ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.07 | Справа № А-8/269 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі :
Cуддя Шіляк Марина Анатоліївна
При секретарі Суканець Юрій Ігорович
Розглянувши справу
за позовом ПП "Сіош" вул. Грушевського, 9б/1, м.Івано - Франківськ,76000
до відповідача ДПІ в м.Івано-Франківську вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ
про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004112600/0 від 26.06.2003р.,
№0004122600/0 від 26.06.2003р., №0005332600/3 від 31.10.2003р., №0004102600/0 від
26.06.2003р.
За участі представників :
Від позивача: Шкраб"юк С. М., (паспорт серія -СС №193135 від11.12.96 )директор ПП "Сіош";
Від позивача: Вінтоняк Є. Д., (довіреність №б/н від14.11.06 )представник;
Від відповідача: Будзан С. М., (довіреність №55579/10-039 від18.12.06 )представник ДПІ;
Від відповідача: Гусак М. М., (довіреність №24035/10-039 від13.06.06 )представник ДПІ;:
Встановив: подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004112600/0 від 26.06.2003р., №0004122600/0 від 26.06.2003р., №0005332600/3 від 31.10.2003р., №0004102600/0 від 26.06.2003р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що донарахувань сум основного зобов"язання з ПДВ не було отже, штрафні санкції не підлягають застосуванню. Підстав для застосування штрафних санкцій за порушення вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" " та "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" немає. Крім того, позивач вважає, що Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є законом з питань оподаткування, прийняття податкового повідомлення-рішення в такому випадку не передбачено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечив вказавши, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду. По суті прийнятих рішень відповідач зазначив, що в зв"язку з встановленими фактами заниження податкових зобов"язань з ПДВ на підставі п.п.17.1.3п.17.1ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджеиами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкції. Перевіркою також встановлено здійснення позивачем торгівлі покупними товарами за готівкові кошти без проведення розрахункових операцій через РРО, в зв"язку з чим на підставі Законів "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" застосовані штрафні санкції. Недотримання форми податкового повідомлення-рішення не звільняє, на думку, ДПІ позивача від обов"язку сплатити передбачені чинним законодавством штрафні санкції та не є підставою для задоволеня позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що ДПІ в м.Івано-Франківську була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП "Сіош" вимог податкового законодавства за період з 01.04.02 по 01.04.03. За наслідками перевірки був складений акт №539/26-2/259-22192017 від 19.06.03. На підставі висновків, наведених в акті податковою інспекцією винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення: №0004102600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 170грн. штрафних санкцій; №0005332600/3 від 31.10.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 10126грн. штрафних санкцій; №0004112600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання за штрафними санкціями за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 99380грн. ; згідно податкового повідомлення-рішення №0004122600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання за штрафними санкціями за порушення Закону України ""Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в сумі 1800грн.
Ухвалою суду Івано-Франківської області від 07.11.06 у справі №А-16/8 виділено в самостійне провадження зустрічний позов ПП "Сіош" до ДПІ в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, що є предметом даного спору.
Під час перевірки було встановлено факти несвоєчасного включення до податкових зобов"язань операцій по відвантаженню товарів в липні, серпні в жовтні 2002року зокрема, згідно податкової накладної №36 від 21.10.02 по відвантаженню ПП "Мегатеп" металопрокату на суму 240357грн. в т.ч. 40059грн. ПДВ. Податкові зобов"язання по даній операції відображені в податковій декларації за грудень 2002року, однак, факту відвантаження металопродукції в жовтні, складення та одержання накладної №36 від 21.10.02 в жовтні позивач не заперечив. Перевіркою також встановлено, що в 2-4 кварталах 2002року та 1кварталі 2003року позивач здійснював продаж товарів, при цьому, реалізація товарів здійснювалася зі складів розрахунок - шляхом внесення готівки в касу підприємства згіно прибуткових касових ордерів, таку діяльність податковий орган повважав торгівельною, в зв"язку з чим застосовані штрафні санкції.
Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду , суд не вважає обгрунтованим з огляду на те, що Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.05 , тобто після спірних відносин сторін в даному випадку. Звернення до суду позивача мало місце 03.02.04, тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України , що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області по справі №А-16/8 в якій виділено в самостійне провадження зустрічний позов ПП "Сіош" до ДПІ в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, що є предметом даного спору.
Стосовно податкових повідомлень-рішень №0004102600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 170грн. штрафних санкцій та №0005332600/3 від 31.10.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 10126грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п.п.17.1.3п.17.1ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За змістом п.п.7.3.1 п.7.3ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відсутність донарахування суми основного зобов"язання з ПДВ за наслідками перевірки або наявність переплати податку не звільняє суб"єкта підприємницької діяльності від відповідальності за порушення законодавства про податки, оскільки, закон пов"язує застосування штрафних санкцій до платника податку з виявленням факту порушення законодавства про податки. За результатами перевірки встановлено, що податкові зобов"язання та податковий кредит позивача визначались з порушенням п.п.7.3.1п.7.3ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в зв"язку з чим і були застосовані штрафні санкції, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Сума штрафних санкцій згідно із розрахунком на підставі двох податкових повідомлень-рішень відповідає сумі встановлених порушень.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0004122600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання за штрафними санкціями за порушення Закону України ""Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в сумі 1800грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Згідно з п.1ст.3 зазначеного Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
П.3ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності „ визначено, що під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:
- магазини та інші торгові точки які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його касу;
- кіоски, палатки та інші архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;
- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
-лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб»єктам підприємницької діяльності –фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі-ринків усіх форм власності; бари , буфети , відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
-оптові бази склади, склади –магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Як вбачається з матеріалів справи підприємство здійснювало реалізацію покупних товарів зі складу підприємтсва , який не є пунктом продажу товарів у розумінні п.3ст.3 „Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки там не здійснюється торгівля за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а здійснюється лише відпуск товару, який було раніше оплачено в касі підприємства .
Отже підстави для застосування санкцій згідно із названим законом відсутні.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0004112600/0 від 26.06.2003р. згідно якого позивачу визначене податкове зобов"язання за штрафними санкціями за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 99380грн.суд зазначає наступне.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Судом зроблені висновки про відсутність факту торгівельної діяльності, тому підстав для застосування до позивача вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій суд не вбачає.
Доводи позивача щодо необгрунтованого прийняття в даному випадку податкового повідомлення-рішення суд вважає також обгрунтованими. Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог названого Закону, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому норми цього Закону не поширюються на зазначені штрафні санкції. У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З огляду на вищевикладене, формування та направлення суб'єктам господарювання податкових вимог на сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органами державної податкової служби за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є безпідставними.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.17 Законом України " Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задоволити частково.
Скасувати податкові повідомлення- рішення ДПІ в м. Івано- Франківську №0004112600/0 від 26.06.03 на суму 99380,10грн., №0004122600/0 від 26.06.03 на суму 1800грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Сіош", вул. Грушевського, 9б/1, м.Івано - Франківськ 6,80грн. судового збору.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою стягувача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шіляк Марина Анатоліївна
Постанова складена в повному обсязі 26.01.07.
Постанова внесена в діловодство________________