УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 174124/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Гулида Р.М.

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 26.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.10.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в межах строку передбаченого ст.99 КАС України, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 26.03.2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 07.04.2011 року по 31.12.2011 року на підставі положень ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат. В задоволенні

Постанова мотивована тим, що згідно ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, яка зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення становить 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що при обчисленні щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства позивачу по справі Управління керувалось Постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів, у відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням копія якого наявна у матеріалах справи, та отримує допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але у розмірі, встановленому Постановою №836, що є значно менше аніж передбачено Законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст.37 цього закону позивачу вказана щомісячна грошова допомога виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою №836, а не у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний закон.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 07.04.2011 року по 31.12.2011 року включно.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.183-2,195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 26.03.2012 року у справі № 0309/5037/2012 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Кузьмич С.М.

Улицький В.З.