АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 537/2192/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2262/14 Головуючий у 1-й інстанції Якимець Т.Є.
Доповідач Карпушин Г. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Крюківський районний відділ у м. Кременчуці Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, виконавчий комітет Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку та виселення.
Згідно останніх позовних вимог заявлених в судовому засіданні 18.11.2013 року ОСОБА_2 просив розірвати договір найму житлового приміщення - житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між позивачем та відповідачами у вересні 2007 року, визнати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 втратившими право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року змінені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору найма, визнання втратившими право користування житлом - задоволено.
Розірвано договір найму житлового приміщення - житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вересні 2007 року.
Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 втратившими право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1, що на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 23.12.1986 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, р. №3486, належить ОСОБА_2.
З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. Апелянт вказував на те, що рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим а також таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2014 року скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року в частині розірванні договору найму житлового будинку та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2014 року в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням скасовано, справу в цій частині передано до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.
Судове засідання проводилося за участі апелянта ОСОБА_1 та його представника, представника позивача, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися з невідомих причин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2, житловою площею 10,4 кв.м, на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 23.12.1986 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори, р. № 3486, належить ОСОБА_2.
Згідно довідки Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №28-33/0132/33 від 12.02.2013 року відповідно до адресної карти-схеми будинку АДРЕСА_2 присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1.
06.07.2006 року в м. Барсінгхаузен позивач та його дружина склали нотаріальне свідоцтво, яким довірили ОСОБА_1 розпоряджатися нерухомістю у вигляді будинку з часткою землі, що належить їм на праві власності за договором купівлі-продажу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Полтавської області, Україна: користуватися ним без будь-яких обмежень, проживати у ньому, розпоряджатися будинком з часткою землі за власним бажанням, продавати його, передавати право власності та представляти замість них документи на будинок з часткою землі нотаріусу, в суд та інші інстанції. Він має право видавати довіреність іншій особі та звільнений від будь-яких обмежень відносно розпорядження майном, згідно з параграфом 181 ЦК України.
В 2007 році ОСОБА_1 оформив своє право та право членів своєї сім'ї на проживання в будинку АДРЕСА_1 договором найму, зареєструвавши його 14.09.2007 року в райвиконкомі, і на його підставі зареєструвався разом з членами своєї сім'ї за адресою: АДРЕСА_1. В домовій книзі на будинок АДРЕСА_1 відповідачі зареєстровані в вересні 2007 року.
20.12.2012 року ОСОБА_2 направив відповідачам нотаріально посвідчену заяву про розірвання договору найму будинку АДРЕСА_1 та просив звільнити належний йому будинок протягом 15 днів. 04.02.2013 позивач повторно направив відповідачам нотаріально посвідчену заяву, в якій просив до 01.05.2013 року звільнити належний йому будинок АДРЕСА_1.
На момент розгляду справи позивачем надано суду докази того, що ним зазначене вище нотаріальне свідоцтво скасоване, проте надані докази не містять даних про точну дату скасування. Докази про повідомлення позивачем відповідача ОСОБА_1 про скасування нотаріального свідоцтва, матеріали справи не містять.
Задовольняючи змінені позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався, відповідачі втратили право користування вказаним будинком, у зв'язку з поселенням та постійним проживанням в іншому будинку.
Проте, колегія суддів, не може погодитися з таким висновком суду в цій частині враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 разом з членами своєї сім'ї, право користування жилим будинком АДРЕСА_1 набув правомірно, відповідно до нотаріального свідоцтва виданого позивачем. Останні, зважаючи на відсутність будь-яких офіційних документальних даних про будівництво відповідачем за даною адресою жилого будинку та введення його в експлуатацію, як на момент подачі позову, так і на даний час є зареєстрованими у належному позивачу будинку, тобто користуються ним для свого проживання. Мотиви місцевого суду в цій частині не відповідають обставинам справи та є неправильними, а тому не можуть слугувати підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право на користування спірним житловим будинком на підставі ст. 167 ЖК України, тобто у зв'язку з вибуттям відповідачів на постійне проживання в інше жиле приміщення рісля розірвання договору найму.
Відповідно до ч.2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це особу на яку вона видана, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Доводи позивача та надані ним в суді апеляційної інстанції докази скасування нотаріального свідоцтва на ім'я відповідача, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони з невідомих причин приховувалися і не надавалися до суду першої інстанції, тобто не були предметом розгляду місцевого суду. Крім того, для застосування наслідків скасування довіреності, позивачем не надано до суду доказів виконання ним свого обов'язку по повідомленню про це відповідача ОСОБА_1 За таких обставин факт користування відповідачами жилим будинком АДРЕСА_1, не порушує прав позивача та не створює перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном. Це при тому, що позивач не позбавлений можливості, дотримуючись норм закону, захисти свої права, як власника у передбачений законом спосіб.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2013 року в частині визнання ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 втратившими право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 - скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин