Справа № 340/336/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1981/2014

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.П.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 07 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2012 року в с. Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний їй транспортний засіб маки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2, і цими діями завдано майнову шкоду, яка відповідно до калькуляції становить 69437,05 грн. Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2013 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, внаслідок якого завдано пошкодження автомобілю позивачки. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у HACK "Оранта". У межах ліміту в розмірі 50000 грн. та без врахування франшизи в розмірі 510 грн. страхова компанія відшкодувала їй 49490 грн. Посилаючись на наведене просила стягнути на свою користь з відповідача суму збитків не покриту страховим відшкодуванням та суму франшизи в розмірі 19947,05 грн. та суму судового збору.

Рішенням Верховинського районного суду від 07 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 19947,05 грн. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду не підтверджуються документально. Зокрема, доказами не підтверджується відшкодування страховою компанією шкоди. Позивачка не надала довідки Тисменицького РВ УМВС, на яку посилається в позовній заяві, ні висновку експерта про ушкодження, завдані ДТП. Проте суд вважав такі обставини встановленими без жодних на те підстав та доказів. Вважає, що калькуляція, яка складена ПП ОСОБА_5 не може бути належним доказом, оскільки складена більш, ніж через сім місяців після ДТП, в ній вказано дату ДТП - 25.07.2013 року, хоча ДТП сталося 10 грудня 2012 року. Крім того калькуляція не містить інформації про те, що ушкодження виникли саме внаслідок ДТП, яке сталося 10 грудня 2012 року і що саме він заподіяв шкоду, перелік придбаних частин та виконаних робіт, вказаних у калькуляції не співпадає із переліком ушкоджень, вказаних позивачкою у позові. Також апелянт зазначає, що всупереч ст.1194 ЦК України позивачкою не наведено доказів, що сума, яку вона просила стягнути, є саме різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Стверджує, що з урахуванням довідки Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології від 20.05.2014 року, якій суд не дав жодної оцінки та інших обставин ДТП, є підстави для висновку про те, що ДТП було скоєно в умовах крайньої необхідності, що регулюється ст.1171 ЦК України. Крім того судом не враховано ст.1193 ЦК України, якою передбачено можливість зменшення розміру відшкодування залежно від матеріального становища особи, та не зазначено в рішенні, що він є безробітним, дружина не працює, сім'я вважається малозабезпеченою. На думку апелянта, судом не зазначено, чому він не взяв до уваги надані апелянтом докази та оцінив критично його твердження, які насправді повністю підтверджуються матеріалами справи. З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів та просили її задовольнити.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом правильно встановлено, що 10.12.2012 року о 09 год.20 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen-Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, в с. Одаї по вул. Центральній Тисменицького району Івано-Франківської області та проїжджаючи ліве заокруглення дороги, не врахував дорожню обстановку (дорога покрита мокрим снігом), не обрав безпечної швидкості руху, проявив неуважність, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 В результаті зіткнення легкові автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у скоєнні ДТП визнано відповідача. Дані обставини встановлені з постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.02.2013 року (а.с.4).

Транспортний засіб марки «Toyota Auris», номерний знак НОМЕР_2, є власністю ОСОБА_4 (а.с.5).

Відповідно до постанови слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 31.01.2013 року кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито за відсутності у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України (а.с.28-31).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що скоєним з вини відповідача ДТП ОСОБА_4 як власнику транспортного засобу марки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2, було завдано майнову шкоду, яка відповідно до калькуляції становить 69437,05 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у HACK "Оранта", яка відшкодувала позивачу частину завданих збитків в розмірі 49490 грн., то решта збитків в розмірі 19947,05 грн. на підставі ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені судом з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_4 повинна була довести обставини, на які вона посилалась у позовній заяві, зокрема: завдання їй пошкодженням автомобіля шкоди на суму 69437,05 грн., відшкодування їй страховою компанією "Оранта" частини шкоди в розмірі 49490 грн.

Проте вказаних обставин позивачем не доведено.

Всупереч вимозі ч.4 ст.60 ЦПК України висновки суду першої інстанції базуються на припущеннях.

Суд не дав жодної оцінки запереченням відповідача та не спростував доводів останнього.

Судом встановлено, що відповідно до калькуляції № 13/07/024 від 25.07.2013 року, складеної ПП ОСОБА_5, вартість робіт з відновлення транспортного засобу марки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 69437,05 гривень (а.с.6-10). Оскільки відповідно до згаданої вище калькуляції про визначення вартості робіт з відновлення транспортного засобу марки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 69437,05 гривень, а частину завданих збитків в розмірі 49490 гривень відшкодувала Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", то позивачка просила стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 19947,05 гривень. Дані обставини є недоведеними, а тому суд помилково вважав їх встановленими.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегією суддів з'ясовано, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування та виплати такого відшкодування. З огляду на це, висновок суду про те, що сума страхової виплати є частковим покриттям заподіяної матеріальної шкоди відповідачем позивачу, не ґрунтується на матеріалах справи.

Що стосується розміру завданої позивачу шкоди, то колегія суддів вважає, що взята до уваги судом, як доказ розміру шкоди, калькуляція №13/07/024 від 25.07.2013 року (а.с.6-9) не є належним доказом, оскільки складена більш, ніж через сім місяців після ДТП, в ній вказано дату ДТП - 25.07.2013 року, хоча ДТП сталося 10 грудня 2012 року. Ця калькуляція не містить інформації про те, що ушкодження виникли саме внаслідок ДТП, яке сталося 10 грудня 2012 року, і що саме відповідач заподіяв шкоду, перелік придбаних частин та виконаних робіт, вказаних у калькуляції, не співпадає із переліком механічних пошкоджень транспортного засобу, вказаних позивачкою у позові. Отже, суд неправильно вважав, що зазначена калькуляція є належним доказом завданих ОСОБА_4 збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Верховинського районного суду від 07 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук