УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року № 9104/71844/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Старунського Д.М.

суддів: Багрія В.М., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

05.08.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2011 рік й протягом всього часу дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 05.02.11 року по 18.06.11 року з врахуванням проведених виплат . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Адміністративний позов в частині вимог, що вийшли за межі строку звернення до суду, ухвалою суду залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального й процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо вимог позивача про перерахунок недоотриманого гарантованого законом підвищення до пенсії як дитині війни у 2011 році, то такі є підставними до 23.07.2011 року, зважаючи на те, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році до вказаної вище дати не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний Бюджет на 2011 рік» чи іншими нормативно-правовими актами.

На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 р. № 3491-VІ Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 р. № 745 («Урядовий кур'єр» №133 від 23.07.2011 р.) «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», статтею 6 якої установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн., що позивачу вже виплачена.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вимоги позивача задоволені судом першої інстанції в межах строку звернення до суду з адміністративним позовом.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 05.02.2011 року по 18.06.2011 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а-3935/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Старунський Д.М.

Судді :Багрій В.М.

Рибачук А.І.