ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 р. | № 14/165пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Акціонерного товариства закритого типу (далі –АТЗТ) “Донецькмонолітспецбуд” |
на постанову | від 19.10.2006 року Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 14/165пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Акціонерного товариства закритого типу “Донецькмонолітспецбуд” |
до | 1. Управління капітального будівництва Донецької міської ради; 2. Донецька міська рада; 3. Виконавчого комітету Донецької міської ради |
про | спонукання виконати договір |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Горбань Є.В. (довіреність від 09.01.2007р. №11/01-01) |
від відповідача-1: | Мітченко Ю.Д. (довіреність від 20.12.2006р. № 6/с) |
від відповідача-2: від відповідача-3: | Устименко В.А. (довіреність від 12.12.2005р. №01/15-6717) Устименко В.А. (довіреність від 12.12.2005р. №01/15-6727) |
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 21.12.2006 року оголошувалась перерва до 11.01.2007 року до 14-30 годин.
Рішенням Господарського суду Донецької області (головуючий суддя: Арсірій Р.О., судді –Богатир К.В., Мєзєнцев Є.І.) від 07.09.2006 року у справі
№ 14/165пд уточнені позовні вимоги задоволено за рахунок Управління капітального будівництва Донецької міської ради, зобов’язано Управління капітального будівництва Донецької міської ради виконати належним чином вимоги п.6 договору-контракту від 12.07.1995 року шляхом передачі у власність позивачу 46 квартир, у тому числі однокімнатних-41, двокімнатних-5, загальною площею 1759,67 кв.м. в 16-ти поверховому будинку в мкр. “Київський-4” Київського району м. Донецьк; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 25 500,00 грн. на відшкодування витрат по сплаченому держмиту, 118,00 грн. –на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позовних вимог позивача до Донецької міської ради відмовлено; в задоволенні позовних вимог позивача до Виконавчого комітету Донецької міської ради відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя Кулебякін О.С., судді –Діброва Г.І., Стойка О.В.) від 19.10.2006 року у справі № 14/165пд рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року було скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі АТЗТ “Донецькмонолітспецбуд” просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року, а рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.11, 15, 16, 620 ЦК України, ст.ст.4, 33, 34 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, заперечення на касаційну скаргу представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою зобов’язати Управління капітального будівництва Донецької міської ради передати у власність позивача 46 квартир, у тому числі однокімнатних – 41, двокімнатних –5, загальною площею 1 759,67 кв. м. в 16-ти поверховому будинку для малосімейних в мікрорайоні “Київський-4” у м. Донецьку. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов контракту від 12.07.1995 року про передачу позивачем функцій замовника будівництва.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору і матеріалами справи доведені.
Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, виходила із встановлення факту розподілу спірних квартир в 16-ти поверховому будинку для малосімейних в мікрорайоні “Київський-4” у м. Донецьку між юридичними особами і громадянами та приватизації 46 квартир громадянами. Застосувавши ч.2 ст.620 ЦК України суд дійшов висновку, що квартири, які позивач просить передати у власність, фактично передані іншим особам, що відповідно до чинного законодавства робить неможливим задоволення позову.
Колегія суддів вважає висновок апеляційного суду передчасним, оскільки він не ґрунтується на повно встановлених обставинах справи.
Так, згідно ч.2 ст.620 ЦК України, кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
Відповідно до ч.1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Не заперечуючи тієї обставини, що всі квартири в 16-ти поверховому будинку для малосімейних в мікрорайоні “Київський-4” у м. Донецьку є індивідуально-визначеними речами, оскільки виокремлені учасниками правочину їх місцезнаходженням у конкретному індивідуально-визначеному будинку, касаційна інстанція, разом з тим, відмічає, що судом не встановлено чому приватизація громадянами лише 47 квартир (без встановлення яких саме за кількістю кімнат) робить неможливим задоволення позову в цілому, оскільки згідно матеріалів справи загальна кількість квартир (в будинку 92 квартири) перевищує наведену судом їх приватизовану кількість. Крім того, оскільки розпорядження про розподіл квартир (т.2 а.с.45-46) не є доказом фактичної передачі їх у власність або у користування, тобто відсутні докази фактичного виконання розпорядження, а суд не послався на належні засоби доказування цих обставин, його висновок про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених у частині другій статті 620 ЦК України, не є переконливим. В контексті викладеного, касаційна інстанція також відмічає, що апеляційний суд не зазначив конкретних доказів на підставі яких ним були встановлені вищезазначені обставини.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, взагалі не розглядав питання чи є можливість відновити право позивача у заявлений спосіб його захисту. Крім того, судом першої інстанції не наведено доводів стосовно висновку про право позивача вимагати передачі спірних квартир саме у власність, оскільки такого не випливає із контракту від 12.07.1995 року. Позивач повинен був довести, що будучи замовником будівництва до укладення зазначеного контракту він мав статус інвестора або інвестора-забудовника будинку, в якому знаходяться спірні квартири. Здійснення замовником своїх функцій не передбачає передачі права власності або права користування чи розпорядження результатом здійснення цих функцій, якщо ним не здійснювались капітальні вкладення у будівництво. Беззаперечним є те, що інвестором можуть вноситися кредитні і залучені майнові цінності в об’єкти інвестування. Проте, судом лише встановлено, що 16-ти поверховий будинок для малосімейних в мікрорайоні “Київський-4” у м. Донецьку будувався позивачем на підставі договорів з підприємствами-дольщиками, умови яких судом не досліджувались. Не з’ясовано і те, які правовідносини були у позивача з підприємствами-дольщиками після передачі функцій замовника відповідачу по справі.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТЗТ “Донецькмонолітспецбуд” від 16.11.2006 року
№ 11/01-165 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року у справі № 14/165пд задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року та рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року у справі № 14/165пд –скасувати.
Справу № 14/165пд направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | Д.Кривда |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |