ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 року Справа № 5013/1516/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Верхогляд Т.А., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання: Валяр М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2014 р. по справі № 5013/1516/12 (суддя Змеул О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані», м. Київ

до відповідача Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Кіровоград

про стягнення 104 893,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2014 р. у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про розстрочку виконання ухвали господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 5013/1516/12 відмовленою.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що фінансові труднощі підприємства не є свідченням того, що особа (боржник) не має можливості виконати рішення суду, з урахуванням порядку примусового виконання, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Боржником не доведено належними доказами свою спроможність виконати ухвалу суду протягом шести місяців починаючи з липня 2014 р.

Також, місцевий господарський суд відмовляючи заявнику у розстрочці оплати суми боргу прийняв до уваги той факт, що за умовами мирової угоди затвердженої судом (ухвала від 20.12.2012 р. у даній справі) відповідачу вже надавалася розстрочка суми боргу до 30.05.2013 р. (п. 1мирової угоди), що не дотримано боржником.

Не погоджуючись з ухвалою відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить відновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2014 р. по справі № 5013/1516/12 та скасувати вказану ухвалу, а заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Мехеда О.В., про розстрочку виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2012 р. по справі № 5013/1516/12 строком на шість місяців - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ігнорування судом першої інстанції доводів та пояснень заявника до заяви про розстрочку ухвали господарського суду Кіровоградської області по справі № 5013/1516/12 від 20.12.2012 р. (а. с. 77-79), що на його думку призвело до прийняття незаконної, односторонньої та такої, що суперечить принципам правосуддя в Україні ухвали.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підприємство відповідача має бюджетне джерело фінансування з цільовим призначенням, а блокування рахунків відповідача сприятиме розвитку негативних наслідків і дестабілізації роботи підприємства, зокрема, відповідач не зможе здобувати необхідні для ремонту та обслуговування доріг матеріали, оплачувати податки та інші борги перед кредиторами, виплачувати заробітну плату працівникам, що потягне за собою витоки кадрів.

Повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи сторони учасники судового процесу, явку у судове засідання своїх представників не забезпечили, про поважність причин неявки суду не повідомили.

11.09.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2012 р. затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі № 5013/1516/12 за позовом ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» до Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (а.с. 48-49)).

30.05.2013 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанову ВП № 37678347 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2012 р. № 5013/1516/12 про затвердження мирової угоди від 13.12.2012 р. укладену між позивачем та відповідачем (а. с. 61).

11.06.2013 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ матеріали виконавчого провадження ВП № 37678347 передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 62).

13.06.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Мехед О.В., винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 37678347 з примусового виконання ухвали № 5013/1516/12 від 20.12.2012 р. (а. с. 63) та виконавче провадження № 37678347 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 27768899, яке веде відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 64).

23.05.2014 р. до відділу ДВС подано заяву ДП «Кіровоградський облавтодор» про розстрочку виконання ухвали господарського суду від 20.12.2012 р. строком на шість місяців починаючи з липня 2014 року. Заява боржника обґрунтована тим, що у відповідності з наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005 р. підприємство працює на підставі фінансового плану, який затверджується в квітні місяці, без включення цих витрат по сплаті боргу у розмірі 76023,04 грн. до фінплану, сплата боргу неможлива; виконання ухвали суду негайним погашенням заборгованості призведе до припинення розрахунків підприємства з працівниками, бюджетом, соціальними фондами та постачальниками матеріалів і послуг (а. с. 65).

25.07.2014 р. на адресу господарського суду надійшла заява державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про розстрочку виконання ухвали господарського суду від 20.12.2012 р. у даній справі, строком на шість місяців починаючи з липня 2014 року з щомісячним платежем в розмірі 12 670,51 грн. (а. с. 53-56).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і у випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Згідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка виконання рішення може бути надана лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Частиною 1 ст.121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також слід зауважити, що передбачені ст.121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними.

Колегією суддів вважає, що наведені боржником обставини в обґрунтування апеляційної скарги не засвідчують неможливості виконання ухвали місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан боржника.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку колегії суддів, доводи апелянта про необхідність здійснення судом розстрочки по виконанню ухвали є сумнівними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, апелянтом не доведено того, що у разі примусового виконання ухвали господарського суду у даній справі його діяльність буде зупинена.

Крім того, заборгованість боржника перед стягувачем за договором поставки виникла ще у серпні 2010 р., а умовами мирової угоди, яка затверджена судом, позивач вже надавав боржнику розстрочку з оплати боргу, який боржником не погашено.

Також, згідно поданої заяви, державний виконавець просить розстрочити виконання ухвали суду, починаючи з липня 2014 року, тоді як на час розгляду заяви в судах першої та апеляційної інстанції, боржник не надав жодного доказу оплати боргу вже за минулий період липня-серпня 2014 р. До того ж, викладаючи строки, в які у разі задоволенні господарським судом заяви буде виконуватися рішення, боржник не довів належними доказами своєї фактичної спроможності сплачувати щомісячно зазначені у заяві суми.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено гарантованість виконання ухвали суду у разі розстрочки її виконання у запропонований державним виконавцем строк, а тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно відмовлено державному виконавцеві у наданні відповідачу розстрочки по примусовому виконанню спірної ухвали.

Стаття 124 Конституції України гарантує, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Вимоги апеляційної скарги стосовно надання розстрочки виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2012 р. на 6 місяців, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що надання такої розстрочки, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в економіці держави може негативно вплинути на майнові права та інтереси позивача по справі, а відсутність грошових коштів, достатніх для виконання ухвали господарського суду (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання ухвали у даній справі.

З огляду на вищезазначене, судова колегія зауважує, що надання розстрочки відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі (ст. 42 ГПК України).

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу колегії суддів, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2014 р. по справі № 5013/1516/12 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Т.А. Верхогляд

П.П. Павловський