донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.06.2006 р. справа №39/363пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Акулової Н.В., Алєєвої І.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гармашов С.П. , Тимченко Л.П. представники - ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Куйбишевського відділення № 5403 Ощадбанк м.Донецьк , |
від відповідачів: за участю третьої особи: за участю прокурора: | ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька- не явився; Сухоруков Д.В. представник - СДП "Укрспецюст" Міністерства юстиції України в особі Донецького філіалу СДП "Укрспец"юст" м. Донецьк; Бачурська О.З., Володченко Л.В. представники - ТОВ "Скольд" м. Донецьк; ДП "Куйбишевське відділення управління житлово-комунального господарства виробничого об"єднання "Донецьквугілля" м. Донецьк - не явився; Лисенко С.І. представник за посвід. № 1348 від 08.07.98 - Прокуратура Донецької області, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вособі Куйбишевського відділення № 5403 м.Донецька |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 30.05.2006 року |
по справі | № 39/363пд (судді Ємельянов А.С., Арсірій Р.О., Плотніцький Б.Д.) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вособі Куйбишевського відділення № 5403 Ощадбанк м.Донецька |
за участю третьої особи: |
до за участю третьої особи: про | 1) Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. м.Донецька 2) Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" Міністерства юстиції України в особі Донецького філіалу спеціалізованого державного підприємства "Укрспец"юст" м. Донецьк 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скольд" м.Донецьк Державного підприємства "Куйбишевське відділення управління житлово-комунального господарства виробничого об"єднання "Донецьквугілля" м. Донецьк Державного підприємства "Куйбишевське відділення управління житлово-комунального господарства виробничого об'єднання "Донецьквугілля" м. Донецьк визнання недійсним договору |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2006 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового акту з мотивів його невідповідності вимогам законодавства. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки численним порушенням порядку проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги підтримані прокурором.
Спеціалізоване державне підприємство „Укрспец”юст” Міністерства юстиції України в особі Донецької філії і Товариство з обмеженою відповідальністю „Скольд” вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення законним.
Відповідач –Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька та третя особа –Державне підприємство „Куйбишевське управління житлово-комунального господарства виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не явились, відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Клопотання Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про надання часу для ознайомлення з відзивами на апеляційну скаргу задоволено частково шляхом оголошення перерви у судовому засіданні.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі Куйбишевського відділення № 5403 Ощадбанку м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м.Донецька, Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст” Міністерства юстиції України в особі Донецької філії цього підприємства та Товариства з обмеженою відповідальністю „Скольд” м. Донецька про визнання недійсним договору № 3050424 від 03.06.2003 р. на реалізацію арештованого майна. В ході розгляду справи позовні вимоги, в порядку ст.. 22 ГПК України, доповнені вимогами про визнання недійсними: договору № 3050424 від 03.06.2003 р. разом з додатковою угодою від 19.06.2003 р., протоколу № 3050424-1 від 25.06.2003 р. проведення прилюдних торгів з реалізації майна, що належить Куйбишевському відділенню управління житлово-комунального господарства, прилюдних торгів, що відбулись 25.06.2003 р., а також свідоцтва про право власності № 3230 від 02.07.2003 р. Заявою від 30.05.2006р. позивач заявив вимоги про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Скольд” на придбане з прилюдних торгів нежитлове приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банк на протязі тривалого часу орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Донецьк, пр. Матросова, 1, яке було відчужене з прилюдних торгів з численними порушеннями чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на законодавстві, суперечать фактичним обставинам і матеріалами справи недоведені.
Апеляційна інстанція вважає судове рішення законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.
Позивач оспорює законність примусової реалізації з прилюдних торгів нежитлового приміщення, що належало Державному підприємству „Куйбишевське управління житлово-комунального господарства виробничого об’єднання „Донецьквугілля”. При цьому позивач не є учасником торгів або стороною у виконавчому проваджені. Згідно до ст. 1 ГПК України та пункту 4 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 позивачами у справах про визнання недійсними угод, крім сторін за угодою, можуть бути підприємства і організації, права та законі інтереси яких порушує ця угода. Це покладає на позивача обов’язок довести суду наявність порушень своїх прав або охоронюваних законом інтересів.
Із пояснень представника позивача господарському суду апеляційної інстанції випливає, що порушення своїх прав банк вбачає у створенні йому перешкод для участі в прилюдних торгах через порушення процедури оприлюднення інформації про їх проведення. Крім того, за ствердженнями позивача, на торгах відчужене його майно. Проте, перелічені доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Пункт 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затв. наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.99 (надалі –Тимчасове положення) зобов’язує спеціалізовану організацію, яка проводить публічні торги, не пізніше, як за 15 днів до дня проведення публічних торгів опублікувати в друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням нерухомого майна, інформаційне повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації. Таке повідомлення організатором торгів надруковане 09.06.03 р. у 38(182) номері газети „Партнер-інформ”. Згідно до листа Управління у справах преси та інформації Донецької обласної державної адміністрації від 19.09.03 № 1001/06 вказана газета є зареєстрованим періодичним друкованим виданням (свідоцтво про державну реєстрацію ДУ № 1554 від 05.04.00), яке виходить один раз на тиждень тиражем 6 тис. примірників. Зміст інформації повністю відповідає вимогам підпункту 3.6 Тимчасового положення. Викладені обставини не дають підстави брати до уваги заперечення позивача щодо способу оприлюднення інформації про прилюдні торги.
Безпідставними є і твердження позивача про порушення вимог підпунктів 3.5-3.6 вищевказаного Тимчасового положення, внаслідок розміщення за чотири дні до проведення прилюдних торгів додаткового повідомлення.
Первісна інформація про торги опрелюднена за 16 днів до їх проведення, що повністю відповідає вимогам пункту 3.5 Тимчасового положення. Тому виправлення помилки щодо площі нежитлового приміщення, зроблене оголошенням у номері 92(7764) від 21.06.03 р. газети „Вечерний Донецк”, не вплинуло на можливості потенційних покупців взяти участь в прилюдних торгах. Порядок виправлення помилок в інформації про торги Тимчасовим положенням не врегульований, що не дає підстав вважати дії організатора торгів незаконними.
Дійсно, в інформації про проведення прилюдних торгів була допущена помилка в адресі об’єкта: він розташований не по вулиці Матросова, 1, як вказано в оголошенні, а на проспекті Матросова, 1. Втім, це не доводить порушення прав позивача на участь у спірних торах. Отже, у договорі оренди № 208 від 01.05.99 р., за яким позивач в продовж тривалого часу орендував спірне нежитлове приміщення, також вказана вулиця Матросова, 1. Тобто, із оголошення про проведення торгів позивач, за будь-яких умов, міг дізнатись про примусову реалізацію саме того приміщення, яке він орендує.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача про позбавлення його можливостей взяти участь в прилюдних торгах, апеляційна інстанція виходить із того, що прилюдні торги відбулись за участю трьох покупців. Однак, у справі не має доказів того, що учасники торгів мали інформацію про їх проведення із джерел інших, ніж публікації у друкованих засобах масової інформації. Ця обставина не дає підстав для звинувачень організатора торгів у неналежному повідомленні потенційних покупців про час і місце проведення прилюдних торгів.
Під час судового розгляду, не знайшли підтвердження і доводи позивача про порушення його майнових прав.
Згідно до додаткової угоди до договору № 3050424 від 03.06.03 р. площа нежитлового приміщення, що підлягала відчуженню, була зменшена на ту частину, яка належить позивачу. Тобто, предметом продажу була лише приміщення, яке позивач орендував у Державного підприємства „Куйбишевське управління житлово-комунального господарства”.
Стосовно поліпшень спірного майна, на які посилається позивач, апеляційна інстанція зазначає наступне.
Закон України „Про виконавче провадження” не містить обмежень щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке боржник передав в оренду іншій особі. Сам факт реалізації з торгів майна, яке орендував позивач, не може розглядатись, як порушення його законних прав та інтересів. Як зазначено у частині 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найом, до нового власника переходять права і обов’язки наймодавця. Отже, позивач не позбавлений можливості, за наявністю підстав, передбачених ст. 718 Цивільного кодексу України, звернутись з вимогами про відшкодування вартості поліпшень об’єкта оренди до його нового власника або в судовому порядку. Разом з цим ці обставини ніяким чином не впливають на оцінку законності проведення прилюдних торгів.
Апеляційна інстанція враховує і те, що до поліпшень орендованого майна позивач відносить поточний і капітальний ремонт, що видно із документу, названого актом розмежування власності. Втім, ці роботи позивач повинен був здійснювати за власний рахунок, про що прямо зазначено у пункті 4.3 договору оренди державного майна № 208 від 01.05.99 р.
Таким чином, позивач не довів наявність порушення його законних прав і інтересів, що незалежно від інших доводів позову, не надавало суду підстав для його задоволення.
Крім того, доводи про порушення законодавства про виконавче провадження також недоведені матеріалами справи.
Так, оцінка вартості спірного майна зроблена експертом, який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію і сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності. Висновки експерта –оцінювача належним чином мотивовані і містять посилання на відповідні дослідження і нормативно –правові документи. Проти оцінки майна не заперечувало і Державне підприємство „Куйбишевське управління житлово-комунального господарства”, що видно із пояснень представника цього підприємства від 11.05.2006 р. Оцінка майна сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась і в установлювальному законом порядку неправильною не визнавалась.
До долученого до матеріалів справи висновку будівельно-технічної експертизи від 10.05.04 р. апеляційна інстанція ставиться критично з огляду на наявність в ньому суттєвих суперечностей. Так на аркуші 9 висновку експерт зазначає, що вирішення питань про відповідність законодавству попередньої оцінки в його компетенцію не входить. Але на аркуші 10 висновку експерт вказує абсолютно протилежне про те, що звіт, складений під час виконавчого провадження, не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна. Оцінюючи доказове значення висновку будівельно-технічної експертизи, апеляційна інстанція виходить із того, що вона проведена в межах кримінальної справи і в силу частини 4 ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України не є обов’язковою для суду. Крім того, звинувального вироку за кримінальною справою, в межах якої проведена експертиза, господарському суду не надано.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція не має підстав піддавати сумніву правільність оцінки майна, яке було реалізоване на спірних прилюдних торгах.
Твердження позивача про неповідомлення боржника про реалізацію належного йому майна, спростовуються листом підприємства на адресу виконавчої служби № 290 від 04.06.03 р. та поясненнями третьої особи суду від 11.05.06 р.
Доводи позивача стосовно порушень законодавства під час здійснення виконавчих дій не можуть братись до уваги і тому, що ці дії в порядку, передбаченому ст.. 11-1 Закону України „Про виконавче провадження” не оскаржені, що не дає правових підстав вважати їх незаконними.
Виходячи із обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Скольд” є добросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення, яке не може бути у нього витребуване в силу частини 2 ст. 388 Цивільного кодексу України. Задоволення позову, на думку апеляційної інстанції, призведе до порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції „Про захист прав людини та основних свобод”, яка гарантує кожній юридичній особі право мирно володіти своїм майном.
Таким чином, у задоволенні позову суд першої інстанції відмовив правомірно.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не беруться з таких причин.
Посилання у скарзі на порушення порядку розміщення інформації про прилюдні торги по суті аналогічні тим, що досліджувались судом першої інстанції і яким суд дав належну правову оцінку.
Твердження про те, що газета „Партнер-інформ” не є засобом масової інформації, спростовуються листами Управління у справах преси та інформації Донецької обласної держадміністрації № 1001/06 від 19.09.03 та № 3/753-06 від 22.12.00, а також свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації № 1554 від 05.03.00. Доводи щодо неналежного повідомлення про торги спростовуються також самим фактом їх проведення за участю трьох покупців, які своєчасно сплатили необхідні для участі в торгах внески.
У апеляційної інстанції не має підстав вважати порушеними права і законні інтереси Державного підприємства „Куйбишевське управління житлово-комунального господарства”, як на цьому наполягає позивач. Отже, вказане підприємство дій державного виконавця не оскаржувало, з оцінкою спірного майна погодилось. Не оспорювались підприємством і самі прилюдні торги.
У скарзі не наведено переконливих доводів щодо неправильності оцінки відчуженого на торгах майна. Цим обставинам суд першої інстанції дав правильну правову оцінку. Апеляційна інстанція виходить також із того, що обґрунтованість оцінки учасниками виконавчого провадження не оспорювалась.
Обставини, пов’язані з поліпшенням майна, на яке посилається позивач, торкаються не законності проведення прилюдних торгів, а взаємовідносин між позивачем та новим власником нежитлового приміщення.
Посилання заявника на необхідність застосовувати до спірних правовідносин законодавчі акти з питань приватизації є юридично неспроможними, оскільки спірне майно реалізовувалось відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.
Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами скарги про те, що суд першої інстанції не виконав вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду України у справі, що розглядається. Отже, при новому розгляді суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, в тому числі і ті, про які йшлось у вищевказаній постанові. Одночасно береться до уваги і те, що за змістом частини 2 ст. 111-21 ГПК України вказівки касаційної інстанції не можуть бути пов’язані з оцінкою достовірності чи недостовірності того чи іншого доказу, наданням переваги одних доказів над іншими, а також визначати норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню під час нового розгляду справи.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2006 р. по справі № 39/363пд залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий Кулебякін О.С.
Судді: Акулова Н.В.
Алєєва І.В.
Надруковано: 9 прим.
1- позивачу
2-4 - відповідачам
5- прокурору
6- третій особі
7- у справу
8-господарському суду
9- апеляційному суду