ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р. | № 32/341 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого |
Катеринчук Л.Й. –доповідач у справі |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 |
у справі господарського суду | № 32/341 Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»(далі: “Позивач”) |
до | Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі: “Відповідач”) |
про | стягнення 68 775,16 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | не з”явився |
від відповідача | Смирний О.С., доруч. №10/01 від 02.01.2007 |
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2004 позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 68775,16 грн. (в тому числі 50775,16 грн. –інфляційних витрат та 18000,00 грн. –3% річних) заборгованості за простим векселем №3218422845 від 11.09.1998. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов’язків по сплаті векселя та посиланням на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11-16.12.2002 у справі №8/587 про стягнення основного боргу.
Справа неодноразово розглядалася судами.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2004 апеляційну скаргу ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою ВГСУ 06.07.2005 у справі скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанції, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2005 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 залишено без змін (том 1, а.с.117-118).
Не погодившись з винесеною постановою 25.10.2005 ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначені рішення та постанову. Постановою ВГСУ 23.01.2006 Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2005 скасовано, справу передано для здійснення апеляційного розгляду (том 2 а.с.19-21).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2006 у справі скасовано, в задоволенні позову відмовлено (том 2 а.с.37-39).
Постановою ВГСУ 19.07.2006 Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 у справі скасована, справу направлено для здійснення апеляційного розгляду (том 2, а.с. 63-66). Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.09.2006 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 про стягнення коштів у справі залишено без змін. Постанова суду мотивована приписами статей 214 Цивільного кодексу УРСР та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та висновками суду про правову природу інфляційних втрат як наслідку інфляційних процесів в економіці, а відтак їх оцінкою як складової частини основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, ст.ст. 1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 32,33,43,54,107 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника скаржника, який просив в судовому засіданні скасувати рішення апеляційного суду та суду першої інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.
Згідно зі статтею 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
Відповідно до статті 20 Уніфікованого Закону індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має наслідки звичайної цесії, внаслідок якої особа, що уступила право вимоги відповідає лише за дійсність уступленої вимоги та не відповідає за виконання зобов’язання в цілому.
Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. За приписами 77 до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а зокрема, положення щодо позовної давності, визначені статтями 11-20, 70,71 Уніфікованого закону.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 11.08.1998 відповідачем у м. Кривий Ріг видано простий вексель № 3218422845 ВАТ “Добробут” вартістю 300000грн. зі строком оплати “за пред’явленням”. Згідно ряду безперервних індосаментів, вчинених на векселі, останнім його держателем стало ТОВ фірма “Фрегат” (том 1, а.с. 8). Судами встановлено, що основний борг по векселю в сумі 300000грн. стягнуто згідно рішення суду 07.11-16.11.2002 у справі №8/587 після поновлення судом строку позовної давності стягнення боргу. Відповідно до зазначеного рішення суду основний борг стягнуто як заборгованість, що є наслідком уступки права вимоги (цесії) із застосуванням статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, мотивуючи вчиненням індосаменту на користь позивача після настання строку, встановленого для вчинення протесту векселя.
Задовольняючи позовні вимоги суди не звернули уваги та не дали оцінку тому, що враховуючи дату складення векселю 11.08.1998, строк платежу наступив 11.08.1999. Із зазначеного моменту необхідно обчислювати перебіг строку позовної давності на стягнення основного боргу, відсотків та річних у зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань згідно уступленого права вимоги (цесії). З позовом про стягнення інфляційних збитків та річних ТОВ фірма “Фрегат” звернулася 11.08.2004 без клопотання про поновлення строків позовної давності, перебіг якого закінчився 11.08.2002.
Однак, зазначеним обставинам суди не дали жодної оцінки.
Відповідно до статей 71, 75-77, 80 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється у три роки; позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін; зміна сторін у зобов’язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, чинного на момент розгляду справи судами, правила зазначеного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення” рішення суду є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
З огляду на викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржуваний судовий акт таким вимогам не відповідає, у зв’язку з чим його слід скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 скасувати, справу №32/341 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко