Справа № 345/595/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1651/2014

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника КП «ЖЕО № 1» Стасюк Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація № 1» про захист порушених прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 04 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до КП «ЖЕО №1» про захист порушених прав споживача - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, судом не досліджено, а відповідачем не доведено, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЖЕО №1; що між сторонами були укладені договори про надання житлово-комунальних послуг, а позивачу присвоєно особовий рахунок.

Також апелянт вказує на неналежне з боку органів місцевого самоврядування встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, відсутності у відповідача сертифікатів та ліцензій у сфері житлово-комунальних послуг.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник КП «ЖЕО №1» доводи апеляційної скарги не визнала. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказувала на неправомірне нарахування платежів за комунальні послуги та вважала, що відповідач неправомірними діями завдав їй шкоду нарахувавши в період з 01.03.2011 року до 01.05.2013 року 1343,68 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не надала суду доказів щодо неякісного надання чи ненадання послуг з утримання будинку та не надала доказів неправомірного нарахування платежів за період з 01.03.2011 року по 01.05.2013 року на суму 1343, 68 грн.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КП «ЖЕО №1», яке і надає послуги з утримання цього будинку і прибудинкової території.

Як вбачається з преамбули Закон України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Зокрема, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Так, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно до положень ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до повноважень міських рад відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

На час виникнення спірних правовідносин ( березень 2011 року) порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 7, 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та статті 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 25.01.2011 року №19 затверджено з 01.03.2011 року тариф, його структуру, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкових територій окремо за кожним будинком в розмірі згідно з додатками 1 і 2 (а.с. 4).

Згідно додатку 1 (а.с. 5) затверджена структура тарифів з 9-ти складових. Вартість надання таких послуг розрахована на основі економічно обгрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість. Зазначене рішення виконавчого комітету Калуської міської ради ніким не оскаржувалось.

З додатку до рішення вбачається, що по будинку по вул. Л. Українки, 5 , де і проживає позивач, визначено тариф 1,07 грн./ кв.м.

З врахуванням площі квартири позивача ( 48, 3 кв.м.), відповідачем КП «ЖЕО № 1», який є лише виконавцем послуг з управління будинками (рішення Калуського МВК від 11.10.2006 року № 376- а.с. 64), а отже самостійно не визначає тарифи щодо наданих послуг, нараховувалося до оплати ОСОБА_2 51 грн. 68 коп.

Правову оцінку обґрунтованості нарахувань за надані « ЖЕО № 1» послуги по утриманню будинку за період з 01.07.2010 року по 30.05.2013 року ( яким охоплюється спірний на даний час період) вже зроблено Калуським міськрайонним судом у рішенні від 30.10.2013 року, яке залишено без змін ухвалюю апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.12.2013 року.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про недоведеність вимог позивача щодо неправомірного нарахування плати за житлово-комунальні послуги.

Що стосується посилання апелянта на неналежне дослідження судом обставин справи, зокрема наявності чи відсутності укладених між сторонами договорів, перебування житлового будинку на балансі відповідача, належне та якісне надання відповідачем житлово-комунальних послуг, то такі не приймаються судом до уваги.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої, і підставу позову повинен довести саме позивач.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані обставини також судом досліджувались при розгляді справи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується копіями судових рішень в матеріалах справи (а.с.59-63).

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.А.Девляшевський

А.Ю. Малєєв