ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2006                                                                                             Справа № 36/243  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів: Чимбар Л.О.,  Швеця В.В.

при секретарі Гайдук Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: Добриніна О.О., довіреність №155  від 22.09.05,  

від  відповідача 1: Кізік А,М., довіреність №2801/10-023  від 18.04.06

від відповідача-2: Гусарова К.О., довіреність №04  від 04.01.06,  

        розглянувши апеляційну скаргу Орджонікідзевської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Орджонікідзе на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  23.11.04р.  у справі № 36/243

за позовом   відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м.Орджонікідзе

до В1 Орджонікідзевської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Орджонікідзе

до В2  відділення Державного казначейства України в м.Орджонікідзе, м.Орджонікідзе

про  стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та відсотків

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2004р. у справі №36/243 (суддя-Кожан М.П.) позов відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м.Орджонікідзе (далі-ВАТ “ОГЗК”), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.11.2004р., задоволено, з державного бюджету на користь товариства стягнуто суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2004р. в розмірі 328 666грн. 50 коп. та процентів в розмірі 272 068грн. 33 коп., нарахованих на вказану заборгованість;

- не погодившись з рішенням суду, Орджонікідзевська об’єднана державна податкова інспекція (далі-Орджонікідзевська ОДПІ) подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про невірне застосування судом норм матеріального права;

- при цьому скаржник посилається на те, що оскільки передбачена п.6.5 Порядку відшкодування податку на додану вартість заява про перерахування відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за травень 2004 року від товариства не надходила, то податковою інспекцією не було порушено право останнього на отримання вказаних відсотків, тобто, у даному випадку , підстав для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів товариство не має, а також на те, що судом першої інстанції не були застосовані приписи ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України і від товариства не були витребувані докази надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість, відшкодування якої заявлено в декларації за травень 2004 року;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів скаржника;

- відповідач –2 вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2004р. товариством до податкової інспекції була подана податкова декларація за травень 2004 року.

Відповідно до зазначеної декларації сума податку , яка підлягала відшкодуванню товариству з державного бюджету згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” складала 13 171 423грн.

Станом на момент звернення з позовом вказана сума податку товариству не відшкодована, що призвело до нарахування відсотків за період з 01.08. по 01.09.2004р. в сумі 93 912 грн. 02 коп.

В процесі розгляду справи господарським судом на підставі платіжного доручення №16 від 22.10.2004р. проведено часткове  відшкодування податку, що слугувало підставою для уточнення позовних вимог.

Згідно з заявою від 03.11.2004р. товариство просило стягнути з державного бюджету заборгованість в сумі 328 666 грн. 50 коп. та відсотки в сумі 272 068грн. 33 коп., нараховані за період з 01.08. по 15.11.2004р.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, не відшкодовані платнику протягом визначеного у цьому пункті строку. Вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

В той же час, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого  Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції –форсування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1 , ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття податку , як особи, яка згідно з п.1.3 ст.3 Закону зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

З урахуванням викладеного апеляційним судом були витребувані від податкової інспекції докази сплати до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 328 666грн. 50 коп.

Надані в матеріали справи податковою інспекцією довідки свідчать про те, що за наслідками червня 2004 р., сума податку на додану вартість АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96”, яка підлягала сплаті до бюджету, мала від’ємне значення. При цьому інформація щодо виявлення будь-яких порушень при обчисленні даної суми податку в матеріалах справи відсутня.

Державним підприємством “Придніпровська залізниця” податок за червень сплачено до бюджету.

Що стосується контрагента ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”, то в судовому засіданні представником Орджонікідзевської ОДПІ надані пояснення щодо відсутності порушень при здійсненні сплати податку і з боку цього контрагента незалежно від формулювання відповіді спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м.Дніпропетровську, викладеної в листі від 21.06.2006р. на відповідний запит.

З огляду на наведені норми та враховуючи підтверджений матеріалами справи факт несвоєчасного відшкодування товариству податку на додану вартість за травень 2004 року в сумі 328 666грн. 50 коп. та сплати цієї суми податку до державного бюджету контрагентами товариства, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та правомірними.

Тому підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки Законом України “Про податок на додану вартість” (в редакції до 01.06.2005р.) подання платником податку заяви про перерахування відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість, не передбачено, а  Порядок відшкодування податку на додану вартість має застосовуватися в частинах, які не протирічить названому Закону.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

       - рішення господарського суду Дніпропетровської області від  23.11.04р.  у справі № 36/243

залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

      

      Головуючий                                                                                     І.Л.Кузнецова    

 

 Суддя                                                                                                Л.О.Чимбар

     

      Суддя                                                                                                В.В.Швець

                                              Дата виготовлення у повному обсязі 10.07.06р.