ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У травні 2005р. Міжгірське будівельно-деревообробне підприємство пред’явило в господарському суді позов до Управління капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації про стягнення, з урахуванням зменшених позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України, 158650,50 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи згідно контракту №12 від 19.08.2002р., у т.ч. 139395 грн. боргу та 19255,90 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.08.2006р. (суддя Якимчук Л.М.) позов було задоволено.

Прокуратура Закарпатської області оскаржила дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. (судді Бобеляк О.М. –головуючий, Дубник О.П., Якімець Г.Г.) апеляційне подання було задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 03.08.2006р. скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р., а рішення господарського суду Закарпатської області від 03.08.2006р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 334 ЦК УРСР (діяв на період виникнення спірних правовідносин) на  виконання  робіт,   передбачених    договором    підряду, складається кошторис.

Якщо  виникла  необхідність  значно   перевищити    складений кошторис,  підрядчик  зобов'язаний  своєчасно  попередити  про  це замовника.  В  цьому  разі  замовник  має  право  відмовитися  від договору, відшкодувавши  підрядчику  понесені  ним  витрати.  Якщо підрядчик не попередив замовника про  перевищення  кошторису,  він зобов'язаний  виконати  роботу,   не    вимагаючи    відшкодування надкошторисних витрат.

Між управлінням капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації та Міжгірським будівельно-деревообробним підприємством будівельно 19.08.2002р.  було укладено контракт №12, відповідно до якого позивач на протязі 2002-2003 років зобов’язувався виконувати підрядні роботи по будівництву школи на 320 учбових місць в с. Нанково Хустського району. Вартість підрядних робіт на 2002р. було визначено у сумі 190450 грн. (далі –Договір).

За цим Договором ціна на виконання робіт є динамічною і визначається на основі проектно-кошторисної документації та розрахунків підрядника і погоджується сторонами.

(а.с. 12 –14 т.1)

Як встановлено судом другої інстанції при повторному розгляді справи, за довідкою про вартість виконаних робіт і витрат за вересень 2002 р. (форма №КБ-3) та за актом №1099-1101-11-03 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2002р. (форма №КБ-2в), підписаних керівниками сторін і завірених печатками, відповідач прийняв роботи на суму 190867 грн. і оплатив їх підрядчику.

(а.с. 119 –134 т. 1)

Зазначене не оспорювалось і сторонами.

За приписом п. 4.3 Договору приймання виконаних робіт проводиться із щомісячним уточненням фізичних і вартісних обсягів робіт, норм витрат матеріальних та трудових ресурсів, обгрунтованих цін та тарифів і оформляється актами форми КБ –2в і довідкою форми КБ –3 не пізніше останнього дня звітнього місяця.

Після прийняття у вересні 2002р. певного обсягу робіт і їх оплати, відповідач 11.10.2002р. надіслав позивачу лист про призупинення будівельних робіт у зв’язку з відсутністю коштів на їх фінансування, чого останній теж не заперечував.

(а.с. 131 т.1)

Проте, як встановлено апеляційним судом, позивач на протязі 2003р. ще крім того виконав роботи на загальну суму 139335 грн. не погодивши їх, як і кошторис, з відповідачем.

Зазначене позивачем у порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Водночас суд другої інстанції обґрунтовано не поклав в основу постанови і довідки по формі –КБ-3 та акти по формі КБ –2в за червень 2003р., які не було підписано і завірено в установленому законодавством порядку відповідачем, як і підставно виходив з того, що Мазур Ю.Б. не був уповноваженою особою на підписання вказаних форм.

Доказам по справі в їх сукупності суд другої інстанції дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної інстанції не спростовують обґрунтованості  такого висновку.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук