ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2006                                                                                   Справа № 36/101  

  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників:

позивача: Сміюха Є.В.- предст., дов. від 17.04.2006 року

відповідача: не явився

третьої особи: Вишневський А.Є.- предст., дов. від 14.02.2006 року

                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” (с. Мирове Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  15.05.06р.  у справі № 36/101

          за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” (с. Єлізарове Дніпропетровської області)

     до: дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” (с. Мирове Дніпропетровської області)

третя особа: дочірнє підприємство “Мирівське хлібоприймальне підприємство” (смт. Губініха Дніпропетровської області)

            про: стягнення зерна пшениці 4 класу у кількості 176,958 тн на суму 88 479,00 грн. з ПДВ, зерна пшениці 6 класу у кількості 664,488 тн на суму 289 265,03 грн. з ПДВ, зерно соняшника у кількості 871,30 тн

ВСТАНОВИВ:

                 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року (підписане 16.05.2006р.) по справі №36/101 (суддя Кожан М.П.) було частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” (с. Єлізарове Дніпропетровської області) до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” (с. Мирове Дніпропетровської області) за участю третьої особи: дочірнього підприємства “Мирівське хлібоприймальне підприємство” (смт. Губініха Дніпропетровської області) про стягнення зерна пшениці 4 класу у кількості 176,958 тн на суму 88479,00 грн. з ПДВ, зерна пшениці 6 класу у кількості 664,488 тн на суму 289265,03 грн. з ПДВ, зерна соняшника у кількості 871,30 тн. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто зерно пшениці 4 класу у кількості 176,958 тн. на суму 88479,00 грн. з ПДВ, зерно пшениці 6 класу у кількості 664,488 тн. на суму 289265,03 грн. з ПДВ, зерно соняшника у кількості 871,30 тн на суму 985463,71 грн. з ПДВ. В частині стягнення з відповідача державного мита у сумі 25500,00 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог позов залишено без розгляду.

             Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” (с. Мирове Дніпропетровської області) –відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій  просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2006 року по справі №36/101 і прийняти нове рішення. Підставою для подання апеляційної скарги стало порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права. В порушення ст. 43 ГПК України суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції не було враховано того факту, що у провадженні господарських судів знаходяться справи про витребування  того самого майна, що є предметом спору у даній справі. Тобто, окрім позивача на спірне майно претендують інші особи. Невідома фактична кількість зерна, що перебуває на отриманих з оренди силосах відповідача, а також кількість всіх контрагентів, з якими укладала договори третя особа під час дії договору оперативної оренди. Посилаючись на договори №79 від 01.08.2005р. і 01.09.2005р. ст.ст. 610, 611 ЦК України відповідач підкреслює, що правові наслідки порушення зобов’язання має нести третя особа. Скаржник вважає, що відповідно до ст. 65 ГПК України суд повинен був залучити ДП “Мирівське хлібоприймальне підприємство” ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” (смт. Губініха Дніпропетровської області) і ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” у якості співвідповідачів, оскільки між ним і позивачем не існує ніяких договірних відносин з приводу зберігання зерна, а отже судом невірно визначений процесуальний статус  третьої особи. Крім того, не відомі юридичні підстави, на яких третя особа користувалася майном, орендованим ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор”. Проте відповідно ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв’язку з користуванням річчю, переданою у найом, відшкодовується наймачем на загальних підставах. В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на порушення господарським судом норм ст. 20 ГК України і ст. 84 ГПК України. У рішенні суд повинен був вказати кількість і асортимент зерна, що підлягає стягненню. Зазначення ж його вартості вищевказаними статтями не передбачено. Скаржник також зазначає, що суд не зазначив спосіб, у який рішення повинно бути виконано, оскільки зважування і перевезення зерна потребує значних коштів.

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнфілд-А»(Дніпропетровська область, с. Єлізарове) –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства з підстав, зазначених у судовому рішенні. Крім того, позивач вважає, що він, як власник зерна, має право вимагати повернення його власності від будь-яких осіб, що ним і було зроблено шляхом пред’явлення позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору –дочірнє підприємство «Мирівське хлібоприймальне підприємство»- відзив на апеляційну скаргу на надала, представник третьої особи і у судовому засіданні пояснив, що у нього відсутнє зерно, яке належить позивачу, оскільки зерновий склад разом із товаром позивача з 17.02.2006 року не знаходиться у володінні третьої особи, а знаходиться у відповідача по справі.

10 червня 2006 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника. Зазначене клопотання судом не задоволено, оскільки матеріали справи є достатніми для перегляду справи по суті, додаткові докази від сторін судом не витребувалися і неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи. Крім того, відповідач є юридичною особою, яка може направити для участі у справі іншого представника або керівника підприємства.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.  

Вислухав представників сторін і третьої особи, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01 вересня 2005 року між позивачем і ДП „Мирівське хлібоприймальне підприємство” був укладений договір №79про надання послуг по прийманню, зберіганню та обробці сільськогосподарської продукції, згідно з яким замовник (позивач) здає, а зберігач (третя особа) приймає на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію за якісними показниками в межах кондицій та встановлених норм.

