а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2008 р. Справа № 2-а-12397/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : не з'явився за заявою.
відповідача : ОСОБА_1
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Козятинської міжрайонної прокуратури у Вінницькій області
про: визнання дій незаконними
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області про визнання дій (бездіяльності) незаконними щодо не внесення ним припису приватному підприємцю ОСОБА_3, у зв'язку із порушенням його конституційних прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в ПП ОСОБА_3 на посаді продавця-фотографа з 3 липня 2007 року по 30 червня 2008 року. 11 червня 2008 року ОСОБА_2подав заяву роботодавцю про звільнення з займаної посади за власним бажанням, відпрацювавши при цьому як передбачено КЗпП України два тижні, лише після того звільнився. Однак, роботодавець ОСОБА_3 після звільнення позивача не виплатив йому належну заробітну плату за останній місяць роботи і до сьогоднішнього дня усіляко уникає виконання своїх обов'язків та незаконно утримує трудову книжку позивача, чим суттєво порушує його конституційні права. У зв'язку із викладеним позивач, 28 серпня 2008 року звернувся за захистом своїх порушених конституційних прав до Козятинської міжрайонної прокуратури у Вінницькій області. Натомість, Козятинська міжрайонна прокуратура Вінницької області ніякого практичного рішення спрямованого на поновлення конституційних прав ОСОБА_2 не прийняла, порушивши при цьому ряд нормативно-правових актів, зокрема і Закону України “Про прокуратуру”, а тому, на думку позивача, такі дії (бездіяльність) з боку органів прокуратури є незаконними.
У зв'язку із викладеним позивач за захистом порушених прав був змушений звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Позивач в судове засідання не з'явився, в своїй позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності відповідно до заявлених позовних вимог.
Представник Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області проти позову заперечував. Згідно із своїми письмовими запереченнями наголосив, що прокуратурою на звернення ОСОБА_2 було надано належну відповідь та здійснено всіх належних та передбачених законом заходів. Крім того, зазначив, що оскільки спір між позивачем та ОСОБА_3 є трудовим, то для його вирішення необхідно звертатися до суду з відповідною позовною заявою. На думку представника відповідача, Козятинська міжрайонна прокуратура в даному випадку діяла законно та правомірно, а тому позовні вимоги є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_2 працював у приватного підприємця ОСОБА_3, вказане підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою від 3 липня 2007 року, який зареєстрований в Ленінському районному центрі зайнятості за №18854.
З письмової заяви ОСОБА_2, адресованої Козятинському міжрайонному прокурору Вінницької області від 28 серпня 2008 року, вбачається, що позивач, звертаючись до органів прокуратури, просить вжити заходів та змусити його роботодавця виплатити заборговану заробітну плату і видати належно оформлену його трудову книжку.
На що Козятинський міжрайонний прокурор у Вінницькій області, у своєму листі від 18.09.2008р. за вих. №3683 повідомив позивача про те, що його скарга стосовно порушення трудового законодавства розглянута, разом із тим, в листі було роз'яснено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має місце трудовий спір, а тому позивач на підставі ст. 221 Кодексу законів про працю України для вирішення трудового спору має право звернутися до суду.
З вищевикладеного судом встановлено, що Козятинський міжрайонний прокурор при розгляді звернення ОСОБА_2 в місячний строк діяв правомірно та на виконання ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, згідно із якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Крім того, на думку суду, відповідачем було правомірно роз'яснено право ОСОБА_2 за захистом своїх конституційних справ на підставі ст. 221 Кодексу законів про працю України звернутися з позовом безпосередньо до суду. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог щодо бездіяльності Козятинського міжрайонного прокурора, тобто не винесенням ним відносно ОСОБА_3 акту прокурорського реагування -припису, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про прокуратуру”письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Однак, ОСОБА_3 не є органом державної влади ні її посадовою особою, а тому і на думку суду також внесення припису в даному випадку є недоцільним.
У зв'язку із чим, на виконання завдань і функцій прокуратури, передбачених Законом України “Про прокуратуру”, за ініціативою та дорученням Козятинської міжрайонної прокуратури для проведення перевірки щодо порушення трудових прав ОСОБА_2 було залучено державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Вінницькій області, котрий під час перевірки виявив ряд порушень ОСОБА_3 норм трудового законодавства. А тому, на підставі акту вказаної перевірки №02-03-11/1581 від 20 жовтня 2008 року інспектор праці виніс припис №02-03-11/1551-1313, яким зобов'язав ОСОБА_3 вжити заходів щодо погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем та надання йому належним чином оформленої трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що Козятинським міжрайонним прокурором у Вінницькій області у межах закону було фактично здійснено всіх необхідних заходів для захисту порушених трудових прав позивача, що зрештою знайшло своє відображення у приписі інспектора праці.
Аналізуючи встановлені обставини справи та норми діючого законодавства, судом встановлено, що Козятинський міжрайонний прокурор Вінницької області реагувавши на звернення позивача та здійснюючи заходи щодо встановлення порушень трудових прав позивача, шляхом надання відповідних доручень інспектору праці, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законами України, при цьому не порушуючи права та законні інтереси позивача у справі. Тобто, жодних неправомірних дій або бездіяльності відповідача, суд не вбачає.
А тому відсутні всі правові підстави для задоволення позову.
Як передбачено ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позова ОСОБА_2 до Козятинської міжрайонної прокуратури у Вінницькій області про визнання дій незаконними відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 18.12.08
Суддя (підпис) Сауляк Юрій Васильович
з оригіналом згідно
Суддя
Секретар