Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/3624/14-ц

Ім'ям України Провадження № 2/200/1766/14

18 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Голов'яшкіній В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бідашка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України та товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма консалтинг», третя особа - газета «Горожанін», про визнання інформації недостовірною і негативною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у березні 2014 року звернулася до суду із позовом до відповідача - Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області визначивши третьою особою редакцію газети «Горожанін», прохаючи суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної їй діями службової особи органу міліції - начальника ВДСБЕЗ Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у сумі 156862 гривні 70 копійок; зобов'язати відповідача спростувати неправдиву інформацію у газеті «Горожанін» і принести вибачення відповідачці (а.с. 1-3). У ході розгляду справи надала письмову заяву, якою змінила позовні вимоги, позиваючись до ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України та ТОВ «Гамма консалтинг» в особі редакції газети «Горожанін», прохаючи суд про наступне: інформацію, розповсюджену ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області в особі колишнього начальника ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 недостовірною та негативною; зобов'язати ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області спростувати недостовірну та негативну інформацію стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 таким же чином, яким її було розповсюджено; зобов'язати ТОВ «Гамма консалтинг» в особі редакції газети «Горожанін» опублікувати спростування недостовірної та негативної інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1; стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в сумі 65216 гривень 32 копійки, в тому числі матеріальну шкоду у сумі 12131 гривня 32 копійки, моральну шкоду у сумі 45000 гривень (а.с. 42-44). Ухвалою суду від 23 червня 2014 року до участі у розгляді справи залучено, як третю особу без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача, газету «Горожанін» (а.с. 59-60).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що у серпні 2013 року їй стало відомо про те, що у газету «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року начальник ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 розповсюдив неправдиві відомості про неї, які паплюжать і принижують честь та гідність, заподіяли їй матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування, викликане погіршенням здоров'я, заподіяли моральні страждання, призвели до погіршення нормальних життєвих зв'язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Неправдивою є інформація про те, що зафіксований випадок хабарництва стосовно юриста міської ради ОСОБА_1, яка вимагала 12000 доларів США за відмову від позовної заяви. Неправдивість цієї інформації підтверджується постановою старшого прокурора прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 04 липня 2012 року якою прокуратура відмовилась від її обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Також неправдивою є повідомлення ОСОБА_3 про те, що її звільнено за станом здоров'я і що є додаткові епізоди хабарництва, а також те, що її знов узяли під варту. Це підтверджується ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2010 року, у якій вказано, що висновок суду першої інстанції про її винність у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на доказах, наведених судом у вироку. Тому обвинувальний вирок суду щодо неї від 10 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд, запобіжний захід з тримання під вартою змінений на підписку про невиїзд. Також, в інтерв'ю газеті ОСОБА_3 вказав, що її засуджено до 9 років позбавлення волі, що вона у тюрмі. Однак, на момент виходу цієї публікації, обвинувального вироку щодо неї не було, вона була на волі, а не у тюрмі, а кримінальна справа за її обвинуваченням розглядалася судом першої інстанції.

Внаслідок розповсюдження щодо неї цієї недостовірної та неправдивої інформації, у неї значно погіршився стан здоров'я, відбувся нервовий зрив, який вона лікувала стаціонарно у ДОКЛ ім. Мечнікова у період часу з 07 по 20 серпня та з 18 по 30 жовтня 2013 року. На лікування витрачала свої кошти. Загальна вартість витрачених коштів, враховуючи вартість рекомендованої їй путівки у санаторій, згідно з рахунком-фактурою № 11 від 04 квітня 2014 року, становить 20216 гривень 32 копійки. Розмір відшкодування заподіяної їй публікацією моральної шкоди оцінює у 45000 гривень. Спираючись на норми ст. 32 Конституції України, ст.ст. 275, 277, 280, 1192 ЦК України, вважає, що має право на задоволення позову, про що прохає суд.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, прохала задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що розмір заподіяної їй моральної шкоди у 45000 гривень визначила довільно, обґрунтувати розмір цієї суми не змогла. Відшкодування витрат рахувала на усі ліки, які купувала з того часу, як вийшла газетна стаття з недостовірною інформацією, а не тільки ті, якій їй рекомендовано у лікарських висновках. До цих витрат додала вартість рекомендованої їй санаторної путівки, хоча до санаторію з причин, що не залежать від її волі, на оздоровлення не поїхала.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі. Пояснив, що відповідальність за інформацію у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку опубліковано у НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року газети «Горожанін», несе кореспондент цієї газети ОСОБА_4, як автор цієї публікації. Нею не надано доказів того, що наведена нею у статті інформація автентична висловлюванням колишнього начальника ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 на прес-конференції від 18 березня 2013 року. Позивач не надала суду доказів того, що дії ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області чи його посадовців при здійсненні ними своїх повноважень щодо неї, визнано незаконним и чи неправомірними. Також недоведеними є позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, тому що у період часу з 07 по 20 серпня 2014 року у ДОКЛ ім. Мечнікова, позивач лікувала наслідки перенесеної у 2005 році ЧМТ, а не наслідки розладу здоров'я, пов'язаного із публікацією у НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року у газеті «Горожанін» статті «ІНФОРМАЦІЯ_1». Між лікуванням та публікацією немає причинно-наслідкового зв'язку. Не підлягають відшкодуванню у благодійні внески, саме тому, що вони благодійні, а отже добровільні. Ті ліки, відшкодування за які, як матеріальну шкоду, прохає отримати позивач, у виписному епікризі лікарів їй не призначено. Кошти на санаторну путівку вона не витрачала, а прохає їх стягнути. Взагалі відшкодування позивачеві повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою України, де передбачено витрати на відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а не ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Відповідач - Державна казначейська служба України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 68).

Відповідач - ТОВ «Гамма консалтинг» належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але його представник у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 70).

Третя особа - газета «Горожанін» належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник також у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 69)

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Позивач та представник відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи. З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 36, 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року кореспондент ОСОБА_4 опублікувала статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», у якій, посилаючись на інформацію, оприлюднену начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3, зазначила наступне: «В текущем году по горсовету это первая разработка. Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_1, которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Была длительная разработка, юриста задержали, арестовали, потом она была освобождена по состоянию здоровья. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды, и ОСОБА_1 снова арестовали. Суд определил ей меру наказания - лишение свободы на 9 лет, сейчас она в тюрьме, говорит ОСОБА_3» (а.с. 4). Постановою прокурора прокуратури Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2012 року обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, змінено на ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України (а.с. 7-9). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено - вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду (а.с. 5-6). Згідно з виписним епікризом, ОСОБА_1 знаходилася на обстеженні та стаціонарному лікуванні у відділенні гастроентерології ДОКЛ ім. Мечнікова з 18 по 30 жовтня 2013 року з діагнозом: виразкова хвороба, активний гастрит, ерозивний дуоденіт, хронічний калькульозний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний коліт, дивертикульоз сигмовидної кишки (а.с. 10-11, 49). Відповідно до виписки із історії хвороби, ОСОБА_1 у період часу з 07 по 20 серпня 2013 року знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні ДОКЛ ім. Мечнікова, лікуючи наслідки перенесеної у 2005 році ЧМТ (а.с. 12). Відповідно до наданих копій платіжних документів, ОСОБА_5, з липня 2013 року, придбавала ліки на лікуванні виявлених у неї хвороб, сплачувала для лікарні благодійні внески (а.с. 13-17, 45-50). Судові витрати по справі становлять 585 гривень 20 копійок (а.с. 18-19, 22-23).

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦК України встановлено, що наряду з іншими правами, фізична особа має право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі. Згідно з вимогами ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації у друкованих засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації у тому ж засобі масової інформації; вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; у такий же спосіб, у який вона була поширена. Відповідно до вимог ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) немайнової шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Згідно із вимогами ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, та на його захист шляхом звернення до суду з позовом. Відповідно до вимог ст. 301 ЦК України, обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду. Згідно із вимогами ст. 302 ЦК України, збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, а фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Згідно з п. 9 Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Суд вважає загальновідомою та загальноприйнятною ту обставину, що обвинувачення фізичної особи у вчиненні злочину є негативною інформацією. Інформація, опублікована у статті кореспондент ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», надрукована у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка стосується ОСОБА_1, є негативною, так як у ній йдеться про вчинення нею протиправного діяння - скоєння тяжкого злочину. Негативна інформація, поширена стосовно ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 277 ЦК України, вважається недостовірною. Перед опублікуванням такої інформації, фізична особа, якою є ОСОБА_3, на той момент начальник ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області, перед тим, як її розповсюджувати, повинен був, у відповідності до вимог ст. 302 ЦК України, переконатися у її достовірності. Також, повідомлені ОСОБА_3 обставини особистого життя ОСОБА_1, згідно з вимогами ст. 301 ЦК України, могли бути розголошені ним лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, яке підтверджено рішенням суду. Однак, станом на 18 березня 2014 року, на момент оприлюднення ОСОБА_3 негативної інформації стосовно ОСОБА_1, рішення суду, яким би було підтверджено факт вчинення нею злочину, не існувало, тому що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2012 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року, яким було засуджено ОСОБА_1, скасовано і іншого вироку не винесено. Тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги щодо визнання недостовірної та негативної інформації, яка розповсюджена колишнім начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року стосовно ОСОБА_1, як юриста Дніпропетровської міської ради.

Також, з тих підстав що суд визнав розповсюджену щодо ОСОБА_1 начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року інформацію, недостовірною та негативною, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо зобов'язання ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області, як юридичної особи, де на момент розповсюдження такої інформації працювала фізична особа, яка її розповсюдила - ОСОБА_3, спростувати недостовірну та негативну інформацію стосовно юриста міської ради ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 277 ЦК України, таким же чином, яким її було розповсюджено шляхом публікації у газеті «Горожанін».

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про зобов'язання спростувати повідомлену начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 недостовірну та негативну інформацію юридичною особою, у якій, на момент її розповсюдження, працювала фізична особа, яка її розповсюдила - ОСОБА_3, є підстави для зобов'язання ТОВ «Гамма консалтинг», кореспондент газети якої оприлюднила неперевірену інформацію, опублікувати у газеті «Горожанін» спростування.

Суд вважає, що внаслідок розповсюдження щодо ОСОБА_1 недостовірної та негативної інформації шляхом публікації в газеті, без рішення суду, що набрало законної сили, яким її визнано винною у вчиненні злочину, з якою ознайомилася невизначена кількість людей, її конституційне право на повагу до її честі і гідності, порушено ОСОБА_3 Внаслідок порушення цього права, яке підлягає судовому захисту, вона безумовно перенесла душевні страждання. На фоні перенесених душевних страждань, викликаних протиправною поведінкою, у неї могли загостритися гастроентерологічні хвороби, на лікування яких вона була змушена витратити власні кошти, купуючи ліки. З наведених підстав має право на відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди. Однак, враховуючи те, що позивач надала суду платіжні документи, з яких видно, що вона купувала не тільки ті ліки, якій їй рекомендовано лікарем після закінчення стаціонарної стадії лікування, суд приходить до висновку про часткове задоволення її позовних вимог на відшкодування матеріальної шкоди. Крім того не підлягають відшкодуванню витрати на санаторно-курортне лікування, тому що вона цих витрат не несла, та благодійні внески зроблені позивачем у лікарні, так як це є її вільним волевиявленням. За підрахунками суду, загальний розмір відшкодування матеріальної шкоди становить суму у 3544 гривні 13 копійок.

Прийшовши до висновку про те, що позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди у тій сумі, у якій прохає позивач - 45000 гривень, внаслідок недоведеності нею цього розміру, а також тому, що цю суму не підтверджено наданими позивачем та дослідженими судом доказами, вважаючи розумним, справедливим і достатнім відшкодування завданої позивачу моральної (немайнової) шкоди у сумі 10000 гривень.

Стягнути кошти на відшкодування завданої позивачеві шкоди, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України, суд вважає за можливе з юридичної особи, з якою у трудових правостосунках знаходився ОСОБА_3, як особа, винна у розповсюдженні щодо позивача негативної та недостовірної інформації, тобто з ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають з тих підстав, що стягнення з неї, у відповідності до вимог ст. 1176 ЦК України, провадиться у випадку прийняття рішення відшкодування Державою шкоди, завданої незаконними діями, рішенням чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. У даному випадку шкоду заподіяно винною особою не внаслідок її дій при провадженні дізнання або досудового слідства, так як і дізнання і досудове слідство на момент розповсюдження інформації ОСОБА_3 давно закінчено, а внаслідок розповсюдження ним недостовірної та негативної інформації.

Відшкодування позивачеві понесених та підтверджених судових витрат суд вважає за можливе здійснити пропорційно до задоволених позовних вимог, сума яких, за підрахунками суду, становить 465 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22-23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10- 11, 15, 30, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати інформацію, розповсюджену колишнім начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у газеті «Горожанін» за НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року стосовно ОСОБА_1, як юриста Дніпропетровської міської ради, щодо встановлення додаткових епізодів отримання нею хабара та визначення їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років - недостовірною та негативною.

Зобов'язати Дніпропетровське міське управління ГУМВС України у Дніпропетровській області спростувати недостовірну та неправдиву інформацію у такій формі, у якій її було розповсюджено, у газеті «Горожанін».

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма консалтинг» надрукувати у газеті «Горожанін» спростування недостовірної та негативної інформації щодо ОСОБА_1, як юриста Дніпропетровської міської ради.

Стягнути із Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої їй моральної шкоди, грошові кошти у сумі 10000 гривень, на відшкодування матеріальної шкоди - грошові кошти у сумі 3544 гривні 13 копійок.

У задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України - відмовити.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 485 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко