ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року м. Львів Справа № 9104/75891/12

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2012 року по справі № 2а-1369/11 за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 грудня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 2 групи до 5 травня 2011 року у встановленому розмірі та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому як інваліду війни 2 групи разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовував посиланням на норми статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Як на поважність причин його пропуску вказував на його перебування на лікування в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» в період з 18 вересня 2009 року по 22 жовтня 2011 року, в підтвердження чого подав копію довідки начальника Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» від 06 жовтня 2011 року № 1802.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2012 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено його. Позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в належному розмірі та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня 2011 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахування виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

З врахуванням вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд вірно виходив з того, що позивач є інвалідом війни 2 групи, а відповідно має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, так як питання виплати інвалідам війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня регламентується статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Така редакція є чинною після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, посилаючись на те, що у 2011 році при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня необхідно було застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови Кабінету Міністрів України № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Однак, суд першої інстанції не чітко вказав на розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з якого відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги. Так як згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, тому не слід брати до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, однак, допустив помилкове застосування норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2012 року по справі № 2а-1369/11 за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський