Суддя першої інстанції - Філіпенко Л.П.

                                                                                                                    Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2009 року                                                                             справа № 2а-109/08/1202

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

Сухарька М.Г.                          

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2а-109/08 задоволений позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради, внаслідок чого визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1у донарахуванні та доплаті одноразової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2007-2008роки; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради на користь позивача недоплачена одноразова щорічна допомога до 5 травня за  2007р. в сумі 2920грн., за 2008р. в сумі 3456грн., а всього 6376грн.

            В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Представники відповідача, позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Сторони у справі просили справу розглянути за їх відсутністю.

            Позивач в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

            Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Є                  № 093572 від 16.04.08р. (арк. справи 8). Позивачем заявлені вимоги стосовно щорічної грошової допомоги як ветерану війни -   інваліду війни 2 групи за 2007-2008рр.

            Пільги для інвалідів війни визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, за приписами ч. 5 статті 13 якого, інвалідам війни 2 групи встановлена щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

            Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

            Законом України N 968-IV від 19.06.2003р. наведений Закон було  доповнено   статтею   17-1 , якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  передбачених статтями 12-16  цього  Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.              

            Мінімальна пенсія за віком складала у 2007році станом на 01.04.07р. складала 410,06грн. згідно зі ст. 62 Закону України № 489 від 19.12.06р., у 2008р. - 481грн.    відповідно до Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VІ.          

            Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007році виплата щорічної разової допомоги інвалідам 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була встановлена  у  розмірі 360 грн. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення цієї статті втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2008р., оскільки пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 20 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стосовно виплати щорічної разової допомоги, зокрема, інвалідам війни.     

            Відповідачем щорічна разова допомога була виплачена позивачу за 2007р. в сумі 360,00грн., за 2008рр. в сумі 400грн., тобто, в меншому розмірі ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

            Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача одноразової щорічної допомоги за 2007р. в розмірі 2920,48грн. (410,06×8-360).             

            Мінімальна пенсія за віком  на час  здійснення  виплати для зазначеної категорії осіб складала 481грн., що встановлено ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  то розмір щорічної грошової допомоги з урахуванням виплаченої допомоги повинен складати 3448,00грн. (481х8-400), саме зазначену суму позивач має право отримати.

            Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при стягненні недоплаченої щорічної разової допомоги за 2008рік в сумі 3456,48грн. помилково було визначено розмір мінімальної пенсії за віком в розмірі 482грн. замість 481грн.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2007-2008рр. у зв'язку із прийнятими Конституційним судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

         Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.

                Керуючись статтями 24, 160,184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-109/08 задовольнити частково.

            Змінити постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-109/08 шляхом зміни у абзаці третьому резолютивної частини постанови слів “в розмірі 2920грн., в розмірі 3456грн., а всього 6376грн.” на “в розмірі 2920,48грн., в розмірі 3448грн., а всього 6363,48грн.”.

             В іншому постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-109/08 залишити без змін.         

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.  

Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                               М.Г. Сухарьок