Справа № 307/1612/14-ц

Провадження № 2/307/897/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку. Посилається на те, що 26.08.1997 р. у Мукачівському міському відділі РАЦСу він зареєстрував шлюб з відповідачкою. За договором дарування недобудованого будинку, укладеного 22.05.2008 р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 недобудований житловий будинок готовністю 75 %, вартістю 155015 грв., розташований по АДРЕСА_1. За час спільного проживання вони продовжували будівельні роботи в даному будинку, і на даний час рівень його готовності становить 95 %. Вважає, що незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, повинен належати їм з відповідачкою на праві спільної сумісної власності, оскільки набутий за час спільного проживання та його вартість збільшилася на 580848 грв. Просить визнати незавершений будівництвом вищевказаний житловий будинок, з рівнем готовності 95 % об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку.

Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав. Пояснив, що позивач свої вимоги щодо істотного збільшення ступеня готовності будинку та його вартості обґрунтовує єдиним доказом - звітом про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 95 %, складеного ТОВ "Ріалті-О" 06.09.2013 р. Однак, він не меже бути прийнятий судом до уваги в якості належного і допустимого доказу, так як відповідно до п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. Натомість у звіті зазначено, що підставою для проведення експертного дослідження з визначення вартості будинку є адвокатський запит ОСОБА_2 від 27.08.2013 р. Крім того, пунктом 23 Методики оцінки майна передбачено, що висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження. Згідно п.1.4. звіту під час проведення відповідної оцінки було використано вхідні дані, надані замовником, а саме технічний паспорт на житловий будинок, виконаний 02.09.2013 р. Тячівським РБТІ. Разом з тим, оцінювач вважає зібрану інформацію правдивою, але не гарантує її достовірність. У звіті відсутні будь-які дані щодо визначення ступеня готовності будинку. Визначаючи вартість будинку, оцінювач виходив зі ступеня його готовності 95 %, відповідно до технічного паспорту. Натомість інших обов'язкових реквізитів документа у ньому немає. Однак, такий додаток взагалі не може прийматися до уваги, оскільки він не відповідає вимогам документа. Цей технічний паспорт містить лише нерозбірливий підпис особи-виконавця. Натомість інших обов'язкових реквізитів документа у нього немає. Просить у позові відмовити та стягнути з позивача на її користь витрати за надання правової допомого адвокатом у розмірі 3150 грв.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 р. роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 26.08.1997 р. було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження за актовим записом № 363 (а.с. 3). Згідно договору дарування недобудованого будинку від 22.05.2008 р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 недобудований житловий будинок під номером АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 600 м.кв., інвентаризаційна вартість якого згідно довідки, виданої Тячівським МБТІ 08.05.2008 р. за номером № 58 становить 155015 грв. З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 та звіту спеціаліста оцінювача, станом на 03.09.2013 р., відсоток готовності будинку становить 95%, а відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 02.09.2013 р. інвентаризаційна вартість будинку становила 997181 грв. Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно приписів ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто, для виникнення права спільної сумісної власності майно, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості. Судом встановлено, що за час шлюбу, готовність спірного будинку збільшилася з 75% на 95%, що становить 20 %. Частка ОСОБА_1 у спільному покращенні будинку становить 10 %. Суд вважає, що при готовності будинку у 95 %, 10% не можна вважати настільки істотним збільшенням цього майна, яке може бути підставою для визнання спірного будинку об'єктом права спільної сумісної власності. Що стосується різниці у грошовій вартості будинку на день укладення договору дарування (155015 грв.), на день виготовлення звіту спеціаліста оцінювача (735863 грв.) 03.09.2013 р. та висновку про вартість майна від 01.05.2014 р. (1126792 грв.)), то суд не може брати її до уваги з двох причин. По-перше, між трьома грошовими оцінками існує великий (5 та 6 років) проміжок у часі, за який відбулося значне подорожчання будівельних матеріалів, що є загальновідомим фактом, і відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України доказування не потребує. А по-друге, позивач не надав суду жодних доказів того, які саме роботи, і на яку суму, були виконані з моменту дарування будинку відповідачці до припинення сторонами спільного проживання.

За відсутності доказів істотного збільшення спірного будинковолодіння у своїй вартості, відсутні передбачені ст. 62 СК України підстави для визнання незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і відповідно - для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цього будинку.

Посилання представника відповідачки на ту обставину, що з моменту виконання звіту про оцінку спірного будинку пройшло більше 6-ти місяців суд також не приймає до уваги, через те, що при вирішенні спору суд брав за основу не вартість будинку, а процент його готовності станом на день укладення договору дарування та на час припинення сторонами сімейних відносин, який, на відміну від вартості будинку, не може змінюватися, якщо не продовжувати будівництва.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Представник позивачки надав обґрунтований розрахунок вартості правової допомоги у розмірі 3150 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 57-61, 64, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 62 СК України, ст.ст. 15, 16, 61 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 три тисячі сто п'ятдесят гривень витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.