КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/5707/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
17 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Борисюк Л.П., Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря: Пакіж О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач) у якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в поверненні позивачу надмірно сплачених митних платежів внаслідок помилки; зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 37 757, 27 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» та Компанією «Zeppelin International AG» було укладено Договір купівлі-продажу запасних частин № SPZI- J101313.
На підставі зазначеного договору до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів 31.07.2013 року був заявлений до митного оформлення товар (запасні частини виробництва «CATERPILLAR») у митному режимі імпорту за митною декларацією ІМ-40 № 100290003/2013/314663.
При здійсненні електронного декларування декларантом при заповненні в декларації митної вартості у графі про транспортні витрати було зроблено помилку: замість 16 446,81 (шістнадцять тисяч чотириста сорок шість гривень вісімдесят одна копійка) грн., як зазначено в довідці про транспортні витрати вих. № 326 від 30.07.2013 року, яка додавалась при поданні митної декларації, зазначено 164 446,81 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста сорок шість гривень вісімдесят одна копійка) грн., що призвело до неправильного заповнення граф 12, 22, 47 митної декларації зазначеної вище та відповідно надмірного нарахування й сплати митних платежів у надмірному розмірі на загальну суму 37 757, 27грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що повернення мита помилково сплаченого позивачем внаслідок наявності арифметичної помилки в митній декларації, має відбуватися відповідно до певного порядку, зокрема, шляхом здійснення митним органом перевірки включення/не включення складової митної вартості, оформлення ним аркуша коригування за встановленою формою та на підставі поданої платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач керуючись наданим правом на виправлення відомостей в оформленій митній декларації листом № 2661 від 03.09.2013р. звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати можливість виправити зазначену помилку.
Листом від 11.10.2013р. № 141/473/6097 відповідач відмовив у виправлені зазначеної помилки.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, в порядку, передбаченому ст.ст. 24-26 Митного Кодексу України, звернувся із скаргою до Міністерства доходів та зборів (лист № 2961/29/10 від 29.10.2013р.).
У відповідь позивач отримав лист Міндоходів, в якому було зазначено, що для повернення переплати митних платежів, позивачу слід звернутись до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з заявою у порядку, передбаченому наказом Держмитслужби від 20 липня 2007 року № 618 (лист № 16454/6/99-99-24-01-07-15 від 29.11.2013р.).
Згодом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.12.2013 №3037/09/12, в межах граничних строків про повернення платнику податків надмірно сплачених до бюджету митних платежів у загальному розмірі 37 757,27 грн. за митною декларацією № 100290003/2013/314663 від 31.07.2013р.
Листом № 14.1/4-11/10329 від 30.12.2013 р., посилаючись на п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів відмовила у задоволенні зазначеної заяви.
Підставою для відмови відповідача на неодноразові звернення позивача стало те, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, не підлягає оскарженню, але для забезпечення достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів платники податків мають право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, зазначені в митній декларації відомості можуть бути змінені за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів.
Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.
Порядок внесення змін до митної декларації встановлений пунктами 33-38 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМУ від 21.05.2012 року № 450 (далі по тексту - Положення).
Зокрема, згідно п. 37 Положення після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за встановленою формою.
Частиною першою статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364 (далі по тексту - Порядок N 618).
Розділом III Порядку N 618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету /країни та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Пунктом 2.3 Розділу 2 Наказу Державної митної служби № 362 від 13.07.2012 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» передбачена послідовність дій посадових осіб при роботі з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, зокрема, шляхом перевірки включення/ не включення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо).
Відповідно до п. 6 Розділу 2 Наказу передбачено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується:
наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ);
наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України (далі по тексту -ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (в тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В силу вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» не заявлено вимог про зобов'язання відповідача здійснити перевірку та заповнити аркуш коригування, дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України є правомірними щодо відмови надмірно сплачених позивачем до бюджету митних платежів внаслідок помилки.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: Л.П. Борисюк
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Борисюк Л.П.
Желтобрюх І.Л.