Справа № 11-34/2009 р. Головуючий 1 інстанції: Жовток Є.А.
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Щербакова О.С.
суддів Миронцова В.М., Акуленко С.О.,
з участю прокурора Лисуна С.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Гомель, Республіка Білорусь, громадянин Республіки Білорусь, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, тимчасово проживаючий в АДРЕСА_1, постійно проживаючий в АДРЕСА_2, раніше судимий:
15.08.2005 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 187 КК України - до 3 років позбавлення волі, засуджений
за ч. 2 ст. 186 КК України - до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді взяття під варту та постановлено обчислювати йому строк покарання з дня затримання 04.07.2008 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КК України.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він 29.06.2008 року, близько 00 годин, поблизу будинку Культури в смт Ріпки, Чернігівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном „Моторола-Z 6”, вартістю 1199 грн. з карткою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 грн., котрі належали ОСОБА_2., заподіявши потерпілому майнову шкоду у розмірі 1224 грн..
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просив вирок скасувати, а його виправдати. Зазначає, що він не винуватий у скоєнні злочину за який його засуджено, а себе він оговорив під впливом фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Вказує, що слідчим при розслідуванні справи були допущені суттєві порушення норм КПК, а саме: огляд та вилучення фрагментів телефону було проведено з порушенням вимог ст. 127 КПК України, в якості понятих були запрошені співробітники міліції, в протоколі виправлена дата та не зазначений час проведення слідчої дії. Зазначає, що в ході розслідування з фрагментів телефону не знімались відбитки пальців для подальшої їх ідентифікації. Посилається на те, що всупереч ст.174 КПК України, під час досудового слідства не проводилось пред'явлення особи для впізнання. Крім того, вказує, що слідчий проводив з ним слідчі дії у відсутності захисника. Вважає, що вказані порушення призвели до безпідставного його засудження. Також зазначає, що в протоколі судового засідання мають місце чисельні виправлення, а в матеріалах справи відсутні його скарги на дії працівників міліції та довідка про спробу його суїциду.
Заслухавши доповідача, засудженого, який просив апеляцію задовольнити з викладених в ній підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляції засудженого, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах встановлених судом, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції доказів які узгоджуються між собою та є обґрунтованим.
В судовому засіданні суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину не визнав та показав, що він з вечора 29 червня і до ранку 30 червня 2008 року біля будинку Культури смт. Ріпки не був, мобільного телефону у потерпілого не забирав, а вперше побачив потерпілого ОСОБА_2 під час очної ставки з ним в Ріпкинському РВ УМВС. Вказував, що 30.06.2008 року його було доставлено до відділу міліції через те, що він керував моторолером у нетверезому стані, при цьому ніякого мобільного телефону у нього не було, він мобільний телефон біля приміщення райвідділу міліції не розбивав. В ході досудового слідства обмовив себе внаслідок тиску на нього з боку працівників міліції.
Такі покази ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично як позицію захисту засудженого з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, оскільки вони спростовуються іншими доказами у справі, які були досліджені місцевим судом та яким надана належна оцінка в їх сукупності.
Так, будучи допитаним в ході досудового слідства 01.07.2008 року в якості підозрюваного, ОСОБА_1 вказував, що 29.06.2008 року до місця його проживання на скутері приїхав ОСОБА_3, з яким вони вживали алкогольні напої. Потім вони разом поїхали в сторону центра смт Ріпки, де неподалік від будинку культури побачили молодого чоловіка, який розмовляв по телефону. Він підійшов до нього та спитав дозволу зателефонувати, а коли отримав телефон і не зміг додзвонитись до викликаємого абонента, то власник телефону став вимагати його повернути та став погрожувати йому після чого побіг в натовп людей, а він побачивши це разом з ОСОБА_3. сіли на скутер та поїхали разом в сторону бару „Хуртовня” де вживали алкогольні напої. (а.с. 21)
Аналогічні показання ОСОБА_1 дав і під час допиту його в якості обвинуваченого в присутності захисника, при цьому зазначивши, що він щиро кається в скоєному. (а.с. 53)
Згідно показань потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що він ввечері 29.06.2008 року знаходився поблизу будинку культури в смт. Ріпки та мав при собі мобільний телефон „Моторола - Z6”. Близько 23 години, коли він намагався зателефонувати, до нього підійшли два раніше не знайомих йому чоловіка, один з яких попросив дозволу скористатися телефоном. Він відмовив, проте чоловік вихватив з рук потерпілого телефон та разом з іншим чоловіком на скутері поїхали з місця події. Під час очної ставки в Ріпкинському РВ УМВС він впізнав ОСОБА_1 як особу, яка заволоділа його мобільним телефоном за зовнішніми прикметами, а також по голосу. В судовому засіданні суду першої інстанції він впізнав речові докази - фрагменти телефону, як частини мобільного телефону який раніше належав йому і яким незаконно заволодів засуджений.
З показань ОСОБА_4., допитаного судом першої інстанції в якості свідка, вбачається, що він в кінці червня - на початку липня 2008 року, будучи черговим по Ріпкинському РВ УМВС прийняв повідомлення про те, що на автодорозі поблизу бару на „П'яти кутах” в смт. Ріпки, нетверезий чоловік, керуючи скутером, створює перешкоди учасникам дорожнього руху. Оперативна група доставила до райвідділу міліції ОСОБА_1 та скутер вишневого кольору. Він бачив через вікно чергової частини, як ОСОБА_1 знаходячись на ганку відділу міліції, навмисно кинув мобільний телефон, розбивши його. Він, разом з начальником сектору карного розшуку ОСОБА_5, збирав частини мобільного телефону марки „Моторола” чорного кольору, з помаранчевим обідком (а.с.161-162).
З показань допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_5, вбачається, що він займає посаду начальника сектору карного розшуку Ріпкинського РВ УМВС. Влітку 2008 року він проводив огляд місця події поблизу Ріпкинського РВ УМВС, де ОСОБА_1 розбив мобільний телефон. За наслідками огляду ним, за участю понятих було вилучено фрагменти мобільного телефону „Моторола”, в тому числі корпус чорного кольору з помаранчевим окантуванням (а.с.167).
З показань допитного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6. вбачається, що вона влітку 2008 року була присутня в якості понятої під час огляду місця події та вилучення поблизу приміщення Ріпкинського РВ УМВС частин телефону „Моторола”, в тому числі корпусу чорного кольору з помаранчевим обідком (а.с.168).
З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він працює дільничним інспектором Ріпкинського РВ УМВС і влітку 2008 року за повідомленням чергового по райвідділу міліції, виїжджав в район бару „П'ять кутів” смт. Ріпки, де ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи скутером, створював перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Після того, як ОСОБА_1 було доставлено до райвідділу міліції, останній навмисно на ганку установи розбив мобільний телефон чорного кольору (а.с.175).
З показань свідка ОСОБА_3. вбачається, що в ніч з 29 на 30 червня 2008 року він разом з ОСОБА_1 їздили купувати горілку в бар „Хуртовня” в смт. Ріпки, після чого поїхали на водойму де випивали. Вночі ОСОБА_1 вдруге брав скутер та відлучався приблизно на півтори години. Прокинувшись вранці 30.06.2008 року, він не виявив ані ОСОБА_1, ані скутера.
Такі покази свідка ОСОБА_3., який неодноразово був засудженим за скоєння навмисних злочинів, і із хибних дружніх спонукань заперечував, що ввечері 29.06.2008 року він разом з ОСОБА_1 приїжджав на скутері до будинку культури в с.м.т. Ріпки , були обґрунтовано судом першої інстанції оцінені критично та, з урахуванням його відносин з засудженим, визнані такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності.
З оголошених в судовому засіданні суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона співмешкає з ОСОБА_1 і 29.06.2008 року, за місцем їх проживання, разом з останнім, ОСОБА_3 та іншими особами вживали алкогольні напої. Вранці 30.06.2008 року, вона не виявивши вдома ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_9., від якого дізналася, що напередодні ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розпивали спиртні напої поблизу озера. (а.с. 59).
З показань свідка ОСОБА_9, які він давав під час досудового слідства, вбачається, що близько 6 години 30.06.2008 року до нього додому разом з ОСОБА_3, приїхав хлопець на ім'я ОСОБА_1, який запропонував придбати мобільний телефон, але він відмовився від пропозиції останнього. Через деякий час, він з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та іншими особами розпивали на озері алкогольні напої, де ОСОБА_1 діставав з кишені мобільний телефон помаранчевого кольору. (а.с. 61)
Окрім показань засудженого, потерпілого та свідків, вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочині також підтверджується:
- товарним чеком № 05007738 від 21.03.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_10 придбав в центрі „VENA.com” мобільний телефон „Моторола -Z6” за 1199 грн. (а.с. 145);
- протоколом огляду фрагментів телефону, з якого вбачається, що електронним номером IMEI телефону чорного кольору „Моторола Z6” з оранжевим обідком, є № 356468-01-099660-0 (а.с. 40) який збігається з інформацією про електронний номер в гарантійному талоні до телефону, придбаного ОСОБА_2 (а.с. 141). При цьому, реквізити зазначені в гарантійному талоні до телефону, збігаються з реквізитами телефону, який було приєднано до матеріалів справи в якості речового доказу та оглянуто в судовому засіданні суду першої інстанції (а.с.173);
- довідкою ФОП ОСОБА_11., відповідно до якої вартість стартового пакета мобільного оператора „Лайф”, станом на 01.07.2008 року складала 25 грн.. (а.с. 13).
За таких підстав, висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, скоєного повторно, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтованим.
Доводи засудженого ОСОБА_1 в апеляції про його невинуватість у скоєнні злочину, чинення на нього тиску з боку працівників міліції, судова колегія оцінює критично та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Так, посилання ОСОБА_1 на те, що він оговорив себе під впливом фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, були предметом дослідження суду першої інстанції та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами перевірки здійсненої прокуратурою Ріпкинського району №57/08 на підставі яких було винесено постанову від 03.11.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_12
Показання потерпілого ОСОБА_2, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції не містять суперечностей і тому суд вважає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування.
Таким чином, показання ОСОБА_1 дані їм під час досудового слідства в якості обвинуваченого (а.с.53) узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2, тому суд визнає їх достовірними. Обставин, які б давали підстави вважати ці показання ОСОБА_1 такими, що здобуті незаконним шляхом, не встановлено. Що ж, до його інших показів в яких він змінював свої свідчення та заперечував скоєння злочину, колегія суддів ставиться критично і розцінює їх як захисну позицію засудженого.
Посилання засудженого в апеляції на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення слідчим вимог кримінально-процесуального законодавства при провадженні досудового слідства, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки при винесенні вироку, судом були визнані неналежними та недопустимими ряд доказів по справі, які були одержані з порушенням вимог КПК України і на які посилається в апеляції засуджений: протокол огляду місця події від 01.07.2008 року (а.с. 7), протоколи очних ставок: між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 64), між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_3 (а.с. 66 - 67), а також протокол додаткового допиту обвинуваченого (а.с. 65). Вказані порушення законодавства стали підставою для винесення судом окремої постанови в порядку ст. 232 КПК України, але були визнані такими, які не спростовують вини ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому злочину.
Разом з тим, не заслуговують на увагу твердження апелянта, щодо неповноти дослідження обставин справи та збирання доказів, а саме, він зазначає, що при провадженні досудового слідства у нього не відбирались зразки відбитків пальців рук та не призначалась дактилоскопічна експертиза на предмет виявлення його відбитків на фрагментах мобільного телефону потерпілого.
Так, ст. 76 Кримінально-процесуального кодексу України визначає вичерпний перелік випадків в яких призначення експертизи є обов'язковим, тому доводи ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Що ж до його доводів, що слідчим не проводилось пред'явлення його особи для впізнання потерпілому, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, потерпілий впізнав ОСОБА_1 під час проведення очної ставки між ними. За таких підстав, на думку колегії суддів, необхідності в проведенні процедури офіційного впізнання не було.
Крім того, посилання апелянта, що потерпілий впізнав його, тільки після того, як слідчий вказав на нього і висловився, що саме він ОСОБА_1, відібрав в нього телефон, є безпідставними, оскільки, будь-якими доказами крім заяв самого засудженого це не підтверджується і повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Не можуть також бути прийняті до уваги посилання засудженого на те, що протокол судового засідання має чисельні виправлення та дописки, оскільки засуджений після ознайомлення з матеріалами справи зауважень на протокол судового засідання не подавав, та не зазначає в апеляції, в чому полягає його невідповідність.
При призначенні покарання засудженому, суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням обставин та наслідків скоєного ОСОБА_1 злочину, даних про його особу, який негативно характеризується за місцем відбування покарання та попереднього ув'язнення, не має постійного місця проживання в України, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливого злочину, врахував обставини, які обтяжують покарання засудженому: скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також відсутність обставин які його пом'якшують, і обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Порушень норм законодавства, які б потяги за собою скасування чи зміну вироку у справі не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий Судді: