ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року,

в с т а н о в и в:

указаним вирок місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Залісся, Збаражського району, Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст.76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської клінічної лікарні 8894 грн на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 29 листопада 2012 року близько 17 год 05 хв, в порушення вимог п. п. 2.3 (б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем марки «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись із швидкістю приблизно 60 км/год пр. Молоді до пр. Соборності в м. Луцьку по середині проїжджої частини, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, проявив безпечність і неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження та під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходу, який здійснював перехід проїжджої частини зліва на право відносно руху автомобіля та здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3 у результаті чого вона отримала тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 висувають вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і закриття провадження щодо нього за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Стверджують про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду цього кримінального провадження та, надаючи свій аналіз доказам, зазначають про те, що ОСОБА_1 не здійснював наїзду на пішохода ОСОБА_3, а остання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сама впала та, ударившись об бордюр, отримала тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Перевіривши касаційні скарги, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційних скаргах.

Так, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження відповідно до ст. 438 КПК України не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

З копій судових рішень убачається, що стороною захисту в судах першої та апеляційної інстанції стверджувалось про те, що потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження не внаслідок ДТП, а через те, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сама впала та, ударилась об бордюр.

Ці доводи ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 перевірялись із урахуванням сукупності доказів, наведених у судових рішеннях, у тому числі й тих, на які посилається сторона захисту у касаційних скаргах. Ці твердження визнані безпідставними, зокрема, з урахуванням того, що як встановлено судом, ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які виникли в результаті падіння з висоти власного зросту. Цей факт не суперечить даним, дослідженим в ході судового розгляду, оскільки встановлено, що наїзд на ОСОБА_3 відбувся у вигляді поштовху автомобілем, від чого потерпіла впала і отримала тілесні ушкодження, у тому числі закриту черепно-мозкову травму. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що у даному випадку наявність пошкоджень на автомобілі при контакті з потерпілою не є обов'язковою.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

У касаційних скаргах не наведено обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів правильність застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_1, та свідчили б про необхідність закриття провадження щодо нього, як про це зазначається засудженим та його захисником.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційних скаргах не наведені.

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_1 покарання ураховано тяжкість вчиненого злочину, дані про засудженого. Це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційних скаргах, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційних скаргах засудженого та його захисника відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України,

п о с т а н о в и в:

відмовити засудженому ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за їхніми касаційними скаргами на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

М.Й. Вільгушинський С.Г. Дембовський В.М. Колесниченко