З А Р І Ч Н И Й    Р А Й О Н Н И Й    С У Д    М.   С У М И

вул. Першотравнева, 13, м. Суми, 40030, тел/факс (0542) 60-07-99, E-mail: inbox@zr.su.court.gov.ua

 

 Р І Ш Е Н Н Я

 

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

 

 

 

 

            20  січня  2009  року.                                                                  Справа № 2 - 28 / 09

 

 

Зарічний  районний   суд  м.  Суми  у  складі : головуючого - судді  Бойка  В.Б.,

                                                                               при  секретарі - Дубініній  Т.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  3-тя  особа : Сумське  міське  громадське  об”єднання   “ ЕСКУЛАП “ 

 

про  вселення  та  виселення,

 

 

 

В С Т А Н О В И В :

           

 

 

            ОСОБА_1  свої  уточнені  вимоги ( а.с. 233 )  мотивує  тим,  що  є  дочкою  відповідачки  ОСОБА_2  та  разом  з  нею  мешкала  у  кімнаті  14  гуртожитку,  розташованого  за  адресою : АДРЕСА_1.  Влітку  2005  року  позивачка  уклала  шлюб,  а  її  мати - уклала  повторний  шлюб  з  відповідачем  ОСОБА_3,  після  чого  останній,  без  згоди  позивачки,  відповідач  вселився  та  був  зареєстрований  у  спірному  житловому  приміщенні.  На початку  2007  року,  як  зазначає  позивачка,  відповідачі  вилучили  у  неї  ключі  від  житла  та  примусили  забрати  особисті  речі.  Після  цього  гуртожиток  було  реконструйовано  під  житлові  квартири,  зараз  спірне  приміщення  обліковується  як  квартира  АДРЕСА_1  в  місті  Суми. 

 

            Посилаючись  на  вказані  обставини,  позивачка  зазначає,  що  вона ніколи  не  втрачала  інтересу  до  спірного  житла, просить  ухвалити  рішення  про  вселення  її  до  даної  квартири,  а  також  про  виселення  відповідача  ОСОБА_3 з  квартири  без  надання  іншого  житлового  приміщення,  як  такого,  що  поселився  з  порушенням  встановленого  порядку.

 

            В  судовому  засіданні  відповідачі  заявлені  вимоги  не  визнали  та  пояснили,  що  позивачка  після  укладання  шлюбу  виїхала  на  постійне  місце  проживання  до  свого  чоловіка,  однак  залишилася  зареєстрованою  в  спірному  житловому  приміщенні.  Вселення  відповідача  ОСОБА_3  було  проведено  власником  гуртожитку - 3-ю особою Сумським  міським  громадським  об”єднанням   “ ЕСКУЛАП “  без  порушення  законодавства.  Зазначають,  що  позивачка  не  брала  участі  в  фінансуванні  реконструкції  спірного  приміщення,  не  вносила  плату  за  користування  ним, почала  цікавитися  спірним  житлом  лише  коли  дізналася  про  його  реконструкцію  та  можливий  розподіл  квартир  між  членами  вищевказанного  громадського  об”єднання.  Просять  відмовити  в  задоволенні  позову.

 

            Представник  3-ї  особи в останнє судове  засідання  не  з”явився,  про  час  розгляду  справи  повідомлявся,  суду  надана  заява  про  розгляд  справи  у  відсутність  представника   3-ї  особи ( а.с.  170 ). 

 

            Суд, заслухавши пояснення  сторін,  свідків,  дослідивши  матеріали  справи, вважає,  що  позов підлягає задоволенню,  виходячи  з наступного : судом встановлено, що позивачка  ОСОБА_1  є  дочкою  відповідачки  ОСОБА_2, зареєстрована та разом  з  нею  мешкала  з  1997  року у  кімнаті  14  гуртожитку,  розташованого  за  адресою : АДРЕСА_1,  що  підтверджується  свідоцтвом  про  народження  позивачки,  копією  паспортів сторін,  копією  ордеру  та  форм А та  Б ( а.с.  7-8,  36,  42-43,  95-96 ).  Житлове  приміщення  у  гуртожитку  відповідачці  було  надано  у  зв”язку  з  її  роботою.

