Справа № 742/2503/14 Провадження № 22-ц/795/1883/2014 Головуючий у I інстанції -Рябота В. І. Доповідач - Мамонова О. Є.

Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді - Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Харечко Л.К.

при секретарі: Мартиновій А.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача Луценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Санаторій „Берізка", Прилуцької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні його позову, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на підставі розпорядження міського голови позивач добросовісно виконував обов'язки директора КП «Санаторій «Берізка», проте з невідомих для нього причин з ним не було укладено контракт, не вівся табель обліку його робочого часу, не проводилося нарахування заробітної плати. Апелянт зазначає, що згідно зі ст.102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, тобто невиплата позивачу заробітної плати за виконану в КП «Санаторій «Берізка» роботу є незаконною.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу КП «Санаторій «Берізка» просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, в зв'язку з необґрунтованістю та незаконністю його вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які підтримали його апеляційну скаргу, представника відповідача, яка наголошувала на законності рішення суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду першої інстанції лише з формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при виконанні покладених на нього обов'язків директора КП «Санаторій «Берізка» працював на підставі розпорядження Прилуцького міського голови, яке не передбачало роботу за сумісництвом та не визначало умови оплати праці, контракт з ним не укладався, позивач протягом всього часу роботи не ставив питання про оплату праці, тобто погодився із запропонованими умовами.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з розпорядження Прилуцького міського голови № 109 від 29 липня 2008 року ОСОБА_1 працював на посаді директора КП «Міськсвітло» за контрактом по 11 вересня 2013 року включно (а.с. 96).

Згідно розпорядження Прилуцького міського голови №109 від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1, директору КП «Міськсвітло», з 01 вересня 2010 року було вмінено виконання обов'язків директора КП «Санаторій «Берізка» (а.с. 97).

Розпорядженням Прилуцького міського голови №45-ОС від 24.05.2012 року ОСОБА_1, директора КП електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло», виконуючого обов'язки директора КП «Берізка», звільнено від виконання обов'язків директора КП «Санаторій «Берізка» з 01 червня 2012 року відповідно до поданої заяви (а.с.98).

За весь період виконання обов'язків директора КП «Санаторій «Берізка» ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась, що вбачається з копій розрахунково-платіжних відомостей за вересень 2010 року; січень, грудень 2011 року; січень, травень 2012 року (а.с. 106-109) і в зв'язку з чим останній звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до пп. 4.2, 6.1 статуту КП «Санаторій «Берізка» в редакції 2009 року, затвердженої рішенням 87 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради №8 від 29.12.2009 року, керівництво виробничо-господарською діяльністю підприємства здійснюється директором підприємства, який призначається на посаду на контрактній основі Прилуцьким міським головою. Контрактом визначаються права, обов'язки, відповідальність та межі повноважень директора, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади. Трудові відносини підприємства зі своїми працівникам регулюються законодавством України про працю з урахуванням особливостей, визначених контрактом або трудовим договором. Прийом та звільнення працівників, оплата їх праці та інші аспекти трудових відносин входить до компетенції директора підприємства (а.с. 40-47).

Статут КП «Санаторій «Берізка» в редакції 2009 року та статут в редакції 2011 року, який затверджений рішенням Прилуцької міської ради 6 сесії 6 скликання №17 від 25 лютого 2011 року, містять аналогічні положення (а.с. 32-39).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що контракт з ОСОБА_1 як з директором КП «Санаторій «Берізка» не укладався.

Наказом Державного комітету статистики України №489 від 05.12.2008 року затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми облікової документації підприємств, установ, організацій, в тому числі табель обліку робочого часу.

Табель обліку робочого часу є поіменним списком усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання працівником робочого часу протягом облікового періоду.

У матеріалах справи наявні табелі обліку робочого часу КП «Санаторій «Берізка» за вересень 2010 року (а.с.102), січень 2011 року (а.с.101), грудень 2011 року (а.с.100), березень-квітень 2012 року (а.с.103-105), в яких відсутнє прізвище позивача.

Табелі обліку робочого часу та розрахунково-платіжні відомості затверджувались ОСОБА_1 як директором підприємства, будь-яких зауважень щодо невнесення його до вказаних документів позивачем протягом усього часу роботи не висловлювалось.

Враховуючи, що контракт із ОСОБА_1 не укладався, заробітна плата йому не нараховувалася, у табелях обліку робочого часу відсутні відомості про фактично відпрацьований позивачем робочий час, контроль за нарахуванням заробітної плати та веденням табелів обліку робочого часу покладався саме на позивача, що підтверджується його підписами на вказаних документах, районний суд ґрунтовно не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Крім того, протягом усього періоду виконання обов'язків директора комунального підприємства у період з 01 вересня 2010 року по 01 червня 2012 року ОСОБА_1 не звертався до власника підприємства з вимогами про укладення контракту чи визначення йому умов оплати праці, тобто погоджувався виконувати покладені на нього обов'язки на вищезазначених умовах.

Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, районний суд вірно відмовив у їх задоволенні.

Згідно до абзацу 2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №245 від 03 квітня 1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу. Враховуючи, що розпорядженням Прилуцького міського голови №109 від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 було вмінено виконання обов'язків директора КП «Санаторій «Берізка» і вказане розпорядження не містить посилання на те, що позивач має виконувати вказані обов'язки за сумісництвом, фактично виконана робота позивача не підтверджується табелями робочого часу, то доводи апелянта про його роботу за сумісництвом на посаді директора КП «Санаторій «Берізка» не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції об'єктивно і повно встановив фактичні обставини справи та дав вірну оцінку зібраним по справі доказам, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: