ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р.Справа № 916/2207/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Оксенюк О.М.

за участю представників:

Від прокурора: Лянна О.А.

Від позивача: Дубовка С.А.

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області

від 23.06.2014 року

по справі № 916/2207/13

за позовом: Приватного підприємства «Инвестстройсервис»

до відповідачів:

1. Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради;

2. Білгород - Дністровської міської ради

за участю Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора

про внесення змін до договору оренди та стягнення 250 527 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Приватне підприємство "Инвестстройсервис" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про стягнення надмірно сплаченої орендної плати за період з жовтня 2008 року по 07 листопада 2012 року у сумі 250 527 грн. та внесення змін у п. 5.2. договору оренди комунального майна № 6 від 24.09.2008р., укладеного між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та ПП "Инвестстройсервис", виклавши його у наступній редакції: "Орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця, з урахуванням індексу інфляції. У випадку неможливості використання Орендарем нерухомого об'єкту комунальної власності по дійсному договору, Орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого нерухомий об'єкт комунальної власності по дійсному договору не міг бути використаний Орендарем через обставини, за які Орендар не відповідає".

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що 24.09.2008 року між сторонами було укладено договір оренди комунального майна № 6, за умовами якого позивачеві в орендне користування були передані будівлі та споруди річкового причалу № 1, що знаходяться в місті Білгород-Дністровський Одеської області, вулиця Попова Леона, 1"а", для використання їх в господарській діяльності з метою розміщення оздоровчого комплексу для дітей та молоді. Згідно з приміткою, що міститься в акті приймання - передачі зазначеного в договорі майна від 24.09.2008р., опис технічного стану об'єкта оренди зазначений у звіті про незалежну оцінку. За змістом вказаного звіту про незалежну оцінку, будівлі та споруди річкового причалу № 1 знаходяться у незадовільному технічному стані та їх експлуатація можлива лише при умові проведення їх капітального ремонту. Отже, з моменту укладення договору оренди позивач через обставини, які не залежать від нього, так і не зміг приступити до використання орендованих будівель та споруд за цільовим призначенням у зв'язку з їх знаходженням у непридатному стані, але належним чином сплачував орендну плату. За розрахунками позивача, за період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року ним було сплачено орендну плату у сумі 250 527 грн. А тому, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, ч. 6 ст. 762 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради не визнало позов посилаючись на те, що позивачу достовірно було відомо про стан орендованого об'єкта на час укладання договору оренди і позивач жодного разу не звертався до Управління з приводу надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна, а також з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди. Крім того, відповідач вказував те, що відсутність укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна, не є перешкодою для проведення капітального ремонту об'єктів, переданих позивачу в орендне користування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2013 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Білгород-Дністровську міську раду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2014 року (суддя - Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Инвестстройсервис" 124 723 грн. 11 коп. та 2 494 грн. 46 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Провадження у справі щодо відповідача Білгород-Дністровської міської ради припинено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивовано посиланням на ст. ст. 175, 193, 283 ГК України, ст. ст. 256, 257, 261, 525, 526, 759, 762, 767, 776 ЦК України, ст. ст. 13, 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому суд виходив із того, що позивачу в орендне користування були передані будівлі та споруди річкового причалу № 1, які неможливо використовувати за цільовим призначенням, обумовленим в договорі оренди, оскільки будівлі та споруди потребували капітального ремонту, який за умовами договору на орендаря не покладався, та у період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року були непридатними для користування орендарем. Також, суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту передачі орендованого майна позивачу в стані, придатному для використання відповідно до умов договору з метою розміщення оздоровчого комплексу для дітей та молоді. Застосувавши за заявою відповідача позовну давність, суд дійшов висновку, що захисту підлягає порушене право позивача щодо стягнення зайво перерахованої суми орендної плати за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року в сумі 124 723,11 грн. Вирішуючи питання щодо внесення змін до п. 5.2 договору, судом взято до уваги, що зміст запропонованої позивачем редакції договору випливає із норм чинного законодавства, тому відсутність такого пункту договору жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням заступник прокурора м. Одеси звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради на користь ПП "Инвестстройсервис" 124 723,11 грн. і 2 494,46 грн. судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 18.09.2014 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.09.2008 року між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, що діє від імені територіальної громади в особі Білгород - Дністровської міської ради, (орендодавець) та приватним підприємством "Инвестстройсервис" (орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 6, предметом якого є регулювання правовідносин, пов'язаних з передачею орендодавцем орендарю згідно рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 1011 від 04.09.2008р. в термінове платне користування наступного нерухомого об'єкту комунальної власності: будівлі та споруди річкового причалу № 1, що знаходяться в місті Білгород-Дністровський Одеської області, вулиця Попова Леона, 1"а", що складаються в цілому з зазначених на схематичному плані під літерами: "А" - будівлі, загальною площею 23,7 кв.м., "Б" - будівлі, загальною площею 62,1 кв.м., "В" - щитової, "Г" - щитової, "Д" - щитової, № 1 - воріт, № 2 - огорожі, № 3 - огорожі, № 4 - причалу, № 5 - причалу, № 6 - причалу, № 7 - оглядової вежі, № 8 - громовідводу, № 9 - містку, № 10 - оглядової вежі, загальною площею - 85,8 кв.м., розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.

Пунктом 2.1 даного договору визначено, що об'єкт оренди передається орендарю для використання його в господарській діяльності з метою розміщення оздоровчого комплексу для дітей та молоді.

Згідно з п. 3.1. договору прийом-передача об'єкта здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується представниками сторін.

Термін дії даного договору оренди складає десять років з моменту підписання договору оренди та акту прийму-передачі (п. 4.1).

Орендна плата і порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 5 договору оренди, за умовами якого розмір орендної плати за базовий місяць 2008р. складає 5 539,68 грн. (з урахуванням ПДВ). Надалі орендна плата перераховується з урахуванням індексу інфляції на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями від 27.12.2006р. № 1846. Орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щомісяця у грошовому еквіваленті не пізніше останнього числа звітного місяця, з урахуванням індексу інфляції. Наднормативна сума орендної плати, що дійшла на рахунок орендодавця, підлягає зарахуванню орендарю в рахунок майбутніх платежів або повертається орендарю.

Пунктами 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 договору передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати об'єкт за його цільовим призначенням у відповідності до п. 2.1. даного договору, вчасно здійснювати орендні платежі та проводити поточний ремонт.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2009р. до вказаного договору, п.5.1. договору викладено у новій редакції: "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського, затвердженої рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 25.06.2009р. №733-V, без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2009р. складає 3 392,54 грн., нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць".

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання - передачі від 24.09.2008р. Згідно з приміткою, що міститься в даному акті, опис технічного стану об'єкта оренди зазначений в звіті про незалежну оцінку.

Як вбачається із звітів про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель та споруд річкового причалу № 1, розташованих за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 1"а", складених ТОВ «Істок» 06.06.2007 року та 09.11.2009 року, технічний стан будівель під літерами "А", "Б", "В", "Г", "Д" та набережної (причалів № 5, 6) - незадовільний, експлуатація елементів будівель можлива лише при умові проведення їх капітального ремонту. Технічний стан набережної (причалу № 4, місток № 9) - задовільний, їх елементи в цілому придатні до експлуатації, але потребують ремонту, який буде найдоцільніший у даний період часу, необхідний середній ремонт (т. 1, а.с. 27-62, т. 2, а.с. 33-84).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4 від 07.04.2014р., проведеної Одеським науково- дослідним інститутом судових експертиз, будівлі літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д" , "Є" та причали № 5, 6 річкового причалу № 1, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 1"а", знаходяться у незадовільному технічному стані, експлуатація елементів яких можлива лише за умови проведення їх ремонту. Причали № 4, 9 знаходяться в задовільному технічному стані, їх елементи в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який саме доцільний на цій стадії. Будівлі та споруди річкового причалу № 1 не відповідають загальним вимогам ДСанПИН 5.5.5.23-99 «Облаштування, утримання та організація режиму діяльності дитячих оздоровчих установ» і не можуть використовуватися в якості оздоровчого комплексу для дітей і молоді без проведення реконструкції (т. 3, а.с. 4-24).

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що з моменту укладення договору оренди комунального майна № 6 від 24.09.2008р. позивач неодноразово звертався до Білгород - Дністровської міської ради з заявами щодо надання йому в оренду земельної ділянки, необхідної для обслуговування орендованого за вказаним договором майна і можливості його використання за призначенням, однак на пленарних засіданнях Білгород - Дністровської міської ради від 29.12.2009р., від 25.02.2010р., від 23.09.2010р., від 31.08.2012р. питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки без пояснення причин знімалися з розгляду і за зверненнями позивача ніяких рішень прийнято не було.

Також, протягом дії договору оренди комунального майна позивач неодноразово звертався до Білгород - Дністровської міської ради та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради з проханням щодо проведення капітального ремонту орендованих будівель та споруд річкового причалу № 1, оскільки без проведення ремонту будівлі та споруди непридатні для їх цільового використання та у зв'язку з неможливістю використовувати орендоване майно за призначенням просив звільнити його від сплати орендної плати та повернути раніше сплачені за оренду кошти. У відповідь на ці звернення виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради повідомив позивача про те, що на теперішній час кошти для проведення капітального ремонту не передбачені у бюджеті територіальної громади м. Білгород-Дністровського та відмовив у звільненні від сплати орендної плати з посиланням на те, що розмір орендної плати відповідає вартості орендованого майна (т. 1, а.с. 92 - 96).

Як вбачається з наявних у справі актів обстеження та перевірки цільового використання будівель та споруд причалу № 1 від 30.09.2010р. та від 19.06.2014р., складених комісією у складі представників орендодавця, об'єкт оренди та земельна ділянка утримуються орендарем в належному стані, будівлі та споруди причалу № 1 знаходяться під його охороною і не використовуються орендарем за цільовим призначенням (т. 2, а.с. 129, т. 3, а.с. 73).

Місцевим судом установлено, що незважаючи на неможливість використання орендованого майна за призначенням, на виконання договору оренди комунального майна № 6 від 24.09.2008р., ПП «Инвестстройсервис» за період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року включно перерахувало на поточний рахунок Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради орендну плату на загальну суму 244 692,27 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами наявними в справі та сторонами не заперечується.

Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма міститься в ст. 759 ЦК України, згідно з якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки об'єктом оренди за спірним договором є майно комунальної власності, то відносини, пов'язані з передачею його в оренду регулюються також законом України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 762 ЦК України на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з положеннями ст. 18-1 вказаного Закону, капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься в ст. 776 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Статтею 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

За загальним правилом, наймодавець має передати майно у визначені строки та забезпечити можливість використання такого майна за призначення для досягнення мети найму. У разі ненадання такої можливості наймач може скористатися правами, наданими йому, зокрема, п. 6 ст. 762 ЦК України, тобто відмовитись від сплати за користування, якщо він не міг користуватися майном.

За імперативними приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. До обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, відноситься невиконання наймодавцем своїх обов'язків з передачі майна наймачеві, забезпечення доступу наймача до речі, а також обставини, які взагалі виключають можливість такого використання.

Отже, виходячи з вимог даного позову, які ґрунтуються на положеннях ч. 6 ст. 762 ЦК України, і змісту заперечень відповідачів, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення, зокрема, наявності між сторонами договірних відносин з оренди; передбачений договором або законодавством обов'язок сплачувати орендну плату за користування майном протягом певного терміну; обставини щодо придатності об'єкта оренди до користування за призначенням; наявність обставин, які унеможливлюють використання об'єкта оренди за призначенням; існування таких обставин поза волею орендаря; розмір сплачених орендних платежів, а також наявність обставин, що засвідчують активне волевиявлення орендаря (користувача) щодо використання майна, переданого в орендне користування.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за угодою (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, за приписами ст. 614 ЦК України тягар доказування відсутності своєї вини лежить на особі, яка порушила зобов'язання.

Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди комунального майна № 6 від 24.09.2008р., звітів про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель та споруд причалу № 1, актів обстеження та перевірки їх цільового використання, листування між сторонами, протоколів пленарних засідань Білгород-Дністровської міської ради, інших наявних у справі доказів в їх сукупності, та з урахуванням висновку судової будівельно - технічної експертизи, з достовірністю встановлено, а відповідачами не спростовано, що будівлі та споруди річкового причалу № 1 були передані позивачеві в орендне користування у стані непридатному для їх використання за призначенням, оскільки передане в оренду майно потребувало капітального ремонту, який за умовами договору на орендаря не покладався, а відтак не могло бути використане позивачем відповідно до умов договору оренди, а саме під розміщення оздоровчого комплексу для дітей та молоді. Крім того, неодноразові звернення позивача стосовно надання йому в орендне користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування орендованого нерухомого майна, проведення капітального ремонту переданого в оренду майна та звільнення орендаря від сплати орендної плати, у зв'язку з неможливістю користуватися цим майном, фактично були залишені власником вказаного майна та орендодавцем без розгляду та задоволення.

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини щодо неможливості позивача користуватися об'єктом оренди у спірний період через обставини, за які орендар не відповідає, колегія суддів вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за цей період на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а тому одержані відповідачем орендні платежі повинні бути позивачеві повернуті.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності. При цьому у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір оренди комунального майна № 6 було укладено 24.09.2008 року. При цьому позов було подано до суду у серпні 2013 року, тобто з порушенням визначеного статтею 257 ЦК України загального строку позовної давності.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що захисту підлягає порушене право позивача щодо стягнення перерахованої суми орендної плати за період з серпня 2010р. по листопад 2012р. та про часткове задоволення позовних вимог на суму 124 723,11 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зміст запропонованої позивачем редакції п. 5.2 договору оренди випливає із норм чинного законодавства та відсутність такого пункту договору жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "Инвестстройсервис", у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем ніяких позовних вимог до Білгород - Дністровської міської ради не пред'являлося і остання не є стороною спірного договору оренди комунального майна, місцевий господарський суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України правильно припинив провадження у справі стосовно Білгород - Дністровської міської ради у зв'язку з відсутністю предмета спору між ними.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника, що позивачу достовірно було відомо про стан орендованого об'єкта на час укладання договору оренди. Зважаючи на те, що норма ч. 6 ст. 762 ЦК України не містить договірних застережень, то її застосування в орендних правовідносинах сторін ніяким чином не залежить від таких обставин, як-то невизначеність в договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку орендар не відповідає; обізнаність чи необізнаність орендаря з незадовільним технічним станом орендованого нерухомого майна тощо.

Твердження скаржника про те, що позивачем не доведено необхідність проведення саме капітального ремонту орендованого нерухомого майна, спростовується наявними в справі звітами про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель та споруд річкового причалу № 1 та висновком судової будівельно - технічної експертизи, належним чином дослідженими судом.

Не заслуговує на увагу посилання скаржника на ненадання оцінки судом тому, що причал № 4 та місток № 9 знаходились у задовільному стані та придатні для використання без їх капітального ремонту, оскільки технічний стан саме цих об'єктів ніяким чином не впливає на встановлені судом обставини щодо неможливості позивача користуватись усім об'єктом оренди відповідно до умов договору.

Безпідставними слід визнати доводи скаржника щодо можливості використання орендованого майна з посиланням лише на акт перевірки від 30.09.2010 року, оскільки зроблена в цьому акті рукописна дописка керівника ПП «Инвестстройсервис» про те, що об'єкт використовується за цільовим призначенням, спростовується змістом даного акту та іншими належними доказами наявними в справі.

Необґрунтованими також визнаються посилання скаржника на те, що позивач з моменту укладання договору оренди жодного разу не звертався до Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради з приводу надання йому дозволу на проведення капітального ремонту орендованого об'єкта з відповідним посиланням на п. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що набрав чинності 12.03.2011 року, оскільки ч. 3 ст. 776 ЦК України та ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено не обов'язок, а право орендаря у випадку не проведення орендодавцем капітального ремонту переданого в оренду майна, і якщо це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, за власний рахунок відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання скаржника на неправильне застосування місцевим судом положень ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Твердження скаржника про те, що судом не застосовано строк позовної давності, який сплинув ще 24.09.2008 року, а саме з моменту підписання акту приймання - передачі, суперечить приписам Глави 19 «Позовна давність» ЦК України та є помилковим.

Порушення місцевим судом норм процесуального права в частині припинення провадження у справі щодо Білгород - Дністровської міської ради у зв'язку з відсутністю предмета спору, судом апеляційної інстанції не встановлено. Умовами п. 5.2 договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця, тобто Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради, щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця, з урахуванням індексу інфляції. Наявні у справі платіжні документи свідчать про те, що на виконання умов договору оренди орендар перераховував орендні платежі виключно на рахунок орендодавця. А тому, саме Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради повинно відповідати за цим позовом.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 23 червня 2014 року у справі № 916/2207/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 22.09.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.