда, за приписами п. 3, п. 5 зазначеного Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (в редакції Закону України № 2606-ІІІ від 05.07.2001р.) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
З огляду на вимоги чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає встановлення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, однак, зобов’язує відповідача відповідно до 4-х відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність незайнятих робочих місць, створених для інвалідів.
Разом з цим, Закон не зобов'язує підприємство самостійно працевлаштовувати інвалідів; здійснення працевлаштування провадять органи, визначені ст. 18 цього Закону, які повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Аналіз зазначених положень закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 р. за № 464/290, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) та потребу в працівниках”.
Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 зазначеної Інструкції звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами ( інваліди мають шифр “14” ).
До матеріалів справи додані звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які надавались до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Маріуполя Донецької області (а. с. 56-91). До зазначених звітів доданий додаток у якому визначена кількість вакантних посад в яких підприємство має потребу, а саме: інваліди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач інформував Маріупольській міський центр зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Маріупольського міського центру зайнятості від 13.12.2005р. № 07-5044, листами відповідача на адресу відділу соціального забезпечення Орджонікідзевського районного виконавчого комітету від 09.01.2004р. № 021/24, від 01.04.2004р. № 021/569а, від 14.07.2004р. № 021/1399, від 07.10.2004р. № 021/2127.
До матеріалів справи відповідачем надані докази щодо відсутності відмови у працевлаштуванні інвалідів у 2004р.( лист від 18.10.2005р. № 028/60) та Положення про систему організації робочих місць та працевлаштування інвалідів на відкритому акціонерному товариству “Металургійний комбінат “Азовсталь”, яке передбачає практичну реалізацію на підприємстві основних положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме перспективне та поточне планування, організацію роботи по стандартизації, управління технічної підготовки створення робочих місць для інвалідів, контроль працевлаштування інвалідів та інше.
Відповідачем у спірному періоді були заброньовані робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджено розпорядженням відповідача від 27.02.2004р. № 165. Між підприємством та ДП НІІ медико-екологічних проблем Донбасу був укладений договір № ХД 07/03 від 05.09.2003р. на виготовлення (передачу) технічної документації, предметом якого було виконання дослідницьких робіт щодо проведення атестації умов праці працюючих інвалідів та визначення переліку робочих місць для їх раціонального працевлаштування, здійснення заходів по поліпшенню умов праці.
Преамбулою Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із змінами та доповненнями ) встановлено, що цим Законом визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, їх права і гарантії у відповідності з індивідуальними можливостями та інтересами.
В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що підприємство відповідача одержувало пропозиції відповідних органів щодо працевлаштування інвалідів або що було безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою їх працевлаштування. Доказів відмови відповідачем у прийнятті на роботу інвалідів на вакантні посади до матеріалів справи не надано.
Таким чином, позивачем не доведено вину відповідача у нестворені нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про підтвердженість матеріалами справи того, що інваліди для працевлаштування до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь не направлялись, письмові звернення відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь до відповідних органів з пропозицією щодо працевлаштування інвалідів надсилались.
З огляду на приписи ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій у сумі 7 600 112 грн.00 коп. за нестворення місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області від 18.05.2006 р. у справі № 38/108 (суддя Радіонова О.О.) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 18.05.2006р. у справі № 38/108 –залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України у касаційному порядку.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: М.Д. Запорощенко
М.В. Калантай
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС