ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 р. Справа №917/1295/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", вул. Шолом-Алейхема, 5, м. Дніпропетровськ, 49000

до Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання", вул. Заводська, 1, смт. Нова Галещина, Козельщинський район, Полтавська область, 39140

про стягнення 173 132,08 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Логвиненко Л.Г. довіреність б/н від 19.03.2014р.

від відповідача: не з"явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 173 132,08 грн., з яких 154 577,40 грн. основний борг за Договором поставки №422 від 14.03.2014р., а також 6 344,03 грн. - пеня, 1 041,81 грн. - три проценти річних та 11 168,84 грн. - інфляційних витрат.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає, посилаючись на неналежне виконання умов Договору поставки №422 від 14.03.2014р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, 18.08.2014р. через канцелярію суду подав клопотання (вхід. №10617 від 18.08.2014р.) про відкладення розгляду справи в зв"язку з неможливістю направлення повноважного представника в дане судове засідання (а.с.63).

Суд клопотання відхиляє виходячи з наступного.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 03.07.2014 року розгляд даної справи було призначено на 29.07.2014 року. Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи, а.с.42), але в судове засідання не з'явився подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з браком часу на виконання вимог ухвали суду та неможливістю направлення повноважного представника в судове засіданні.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2014р. дане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі надати суду свої заперечення, однак таким правом не скористався.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 29.07.2014р.р. судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В зв'язку з закінченням строку вирішення спору, відкладення розгляду справи не є можливим, спір підлягає вирішенню по суті.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (постачальник за договором; позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець за договором; відповідач по справі) 14.03.2014р. був укладений договір поставки № 422 (далі Договір) (а.с.9-11).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до "31грудня 2014 р." (п.п.11.1 Договору).

За умовами договору Постачальник (позивач по справі) зобов'язався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця (відповідач по справі) металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п.п.1.1 Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачений наступний порядок оплати: 100 % передплата, якщо інше не обумовлене у Специфікації або рахунках на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підписаної сторонами 15.04.2014р. Специфікації № 1 до договору поставки №422 від 14.03.2014р. (а.с. 12), загальна ціна товару становить 189 577,40 грн.

Крім того, відповідно до пункту 5 вказаної Специфікації сторони погодили, що умови оплати: відстрочка платежу протягом 10 банківських днів з дати поставки товару.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар згідно з переліком, кількістю та асортиментом визначеним у специфікації до договору на загальну суму 189 577,40 грн.

Вказаний товар був отриманий представником Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" громадянином ОСОБА_2 на підставі довіреності від 17.03.2014 р.(а.с.15).

Даний факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними № 5010622 від 21.03.2014 р. (а.с.13) на загальну суму 20 795,32 грн. та № 5010623 від 21.03.2014р. (а.с.14) на загальну суму 168 782,08 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині здійснення оплати у визначені договором строки, а саме до 04.04.2014р., розрахувавшись за поставлений товар частково, на загальну суму 35 000,00 грн. (банківська виписка в мат. справи а.с.16).

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості позивач 06.05.2014 року звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу (а.с. 17-18) на суму 154 577,40 грн., але вказана вимога залишена без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Так позивач просить суд стягнути з відповідача 173 132,08 грн., з яких 154 577,40 грн. - основний борг за Договором поставки №422 від14.03.20147р., 6 344,03 грн. - пеня, 1 041,81 грн. - 3% річних та 11 168,84 грн. - інфляційні.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Приписами ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджується факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого товару, факт наявності заборгованості в розмірі 154 577,40 грн. за поставлений на виконання умов договору товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 154 577,40 грн. основного боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №422 від 14.03.2014р., позивач просить суд стягнути з останнього (за період з 05.04.2014р. по 25.06.2014р.) 6 344,03 грн. - пені, 1 041,81 грн. - 3% річних та 11 168,84 грн. - інфляційні.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.7.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день порушення строку.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем (за період з 05.04.2014р. по 25.06.2014р.) 6 344,03 грн. - пені, 1 041,81 грн. - 3% річних та 11 168,84 грн. - інфляційні, суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Галещинський машанобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (39140, Полтавська обл., Козельщинський район, смт. Нова Галещина, вул. Заводська, буд. 1; код ЄДРПОУ 00238233; п/р 26003000008387 у Полтавському відділенні ПАТ "Райффайзен банк Аваль"; МФО 331605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5; код ЄДРПОУ 36441934; п/р 2600300029082 у філії AT "Укрексімбанк" у м. Дніпропетровську; МФО 307655)154 577,40 грн. - основний борг, 6 344,03 грн. пеню, 1 0414,81 грн. 3% річних, 11 168,84 грн. інфляційних втрат та 3 462,64 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя Погрібна С.В.