Справа № 22ц-99/2009 Головуючий у 1 інст. - Логвіна Т.В.
Доповідач - Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 січня 2009 року |
|
м. Чернігів |
|
|
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: |
|||
|
головуючого-судді: |
бойко о.в., |
||
|
суддів: |
лазоренка м.і., мамонової о.є., |
||
|
при секретарі: з участю: |
Пільгуй Н.В. ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_4 |
||
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2008 року по справі за позовом Комунального підприємства „Деснянське” Чернігівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2008 року позовні вимоги КП „Деснянське” Чернігівської міської ради задоволені частково: виселено ОСОБА_1., ОСОБА_3 та їх малолітнього сина ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнуто судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що для вирішення даного спору суду було необхідно встановити наявність факту, що саме у зв'язку з виникненням трудових відносин з КП „Деснянське” апелянту було надано в користування приміщення, яке мало на той час статус гуртожитку і вказує, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні посилання на будь-які докази відносно вселення (набуття права користування), пов'язаного з виникненням трудових правовідносин.
Апелянт вважає, що спірна кімната була надана йому на умовах договору найму житлового приміщення, про що свідчить прийняте судом до уваги рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.2006 року про зміну статусу помешкання з гуртожитку на звичайний державний житловий фонд.
Також, апелянт вказує, що рішенням суду першої інстанції порушені права його малолітнього сина, які передбачені ст. 19 Закону України „Про охорону дитинства”.
В судовому засіданні апелянт підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, а представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги КП „Деснянське” Чернігівської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, у зв'язку з чим вселився у зазначене житлове приміщення. 28.02.2008 року відповідач звільнився з роботи за власним бажанням, через це втратив право на проживання в займаній кімнаті та відповідно до ст. 132 ЖК України ОСОБА_1. разом з членами його сім'ї слід виселити з займаного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу №13 від 18.01.2005 року ОСОБА_3 був прийнятий посаду газоелектрозварювальника ЖРЕД №7 КП „Деснянське” Чернігівської міської ради. /а.с.10/. У зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з КП „Деснянське” Тригубу та членам його сім'ї було надано кімнату АДРЕСА_1, яка відповідно рішення № 323 виконкому Чернігівської міськради від 30 грудня 2005 року належить позивачу ( а.с. 54).
Згідно з наказом № 49 від 28.02.2008 року відповідача було звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП.
Відповідно до ч.2 ст. 132 Житлового кодексу України працівників підприємств, установ організацій, які поселилися в гуртожиток в в'язку з роботою, може бути виселено із приміщення гуртожитку без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.
З матеріалів справи та з пояснень відповідача - ОСОБА_1. в суді вбачається, що він звільнився з роботи за власним бажанням без поважних причин.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтовано висновку про задоволення позовних вимог КП „Деснянське” й виселення відповідачів з займаного житлового приміщення без надання іншого та стягнення судових витрат.
Доводи апелянта, що спірна кімната позивачем йому була надана на підставі договору найму апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки наведені доводи не підтверджується ніякими доказами. Крім того, відповідно до особового рахунку НОМЕР_1 відповідач зі своєю сім'єю вселився в наведену кімнату 19.01.2006 року, яка на той час мала статус гуртожитку.(а.с.5) Дійсно рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.2006 року статус кімната АДРЕСА_1 було змінено з гуртожитку на житлову та закріплено за апелянтом, проте рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.10.2006 року вищезазначене рішення було скасовано.(а.с.75.76) Зазначене також підтверджується листом КП ЖКГ Деснянського району м. Чернігова в якому зазначено, що кімнаті в наведеній комунальній квартирі помилково було змінено статус з гуртожитку на житлову. (а.с. 78),
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: