АПЕЛЯЦІЙНИЙ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-2722 Головуючий у 1 інстанції-АлейниковВ. Л.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: Ступіної Я.Ю. суддів: Темнікової В.І., Мартинюка В.І. при секретарі: ФорощукО.В. за участю позивачей ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника позивачей ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 21 червня 2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні спорудами та за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і Свердловської міськради за участю третіх осіб КП "Свердловське МЕТІ" та Свердловського міського управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні спорудами та про визнання незаконним і скасування рішення виконкому,
встановила:
В серпні 2004р. позивачі звернулися в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні господарськими будівлями, посилаючись на такі обставини.
Вони є власниками жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідачі є власниками жилого будинку АДРЕСА_2. Житлові будинки розташовані на суміжних земельних ділянках.
Відповідачі в порушення правил забудови земельної ділянки самовільно побудували на зазначеній межі вугільний сарай та звели шлакоблочну стіну, на яку поклали навіс, але злив для дощових та талих вод зробили з порушенням правил, внаслідок чого водами заливаються їхні споруди. Тим самим відповідачі порушують їх права як власників, але від добровільного вирішення спору вони відмовилися.
Тому позивачі просили суд зобов'язати відповідачей убрати шлакоблочну стіну або перенести її на територію відповідачей та зробити водовідлив таким чином, щоб вода з даху споруд, належних відповідачам, не попадала на їх земельну ділянку.
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги.
Відповідачі позов не визнали та пред'явили 14 вересня 2004р. зустрічний позов, в якому просили зобов'язати позивачей усунути перешкоди у користуванні домобудівлею шляхом знесення ними господарських будівлей, які розташовані на межі, посилаючись на те, що зазначені будівлі збудовані позивачами самовільно.
В лютому 2005р. відповідачі доповнили позов вимогою про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Свердловської міськради НОМЕР_1, яким введені в експлуатацію спірнГгосподарські будівлі, належні позивачам, бо це рішення прийнято під час находження спору в суді.
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 21.06.2006р. в задоволені первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково. Позивачей зобов'язано перенести загорожу для утримання домашньої птиці на відстань не менш, як 15 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2. У задоволенні решти заявлених зустрічних вимог відмовлено.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов. Посилалися на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права,
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
ВідповідачіОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу за їх відсутності; надали суду письмові заперечення проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача Свердловської міської ради та представники третіх осіб Свердловського міського управління земельних ресурсів і Свердловського МБТІ в судове засідання не з'явилися; про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином; заперечень проти апеляційної скарги суду не надали.
Представник Свердловського міського управління земельних ресурсів просив розглянути справу за його відсутності.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухав позивачей та їх представника, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відмовляючи в задоволені первісного позову, суд виходив з того, що навіс з однією зовнішньою стіною зі шлакоблоку та злив для дощових і талих вод домобудівлі, належній відповідачам, відповідають державним будівельним нормам України.
Висновок суду є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи позивачі є власниками жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідачі є власниками жилого будинку АДРЕСА_2. Житлові будинки сторін розташовані на суміжних земельних ділянках.
Відповідачі хоча і самовільно побудували на зазначеній межі вугільний сарай та навіс з однією зовнішньою стіною зі шлакоблоку, але ці споруди були прийняти в експлуатацію. Крім того, з рішення Свердловського міського суду від 28.01.2004р., яке набрало чинності, вбачається, що межа земельних ділянок сторін проходить по глухій стіні навісу.
Водовідлив відповідає державним будівельним нормам України.
Тому порушення права користування позивачами господарськими будівлями, які належать їм на праві власності, з боку відповідачей відсутні.
Таким чином, у суда першої інстанції не було підстав для покладення на відповідачей обов'язку убрати навіс з однією зовнішнею стіною зі шлакоблоку або перенести її на їх територію та переробити водовідлив.
Крім того, розгляд справи судом першої інстанції без отримання висновку експерта по призначеній ухвалою суду від 15.03.2005р. експертизи, оплату якої було покладено на позивачей, не є порушенням норм ЦПК України, оскільки позивачі не оплатили експертизу.
Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не прийняв у позивачей як доказ лист експерта НОМЕР_2 про те, що для вирішення питання о відповідності земельних ділянок сторін та фактичної межі суміжного землекористування матеріалам БТЇ експерту не були надані необхідні матеріали, не спростовує правильних висновків суду, оскільки предметом спору було усунення перешкод у користуванні господарськими будівлями,
а не земельною ділянкою. Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною
ділянкою позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 не заявлялися.
Також не спростовує правильних висновків суду і довід скарги про те, що суд необгрунтовано відмовив їм (позивачам) у дослідженні як доказу відеокасети на підтвердження факту порушення відповідачами їх права користування господарськими будівлями, оскільки для вирішення цього питання необхіднЕ спеціальні знання, у зв'язку з чим суд призначив експертизу. Висновки експерта позивачами не спростовані.
Хоча суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України необгрунтовано відмовив у прийнятті цих доказів, але відповідно до ч.З ст.309 ЦПК України коллегія судів вважає, що допущені порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду в частині відмови позивачам в задоволені позову немає, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити в цій частині без змін.
Задовольняючи зустрічний позов частково, суд виходив з того, що згідно санітарних норм загін для утримання домашніх тварин необхідно розташовувати від житлового будинку не менш, як за 15 м.
Рішення в цій частині є незаконним і необгрунтованим.
Відповідно до ч.І ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.З ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі Іскевич не заявляли суду вимог про покладення на позивачей обов'язку перенести загорожу для утримання домашньої птиці на відстань не менш, як 15 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2, не зазначали обставини на підтвердження таких вимог і не надавали доказів.
Суд в судовому засідання такі вимоги не розглядував.
Таким чином, суд, ухвалюючи таке рішення, вийшов за межі заявлених вимог.
За таких обставин колегія судців вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу в цій частині, скасувати таке рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308, 309 ч.І п.4, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 21 червня 2006 р. змінити.
Скасувати рішення Свердловського міського суду Луганської області від 21 червня 2006р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перенести загорожу для утримання домашньої птиці на відстань не менш, як 15 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, однак на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: