УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2014 року м. Львів Справа № 876/6721/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника позивача - Богоніс Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі № 803/838/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс» (далі - ТзОВ «Компанія Алтекс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 28 січня 2014 року № 0000392200 та податкову вимогу від 11 березня 2014 року № 56-25.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що набуття права власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, не призвело до набуття права власності чи користування земельними ділянками, на яких вони розміщені, що виключало можливість відповідача застосовувати до нього штрафні (фінансові) санкції за неподання податкових декларацій з плати за землю за 2012-2013 роки. Також вказувало на протиправність проведення камеральної перевірки товариства, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з відсутністю визначених Податковим кодексом України підстав для її проведення.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року відмовлено в задоволенні вказаного позову.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ТзОВ «Компанія Алтекс» подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка, на якій розміщені придбані ним об'єкти нерухомості належить на праві постійного користування ПАТ «Ковельсільмаш», яке і подавало податкові декларації з плати на вказану земельну ділянку за 2012-2014 роки.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 15 січня 2014 року № 36/22-36523079, складеного за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТзОВ «Алтекс», Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року № 0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за земельним податком з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2040.00 грн.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, а саме ненарахування позивачем плати за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, що належать йому на праві власності, та неподання податкових декларацій з плати за землю за 2012-2013 роки.
У зв'язку з несплатою позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання за земельним податком Ковельською ОДПІ надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 11 березня 2014 року № 56-25 про сплату 1467.00 грн. податкового боргу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з переходом до позивача у 2012 році права власності на градирню 4-ох секційну, градирню 2-ох секційну, станцію підкачки оборотного водопостачання, очисні споруди оборотної води, насосну станцію оборотного водопостачання, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, та державної реєстрації права власності на зазначене майно, у позивача виник обов'язок із подання до Ковельської ОДПІ декларацій з плати за землю на земельні ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомості; що відповідачем правомірно надіслано позивачу податкову вимогу від 11 березня 2014 року № 56-25, оскільки згідно з даними облікової картки по земельному податку у позивача наявний податковий борг в сумі 1467.85 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, врегульовано нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Така ж норма передбачена і статтею 377 Цивільного кодексу України.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності на жилий будинок, будівлю чи споруду у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знадиться такий об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Таким чином, набуття ТзОВ «Алтекс» права власності на об'єкти нерухомості згідно з договором купівлі-продажу від 03 травня 2012 року, укладеного з ПАТ «Ковельсільмаш», у нього виникло право користування на земельну ділянку, на якій знаходяться придбані об'єкти.
Враховуючи викладене, починаючи з 2012 року позивач зобов'язаний був подавати податкові декларації з плати за користування земельними ділянками, на яких знаходяться придбані у ПАТ «Ковельсільмаш» об'єкти нерухомості, а відтак, їх неподання свідчить про правомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, в постанові від 24 грудня 2010 року по справі № 21-54а10.
Щодо оскаржуваної вимоги про сплату боргу від 11 березня 2014 року № 56-25, то судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідачем було надіслано вказану вимогу відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки станом на 05 березня 2014 року узгоджені податкові зобов'язання, які ввійшли в дану вимогу, позивачем сплачено не було.
Крім цього, що стосується посилання позивача на протиправність проведення Ковельською ОДПІ камеральної перевірки їх податкової звітності, то слід зазначити, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до наявної в податкового органу інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належать на праві власності об'єкти нерухомості за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, а відтак, з дати державної реєстрації права власності на вказане майно позивач є платником податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі чи споруди з урахуванням прибудинкової території, що свідчить про наявність у податкового органу підстав для перевірки правомірності подання позивачем податкової звітності з плати на землю.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі № 803/838/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 12 вересня 2014 року.