Справа № 638/13030/13-ц

Провадження № 2/638/777/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді: Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря: Долгової К.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ВГІРФО Дзержинського району м.Харкова про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить зняти з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та виселити їх з вищезазначеної квартири без надання іншого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2008 року він став власником квартири АДРЕСА_1. За умовами договору продавець та проживаючі особи повинні звільнити вказану квартиру та знятися з реєстраційного обліку на протязі одного місяця - до 23.09.2008 року. Однак по цей час відповідачі зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, та добровільно виселятися та зніматися з реєстраційного обліку не бажають. Ці обставини не дають позивачу та його сім'ї можливості користуватися своєю власністю, що порушує його права.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що фактично договір купівлі-продажу від 23.08.2008 є договором іпотеки, оскільки спірна квартира неодноразово була предметом застави. Після чергової застави у 2005 році, після повернення спірної квартири від заставодержателя ОСОБА_5, брат відповідачки ОСОБА_3, оформив право власності на вказану квартиру на себе, не повідомивши про це останню, та вже від свого імені у 2008 року уклав договір купівлі-продажу з позивачем. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з тим, що відповідачка стала жертвою обставин та проживати їй ніде.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила. Клопотання про розгляд справи без її участі до суду не надала.

Представник третьої особи ВГІРФО Дзержинського району м.Харкова в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 23 липня 2008 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим №5239, придбав у ОСОБА_5 трикімнатну ізольовану квартиру номер 125 у будинку номер 78-а по проспекту Перемоги в місті Харкові. 18.08.2008 року позивач зареєстрував право власності на цю квартиру у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 10896096, номер запису П-1-25452 в книзі 1.

Особливими умовами зазначеного договору (п.8.) встановлено, що продавець та інші особи, в тому числі неповнолітні, які проживають, або знаходяться за згодою Продавця, в проданій квартирі, зобов'язані звільнити вищевказану квартиру до 23 серпня 2008 року і знятись з реєстраційного обліку до цього строку.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав всі узгоджені стороною за договором купівлі-продажу істотні умови і свої зобов'язання, в тому числі і щодо повної оплати продавцю ОСОБА_5 узгодженої вартості квартири.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

До цього часу нотаріально посвідчений та зареєстрований в КП «Харківське міське БТІ» 18.08.2008 року договір купівлі-продажу трикімнатної ізольованої квартири номер 125 будинку номер 78-а по проспекту Перемоги в місті Харкові, житловою площею 44,1 кв.м., загальною площею 64,6 кв.м. є дійсним, його не змінено, не скасовано та не визнано в судовому порядку недійсним.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні, позивач не може вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, у зв'язку з перешкодами, які створені у результаті протиправних дій відповідачів, тобто відповідачі проживають у АДРЕСА_1 без правових підстав, користуються квартирою та добровільно звільняти її не збираються. Жодних документів, які підтверджують правовідносини між колишнім власником ОСОБА_5, або з позивачем, як власником на даний час, у відповідачів немає, всупереч ст. 398 ЦК України, у якій передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Так, відповідно до довідки з місця проживання та склад сім'ї, наданою КП «Жилкомсервіс» 05.04.2012 року, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Цей факт підтверджується й довідкою від 10.09.2013 року, наданою адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Харківській області.

Таким чином, надані позивачем до суду і звірені з оригіналами правовстановлюючі та реєстраційні документи, що засвідчують набуття права власності на трикімнатну ізольовану квартиру номер 125 у будинку номер 78-а по проспекту Перемоги в місті Харкові, підтверджують той юридичний факт, що ОСОБА_1 є єдиним законним власником даного об'єкту нерухомості так, як мав на час укладення і виконання договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2008 року та на час судового розгляду справи повний обсяг цивільної дієздатності та повноважень в реалізації свого права володіння, розпорядження і користування квартирою.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 317 та 383 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Також, у частині 3 статті 98 ЖК України встановлено, що тимчасові жильці зобов'язані на вимогу власника будинку негайно звільнити приміщення, яке вони займають. У разі відмови в цьому, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Стаття 109 ЖК України вказує, що виселення із жилих приміщень допускається з підстав, встановлених законом та в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Тобто, положення статей 98, 116 ЖК України передбачають підстави виселення, зокрема тимчасових жильців, оскільки після того, як особа, до якої вони вселились, позбулась права власності, вони стали тимчасовими жильцями.

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що права власника житлового будинку, квартири визначені ст.ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.

Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої вони вселилися, права власності на це житло, а отже, припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування ним.

Право відповідачів, які не є власниками спірної квартири, на користування нею були похідними від прав колишнього власника цієї квартири, а з припиненням його права власності, припинилося й право користування житлом відповідача.

Оскільки позивач є новим власником квартири, який не давав згоди на вселення та реєстрацію у ній відповідачів, а останні вселилися та проживають у квартирі зі згоди колишнього власника, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в частині виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування

житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно

відсутньою або оголошення її померлою

Тому вимога позивача стосовно зняття з реєстраційного обліку відповідачів задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст.ст. 204,316,317,319,383,391 ЦК України, ст.ст. 98,109,116,150 ЖК України та керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 30.07.1996 року), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 16.03.2004 року) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 68 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Д.В.Цвірюк