а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2008 р. Справа № 2-а-12521/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1,
відповідача : ОСОБА_2,
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії
ВСТАНОВИВ :
Подано позов про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду 2 групи від захворювання, яке пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; зобов'язання перерахувати вказану пенсію з урахуванням ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з розрахунку основної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії -не менше 75% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і має статус постраждалого 1 категорії, він має право на отримання пенсії по інвалідності 2 групи, яка, згідно вимогами ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року, не може бути меншою за 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 цього Закону виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком повинен бути обрахований з урахуванням положень ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003 року.
Окрім цього, позивач, посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, в позові вказав, що відповідач після його прийняття протиправно продовжував виплачувати пенсію у обмеженому бюджетним законом розмірі. Таким чином, відповідач порушив його конституційні права, чим змусив останнього звернутися з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Натомість, представник відповідача під час слухання справи проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що Управління Пенсійного фонду, здійснюючи розрахунок розміру основної пенсії по інвалідності правомірно користувалося положеннями Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”від 03 січня 2002 року №1, відповідно п. 2 якої розрахунок підвищень, що передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, повинен провадитись виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., оскільки зазначена Постанова не визнана в установленому законом порядку неконституційною. Крім того, виплата пенсій у 2008 році позивачеві, на думку представника відповідача, правомірно здійснювалася відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно із яким у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IІ групі інвалідності 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ч.1 ст. 50 -що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, представник відповідача відмітив, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначений згідно із цим Законом, а тому мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом заборонено застосовувати для визначення будь-яких надбавок, підвищень, додаткових пенсій, що передбачені іншими нормативно-правовими актами.
З урахуванням викладеного, представник позивача просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, згідно посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 20.10.1992 року та Серії НОМЕР_2 від 24.05.2008 року, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи.
Згідно ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон України №796-ХІІ від 28.02.1991 року) в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, позивачу як особі, віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
При цьому, ст.50 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Також, в силу вимог ч.3 ст.54 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року, розмір пенсії позивача як інваліду ІІ групи (враховуючи, що даний статус він отримав в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році) не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України”було внесено зміни до ряду статей Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до внесених змін, ч. 3 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”встановлювала, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IІ групі інвалідності 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ч.1 ст. 50 -що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”зміни до ст.50 та ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи у Вінницькому окружному адміністративному суді є чинними положення Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в редакції, що діяла до внесення в них змін Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, так як положення останнього Закону щодо внесення змін визнані неконституційними і втратили чинність.
Таким чином, судом встановлено, що наявні всі правові підстави для перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів з 22.05.2008 року, з моменту винесення прийняття Рішення Конституційного Суду України, оскільки вказане рішення не має зворотної сили в часі.
Крім того, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд дійшов висновку, що при обрахунку та призначенні пенсії слід керуватись виключно положеннями законів України.
Так, відповідно до п.6 ч. І ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналогічні положення також містяться і у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. 3 ст.67: “У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...”.
При цьому варто зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року є неправомірним застосування положення ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”від 03 січня 2002 року №1, відповідно до якого слід виходити із розміру 19 грн. 91 коп., виходячи з наступного.
Відповідно до загальної теорії права: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити, а підзаконний нормативний акт (до якого також належить постанова Кабінету Міністрів України) видається відповідно та на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень.
Натомість, істотне зменшення розміру мінімальної пенсії за віком, а відтак, і пенсії, що призначається відповідно до її розміру, суперечить не лише загальним засадам теорії права, а і нормам діючої Конституції, відповідно до вимог ч. 3 ст.22 якої, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене повністю відповідає судовій практиці Верховного суду України, у тому рахунку висновкам, що викладені у ч.2 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, відповідно до яких: “оскільки Конституція України, як визначено у її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суду при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй”, а також у постанові Верховного суду України від 20.02.2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення.
Також, на думку суду, є необґрунтованими посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”№1 від 03 січня 2002 року суперечить законодавству, суттєво звужуючи зміст та обсяг існуючих прав.
За таких обставин, при визначенні мінімальної пенсії за віком при обчисленні пенсії, що підлягає виплаті позивачу згідно Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений законом.
Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”підлягають задоволенню.
Ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як передбачено ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, діяло необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці в перерахунку пенсії ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з 22.05.2008р.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.12.08
Суддя (підпис) Сауляк Юрій Васильович
з оригіналом згідно
Суддя
Секретар станом на 15.01.2009 року постанова не набрала законної сили