На підставі зазначеного договору позивач передав, а третя особа прийняла на зберігання зерно пшениці 4 класу у кількості 176958 кг, зерно пшениці 6 класу у кількості 664488 кг, зерно соняшника у кількості 841030 кг, що підтверджується складськими квитанціями, журналом обліку (ф.36), товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних та іншими матеріалами справи.

Зазначене зерно зберігалося на зерносховищі за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове, вул. Привокзальна, 2, яке на момент прийняття зерна на зберігання знаходилося у користуванні третьої особи на підставі договору оперативної оренди №8823, укладеним між ДАК „Хліб України” та ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор” від 27.12.2004 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2005 року по справі №2/496 був визнаний недійсним договір оперативної оренди №8823, укладений між ДАК „Хліб України” ДП ДАК „Хліб України” „Мирівський КХП” та ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор” від 27.12.2004 року і зобов’язано ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор” повернути ДАК „Хліб України” одержане за договором оперативної оренди №8823 від 27.12.2004 року майно, передавши його за актом приймання-передачі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006 року по цій справі рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2005 року було залишено без зміни, тобто зазначене судове рішення набуло законної сили.

21.02.2006 року була проведена інвентаризація зерна на ДП ДАК „Хліб України” „Мирівський елеватор”, яким визначена кількість зерна, яке знаходиться на складах і складений відповідний акт (т.2 а.с.84).

20.03.2006 року державною акціонерною компанією „Хліб України” був виданий наказ №30 „Про прийняття на зберігання зерна у зв’язку з визнанням договорів оренди недійсними”, відповідно до якого „Мирівському елеватору” наказано прийняти залишене ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор” зерно на зберігання у кількості та за якісними показниками відповідно до актів інвентаризації зерна (по Мирівському елеватору акт інвентаризації від 21.02.2006 року).

Таким чином, зерно, яке позивачем було передано на зберігання третій особі, відповідно до умов договору №79 від 01.09.2005 року, було передано наказом ДАК „Хліб України” №30 від 20.03.2006 року відповідачу по справі. При цьому, будь-які договори з власником зерна укладені не були.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивач довів своє право власності на зерно, яке знаходиться у відповідача, тому має право у порядку ст.1213 вимагати повернення майна у натурі.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зерна у зазначеній позивачем кількості.

Разом з тим, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в силу наступного:

       ·          Судовим рішенням було припинено провадження у справі в частині стягнення з  відповідача судових витрат по справі, що складаються із державного мита у сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України –у зв’язку з відмовою від позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат. Рішення суду у цій частині підлягає скасуванню, оскільки державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не входять до складу позовних вимог, а є судовими витратами, які сплачуються при поданні позову і розподіляються за результатами розгляду справи. Порядок розподілу зазначених витрат встановлений ст.49 ГПК України. Таким чином, судові витрати по справі сплачуються і розподіляються незалежно від волі сторін згідно чинному законодавству, тому місцевий господарський суд повинен був стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

            ·          Судом також залишено без розгляду частину позовних вимог на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України (позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору). Як вбачається із матеріалів справи позивач чотири рази уточнював позовні вимоги у порядку ст.22 ГПК України, внаслідок чого остаточні позовні вимоги (заява від 15.05.2006 року) складалися із стягнення з відповідача зерна пшениці 4 класу у кількості 176,958 тон, зерна пшениці 6 класу у кількості 664,488 тон, зерна соняшника у кількості 871,30 тон. Всі зазначені вимоги були задоволені судом. Отже, станом на день прийняття судового рішення не існувало будь-яких інших вимог, у відношенні яких у місцевого господарського суду були підстави на залишення цих вимог без розгляду, тому у цій частині судове рішення також підлягає скасуванню.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що доводи скаржника щодо відсутності у нього договірних відносин з позивачем не можуть бути підставою для скасування судового рішення у повному обсязі, оскільки власник майна має право на звернення з позовом про витребування свого майна у будь-якому випадку і у будь-якої особи. Спосіб захисту при цьому обирає безпосередньо особа, чиї права порушені. Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не суперечить чинному законодавству, тому його позовні вимоги повинні розглядатися незалежно від наявності договірних зобов’язань з іншою особою.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Мирівський елеватор»(Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року у справі №36/101 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Мирівський елеватор” (53540 Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 00953591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Грейнфілд-А” (52433 Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Єлізарове, вул. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 33416753):

-          зерно пшениці 4 класу у кількості 176,958 тон на суму 88479 грн. з ПДВ;

-          зерно пшениці 6 класу у кількості 664,488 тон на суму 289265 грн. 03 коп. з ПДВ;

-          зерно соняшника у кількості 871,30 тон на суму 985463 грн. 71 коп. з ПДВ.

Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Мирівський елеватор” (53540 Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 00953591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Грейнфілд-А” (52433 Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Єлізарове, вул. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 33416753) 13632 грн. 08 коп. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Повернути дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Мирівський елеватор” (53540 Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 00953591) із державного бюджету надмірно сплачене за квитанцією 6719/008/6190081 від 26.05.2006 року, яка знаходиться в матеріалах справи №36/101, державне мито у сумі 5933 грн. 96 коп. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку, про що видати довідку.

Головуючий                                                                                        О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                    Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 13.07.2006 року)

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                                            М.В. Юрченко

13.07.2006р.