 

            Згідно  договору  купівлі-продажу  гуртожитку  від  03.06.2002  року,  3-тя  особа  придбала  у  власність  від  Управління  комунального  майна  та  приватизації  Сумської  міської  ради  приміщення  гуртожитку,  площею  413,7  кв.м.,  що  знаходиться  на  1-му  поверсі  будинку  АДРЕСА_1 ( а.с.  29-30 ).

 

            Рішенням  Сумського  міськвиконкому  №300  від  13.01.04  року  гуртожитку  було  надано  статус  будинку  для  проживання  малих  сімей ( а.с.  31 ).

 

            Влітку  2005  року  позивачка  уклала  шлюб  з  ОСОБА_4,  а  її  мати - відповідачка  ОСОБА_2  уклала  повторний  шлюб  з  відповідачем  ОСОБА_3, що  підтверджується  свідоцтвами  про  шлюб ( а.с.  9,  39 ).

 

            Після  укладання  шлюбу, ОСОБА_3 вселився, а 19.10.2005  року був  і  зареєстрований  у  спірному  житловому  приміщенні,  що  підтверджується  копією  його  паспорта та  форми А ( а.с.  40-43 ).  Із  листа  СГІРФО  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  ( а.с.  57 )  вбачається,  що  підставами  для  реєстрації  відповідача  була  згода  його  дружини (  відповідачки  ОСОБА_2 )  та  прохання  власника  житла,  яке  було  зафіксовано  у  відповідному  протоколі  зборів.

 

Судом  також  встановлено,  що  відповідачка  ОСОБА_2,  як  член  громадського  об”єднання ( а.с.  87-89 ),  уклала  договори  про  надання  послуг  з  ВАТ                                    «  Сумиобленерго «  та  ДКП  Сумської  міської  ради  «  Міськводоканал « ( а.с.  98-100 ).  Окрім  того,  за  інші  комунальні  послуги  оплата  відповідачкою  проводиться  через  власника  житла - об»єднання  « Ескулап «.

 

Таким  чином,  відносини,  що  склалися  між   відповідачкою  ОСОБА_2   та  3-ю  особою  регулюються  главою  59  ЦК  України.  Хоча  письмова  форма  договору  найму  житла  сторонами  не  була  дотримана,  недійсність  цього  правочину  прямо  не  вказана  в  законодавстві,  цивільні  права  та  обов»язки  між  вказаними  суб»єктами виникли  внаслідок  їх  дій. 

 

Рішенням  Сумського  міськвиконкому  №611  від  28.11.06  року  дозволено  3-й  особі  проведення  реконструкції  гуртожитку  під  житлові  квартири  з  прибудовою  балконів ( а.с.  32-33 ).  Внаслідок  проведеної  реконструкції  в  гуртожитку та  розподілу  приміщень  в  ньому  між  членами  громадського  об»єднання ( а.с.  147 ) були  обладнані  квартири,  яким  присвоєні  номери,  у зв”язку  з  цим,  спірне  житлове  приміщення  нині має адресу :  квартира  НОМЕР_1  в  будинку  АДРЕСА_1 ( а.с.  141-148,  173-203,  226-232 ). 

 

Власником  новостворених  квартир  залишається  3-тя  особа,  рішень  про  передачу  квартир  у  власність  окремих  фізичних  осіб  громадське  об»єднання  на  час  ухвалення  рішення  по  справі  не  приймало  ( а.с.  224-225 ).

 

Відповідно  до  ч. 3  ст.  47  Конституції  України  та  ч. 3  ст.  9  ЖК  України,  ніхто  не  може  бути  примусово  позбавлений  права  користування  житловим  приміщенням  інакше,  як  з  підстав  і  в  порядку,  передбачених  законом  за  відповідним  рішенням  суду.

 

            Статтями ст.ст. 10-11 та 60  ЦПК  України  передбачено,  що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  не  інакше,  як  в  межах  заявлених  вимог  та  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

 

            Як  вбачається  із  показань  сторін  та  свідків  з  боку  позивачки :  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  позивачка  дійсно  не  має  доступу до  спірного  житлового  приміщення.  Відповідачі  заперечують  проти  проживання  позивачки  в  вищевказаному  приміщенні,  не  надають  позивачці  ключів  від  нього.  Добровільно  вирішити  спір  відповідачу  не  бажають,  чим  порушують  житлові  права  позивачки. 

 

            Заперечення  відповідачів  проти  позову  в  тій  частині,  що позивачка  не  брала  участі  в  фінансуванні  реконструкції  спірного  приміщення,  не  вносила  плату  за  користування  ним, тривалий  час  не  проживає  за  вказаною  адресою  не  заслуговують  на  увагу,  оскільки  зустрічні  позовні  вимоги  про  визнання  позивачку  такою,  що  втратила  право  користування  житловим  приміщенням,  відповідачами  не  пред»являлись,  відповідного  судового  рішення  не  існує. 

 

            За  таких  обставин,  позивачка  є  особою,  що  не  втратила  право  користування  спірним  житловим  приміщенням,  та  з  цих  підстав  позивачка  підлягає  вселенню   в  нього  разом  із  неповнолітнім  сином.

 

            Відповідно  до  ч.  1  ст.  817  ЦК  України,  наймач (  відповідачка ОСОБА_2 )  має  право за  взаємною  згодою  осіб,  які  з  ним  проживають,  вселити  в  житло  інших  осіб  для  постійного  проживання  в  ньому.  Як  зазначалося  вище,  підставами  для  вселення  та  реєстрації  відповідача  ОСОБА_3 була  згода  його  дружини                  ( відповідачки  ОСОБА_2 )  та  прохання  власника  житла,  яке  було  зафіксовано  у  відповідному  протоколі  зборів.  Доказів  того,  що  це  питання  було  узгоджено  з  позивачкою  та  вона  надала  не  це  письмову  згоду  по  справі  не  зібрано.  Позивачка  вважає  вселення  та  проживання відповідача  ОСОБА_3   порушенням  своїх  житлових  прав,  вважає  неможливим  спільне  користування  з  даним  відповідачем  квартирою.

 

            Таким  чином,  відповідач  ОСОБА_3  підлягає  виселенню  за  спірної  квартири  без  надання  іншого  житлового  приміщення  на  підставі  ч.  3  ст.  116  ЖК  України  та  ст.  826  ЦК  України,  як  особа,  що  вселилася  в  нього  з  порушенням  встановленого  законодавством  порядку  та  особа,  що  не  набула  законного  права  користування  спірним  житловим  приміщенням.

 

            Відповідно до  ст. 88  ЦПК України з  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  належить  стягнути  належить  стягнути  на  користь  ОСОБА_1  з  кожного  по  4  гривні  25  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору  та  3  гривні  75  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи.

 

            Керуючись  ст.ст.  9,  116   ЖК  України,  ст.ст.  810,  812,  816-817  ЦК  України,  ст.  47  Конституції  України,  ст.ст.  10-11,  57-60,  88,  212-215  ЦПК України, суд -    

 

 

 

В И Р І Ш И В :        

 

 

 

Позовні  вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

 

            Вселити  Підопригору  Анастасію  Анатоліївну разом  з  неповнолітнім  сином  - ОСОБА_7,   2006  року  народження  до квартири  АДРЕСА_1  в  місті  Суми.

 

            Виселити  ОСОБА_3 з  квартири  АДРЕСА_1  в  місті  Суми  без  надання  іншого  житлового  приміщення.

 

            Стягнути  з  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_1  з  кожного  по  4  гривні  25  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору  та  3  гривні  75  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи.

 

                   Рішення може  бути  оскаржене до  судової палати у цивільних справах апеляційного  суду   Сумської  області   через   Зарічний   районний   суд   м.  Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

 

 

 

 

СУДДЯ                                                                                                         В.Б.  БОЙКО