ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2014 р.Справа № 923/904/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Морщагіної Н.С.
суддів Таран С.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Полінецької В.С.
за участю представників:
від позивача - Хмаро А.С., довіреність б/н від 22.08.2014 р.;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"
на рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р.
по справі № 923/904/14
за позовом: Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"
про стягнення 8 764, 18 грн.
встановив:
В червні 2014 року Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" про стягнення заборгованості в сумі 8 764, 18 грн., з яких 8 000, 00 грн. - сума основного боргу, 225, 53 грн. - 3% річних, 538, 65 грн. - сума інфляційних втрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем умов Договору № 51 від 01.02.2012р. в частині виконання грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт по технічному обслуговуванню генераторів "Ermaf" (6 шт.), автоматики та сигналізації пташника ремонтного молодняка № 4 ПАТ "Чорнобаївське".
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. (повний текст підписано 08.08.2014 р.) позов Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" задоволено: з публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" стягнуто суму основного боргу у розмірі 8000,00 грн., суму 3% річних у розмірі 225,53 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 538,65 грн. та 1827,00 грн. судового збору.
Рішення вмотивоване доведеністю обставин щодо прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за договором № 51 від 01.02.2012 р.
Не погоджуючись з даним рішенням Публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить рішення господарського суду скасувати і прийняте нове рішення, яким в позові Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" - відмовити.
Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору та порушенням норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує на порушення позивачем встановленого ст. 222 ГК України порядку досудового врегулювання спору та невідповідність актів виконаних робіт вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів, викладених апелянтом заперечив, вважав рішення законним та обґрунтованим.
Відповідач (апелянт), не зважаючи на належне повідомлення судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштового відправлення, наданим законом правом на участь представника в засіданні суду не скористався. Зважаючи на встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2012 р. між приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" (підрядник) та публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (замовник) був укладений договір № 51 (надалі - договір).
Договір підписано без будь-яких зауважень та заперечень, та скріплено печатками Сторін.
Згідно з даним Договором підрядник прийняв на себе зобов'язання належним чином виконати роботи з технічного обслуговування генераторів "Егmaf" (6 шт.), автоматики та сигналізації загазованості пташника ремонтного молодняка № 4 для замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 3 договору сторони врегулювали питання щодо вартості та порядку розрахунків за договором.
Відповідно до п.п. 2.1. договору, вартість щомісячних робіт згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, складає 1000,00 грн.
На виконання вищевказаного Договору позивач передав для підпису відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт № 1/51 від 07.08.2012р., № 2/51 від 11.09.2012р., № 3/51 від 08.10.2012р., № 4/9 від 09.07.2012р., № 4/51 від 16.11.2012р., № 5/51 від 18.12.2012р.
Акти відповідачем підписано не було та обґрунтованої відмови від їх підписання не надано.
Оскільки у позивача не залишилось письмових доказів, які б свідчили про передання вищезазначених актів приймання виконаних робіт для підпису замовнику, позивач повторно листом № 181 від 17.06.2013р. з описом вкладення направив відповідачу вищезазначені акти, які отримані останнім 18.06.2013р., про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.
Означений лист залишено відповідачем без відповіді, акти приймання виконаних робіт підписані не були, обґрунтованої відмови від підписання вищезазначених документів не надано.
Оцінюючи вимоги позивача в частині стягнення основного боргу колегія суддів виходить з наступного:
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням, у відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст представленого договору № 51 від 01.02.2012 р., з якого виникли взаємні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання норм гл. 61 ЦК України.
Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,
Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова у справі № 910/14637/13 від 27.08.2014 р.).
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В розглядуваному випадку зобов'язання з виконання робіт позивачем виконане у повному обсягу, тоді як відповідачем грошові зобов'язання в сумі 8000, 00 грн. з оплати вартості виконаних робіт виконані не були - будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 ГГПК України до матеріалів справи не надано.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 ЦК України.
В свою чергу, за змістом ст.ст. 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України, які були належним чином застосовані місцевим судом до розглядуваного спору, наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання є необхідність сплати позивачеві як кредиторові заборгованості з нарахованими, зокрема, на неї 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог, погоджується з висновками господарського суду про задоволення вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 225,53 грн., та інфляційних втрат в сумі 538,65 грн.
Щодо тверджень апелянта про незастосування позивачем встановленого ст. 222 ГК України порядку досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що даною нормою встановлено право, а не обов'язок суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією. Разом з тим, в контексті Рішення Конституційного суду України Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судом обставини, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового акту та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Будь-яких інших підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню скаржника.
керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. по справі № 923/904/14 - без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.09.2014 року.
Головуючий суддя Н.С. Морщагіна
суддя С.В. Таран
суддя А.І. Ярош