УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 876/1701/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

особи, яка подала апеляційну

скаргу (позивача) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року по справі №1306/9031/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради і просив: визнати протиправним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2006 року; визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання йому житла, а також зобов'язати відповідача забезпечити його (позивача) та членів його сім'ї житлом.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року провадження у справі за вказаним адміністративним позовом закрито, оскільки суд першої інстанції вважав, що дану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також роз'яснено позивачу, що розгляд даного позову віднесено до юрисдикції суду з розгляду цивільних справ.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував положення норм ст. ст. 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України щодо поширення юрисдикції адміністративних судів та підсудності спорів адміністративним судам. При цьому, судом не було враховано, що ухвала про закриття провадження у даній справі від 06 квітня 2010 року, яка була постановлена Дрогобицьким міськрайонним судом з тих же підстав, скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року. Сам факт ухвалення рішення у цивільній справі не може бути підставою для висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі і вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання. Також, про дату, час та місце судового засідання по справі у встановленому законом порядку повідомлялися і треті особи.

Оскільки апеляційним судом не визнавалася обов'язковою участь вказаних осіб в апеляційному розгляді справи, вищевказані обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають розгляду справи в судовому засіданні за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 20 березня 2012 року, ухваленим у цивільній справі, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і заявлених з тих же підстав. Тобто, за висновком суду першої інстанції, вказана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 2, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання адміністративного судочинства та порядок реалізації права на судовий захист у сфері публічно правових відносин. Зокрема, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права та інтереси і на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Тобто, адміністративним судам підсудні публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Крім цього, статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Тобто, завдання адміністративного судочинства обумовлюються його особливостями, які відрізняють його від інших видів судочинства.

Разом з цим, завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, а також справи інших правовідносин, окрім випадків, якщо розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зміст та спрямованість правосуддя випливає із обов'язку держави по забезпеченню прав і свобод людини. Завдання будь - якого судочинства відображає його спрямованість, тобто кінцеву мету.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративного суду при вирішенні справи і передбачає зміст постанови суду у разі задоволення адміністративного позову.

В поданому адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, що в свою чергу узгоджується із положенням ст. 162 ч. 2 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, позивач вважає, що оспорюваним рішенням суб'єкта владних повноважень порушено його житлові права, що також відповідає визначеного ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України змісту судового захисту в адміністративному судочинстві.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2010 року провадження у справі було закрито з підстав, передбачених ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала скасована ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року. При цьому, за висновком апеляційного суду, даний спір стосується рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого при здійсненні цим суб'єктом владних управлінських функцій, а тому не містить вимог цивільного характеру.

З огляду на вказані вище обставини та положення відповідних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сам по собі факт ухвалення судами в порядку цивільного судочинства судових рішень у справі за вимогами позивача щодо рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №62 від 23 лютого 2006 року, не може бути беззаперечною підставою для висновку, про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

На підставі системного аналізу вказаних правових норм, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам, при її постановленні не дотримані процесуальні норми.

Порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи згідно ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Тому, апеляційна скарга підлягає до задоволення: оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року по справі №1306/9031/12 скасувати.

Матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування направити до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 16 вересня 2014 року.