ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

15 січня 2009 р.

Справа № 17/119

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання  Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом             ТзОВ "Торговий дім "Віойл"  вул.Немирівське шосе, 26, м.Вінниця, Вінницька область,21034

до відповідача      ДП "Авангард-Агро" ЗАТ "Авангард"  вул. Підгірка, с.Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77450

про  стягнення 429690 грн. 27 коп. заборгованості.

За участю представників:

Від позивача:   Кочубинська Т.М - представник,,  ( довіреність від 01.12.2008 року)

Від відповідача:  Кендиш В.Ф..-представник, ( довіреність №2 від 12.01.09р. року)

Від позивача:  Фостаковський Д.С. - представник, ( довіреність від 14.01.09р.)

встановлено:  заявлено позов стягнення 429690 грн. 27 коп., в тому числі 282129 грн. основного боргу, 43173 грн. 64 коп. пені, 35978 грн. 03 коп. - 20% річних, 5396 грн. 70 коп. - 3% річних, 63012 грн. 90 коп. штрафу.

           02.12.08р від позивача поступила заява ( вх. № 12554 від 02.12.08)  в якій позивач   просить стягнути  186429 грн. 00 коп. основного боргу, 48651 грн. 41 коп. пені, 40542 грн. 84 коп. 20% річних, 6081 грн. 00 коп. -3% річних, 63012 грн. 90 коп. - 10% штрафу.

Фактично позивач зменшив позовні вимог в частині основного боргу та збільшив в частині позовних вимог про стягнення неустойки та річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладенні в заяві від 02.12.08.

Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному заявою від 02.12.08.

Відповідач в судове засідання  з'явився,  надав суду відзив на позов,  позовні вимоги в частині стягнення боргу  визнає, в решті просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд  прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

03.04.2008року між ТОВ "ТД Віойл" в подальшому "Постачальник"  з одного боку і ДП "Авангард-Агро" ЗАТ "Авангард"  в подальшому  "Покупець" з другої сторони, уклали договір поставки за № 0932-3080404137 .

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець  зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Пунктами 4.1,4.2  Договору  встановлено, Покупець здійснює оплат за товар у формі безготівкового розрахунку платіжними дорученнями на поточний рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату поставленого Товару протягом 7 (семи) робочих днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивач   поставив відповідачу товар на загальну суму 639910 грн. 50 коп.  згідно накладних №872 від 04.04.08 на суму 204129 грн., № 875 від 04.04.08 від 435781 грн. 50 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно  до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526  Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно договору  належним чином не виконував, затримував оплату за поставлений товар. Станом на день розгляду справи згідно акту звірки за 01.04.08 по 17.12.08,  борг відповідача становить 150000 грн., що визнається представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу  в сумі  150000 грн.  задоволити.  В решті позовних вимог припинити провадження.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6.4, п.6.5 Договору у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п.4.2, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із  розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

У випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п.4.2, більш ніж на 2 (два) робочих дні Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Позивачем відповідачу нарахована пеня  за період   з 15.04.08р по 18.11.08р в сумі 48651 грн. 41 коп., 63012 грн. 90 коп. -10% штрафу, 40542 грн. 84 коп. - 20% річних,  6081 грн. -  3% річних.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що із 48651 грн. 41 коп. підлягає стягненню тільки сума  43564 грн. 68 коп. пені за період 15.04.08 по 15.10.08 , оскільки така  сума нарахована відповідно до вимог  п.6 ст.232 ГК України.

В частині стягнення  решти  пені , суд відмовляє в позові, в зв'язку з пропуском строку встановленого для нарахування штрафних санкцій.

Сума штрафу нарахована  позивачем, що підлягає до задоволення  становить  63012 грн. 90 коп.  Факт порушення відповідачем строків оплати встановлено судом і не заперечується відповідачем.

В частині стягнення 40542 грн. 84 коп. -20% річних та  6081 грн.  -  3% річних  суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, як плата за користування чужими грошима (ст.536 ЦК) і проценти за прострочку виконання зобов'язання (ст.625 ЦК) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності. Проценти, що сплачуються за користування чужими грошовими коштами є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання по оплаті –неправомірною. Включення процентів, які передбачені ст.536 ЦК, до глави “Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст.549 ЦК України), ні до процентів, як виду цивільно-правової відповідальності (ст.625 ЦК). Різна правова природа процентів, передбачених ст. 536 та ст.625 ЦК України не виключає можливості їх одночасного застосування до прострочених грошових зобов'язань. Проте, у спірному випадку, відповідно до п.6.5 договору сторонами встановлена плата, із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, саме за несанкціоноване користування чужими коштами. Тобто, встановлені п.6.4 договору річні є різновидом цивільно - правової відповідальності, а отже їх правова природа - річні за прострочку оплати встановлені ст.625 ЦК України.

За наведених обставин, стягненню підлягають 20% річних в сумі 40542 грн. 84 коп., в частині стягнення 3% річних в сумі 6081 грн. слід  відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546, 625 Цивільного кодексу України ,  ст.ст.20,193,216,230,231,265 Господарського кодексу України 49,83, 82-84  ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

 Стягнути з ДП "Авангард-Агро" ЗАТ "Авангард"  вул. Підгірка, с.Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 32704433) на користь ТзОВ "Торговий дім "Віойл"  вул.Немирівське шосе, 26, м.Вінниця, Вінницька область (ідентифікаційний код 34625935)  150000 грн. основного боргу,   43564 грн. 68  коп. пені,   40542 грн  84 коп.  20% річних,  63012 грн. 90 коп. штрафу, 3335 грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита,  114 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення  36429 грн.  боргу припинити провадження по справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання.

 

                                                            рішення підписане 22.01.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________