ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 8/256 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ПРОВІДНА” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІВЕРСАЛЬНА” до Закритого акціонерного товариства “Міжрегіональна страхова компанія “НАДРА” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У березні 2004р. ВАТ “Страхова компанія “УНІВЕРСАЛЬНА” пред’явило в господарському суді позов до ЗАТ “Міжрегіональна страхова компанія “НАДРА” (правонаступником якого є ЗАТ “Страхова компанія “ПРОВІДНА”) про стягнення (з урахуванням подальшого уточнення позивачем позовних вимог) 60012,86 грн. заборгованості, 21231,17 грн. інфляційних, 11287,70 грн. пені, 5132,13 грн. річних, 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1418,88 грн. витрат на оплату автотехнічної експертизи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2006р. (суддя Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. (судді Отрюх Б.В. –головуючий, Верховець А.А., Тищенко А.І.), позов було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006р. і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
За приписом ст.987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.
Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ЗАТ “Страховий центр “Поділля” (правонаступником якого є ВАТ “Страхова компанія “УНІВЕРСАЛЬНА”) (страховик) та Адвокатським об’єднанням “Адвокатська компанія “Павленко, Стаценко і Осінчук” було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №02/048.
У свою чергу страховиком 01.11.2001р. було укладено з ЗАТ “Страховий центр “Поділля” договір №04/11/2001 про загальні умови факультативного перестрахування (далі –Договір).
На підставі цього Договору сторони підписали 17.12.2004р. ковер-нот №02/030, за яким 90% ризику, що прийняв на себе ЗАТ “Страховий центр “Поділля”, було перестраховано у ЗАТ “Міжрегіональна страхова компанія “НАДРА”.
13.03.2003р. мало місце ДТП, за яким автомобіль страхувальника було пошкоджено.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 від 01 серпня 2002 року до договору добровільного страхування наземного транспорту 02/048, вигодонабувачем за застрахованими Адвокатським об'єднанням "Павленко, Стаценко і Осінчук" транспортними засобами є їхній власник - ВАТ "Концерн Галнафтогаз".
На підставі страхового акту №131/00/112 від 18.04.2003р. позивач платіжним дорученням №2315 від 29.04.2003р. перерахував вигодонабувачу - ВАТ "Концерн Галнафтогаз" 102519,89 грн., тобто виплатив страхове відшкодування.
Розрахунок страхового відшкодування, здійснений позивачем, випливає з умов Договору і діючого законодавства.
Страхове відшкодування відповідача у перестрахуванні частки ризику за Договором складало 60012,86 грн.
Відповідач, ЗАТ "Міжрегіональна страхова компанія "Надра", відмовив у виплаті страхового відшкодування Страховій компанії "Універсальна", посилаючись на п. 3.4.2 договору «Про загальні умови факультативного перестрахування № 04/11/2001», відповідно до якого «перестраховик», тобто в даному випадку відповідач, має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо позивач здійснив чи має намір здійснити виплату страхового відіпкодування при наявності підстав для відмови у такій виплаті, передбаченій Законом України “Про страхування”, Правилами страхувальника.
Відповідно до п.4.3.2. Правил "Добровільного страхування наземного транспорту" від 14.02.1997р. зі змінами від 04.01.1999р., підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є ушкодження транспортного засобу внаслідок вчинення дій, пов'язаних із порушенням Правил дорожнього руху.
Оскільки ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" не надало безспірних доказів відсутності в діях водія Клюка М.С. порушень Правил дорожнього руху, то у виплаті страхового відшкодування Відповідач відмовив.
Втім судом, на підставі зібраних доказів у справі та висновку судової автотехнічної експертизи №6003 від 12.05.2006р., було підставно встановлено, що водій застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser 100 Клюка М.С., при скоєні ДТП, Правил дорожнього руху не порушував і не мав технічної можливості запобігти ДТП.
З огляду вищевикладеного, суд доказам по справі в їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого позову в обсязі заявлених вимог.
Правильно з таким вирішення спору погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку доказів, то виходячи з припису ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, це виходить за межі перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ПРОВІДНА” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук